2-2828/11

                                                                           Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 10 жовтня 2011 року                                                                                      місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді –Гноєвой С.С.,

при секретарі                                 Ковальовій М.В.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, про визнання права власності на самовільно зведені споруди і введення їх у склад домоволодіння,

третя особа: ОСОБА_2,-   

                                                                     В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача в особі Маріупольської міської Ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно зведені споруди – сені літ. а?-1, гараж літ. Б-1, сарай літ. Г-1, що розташовані на земельній ділянці  № 106 за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Управління Держкомзему в м. Маріуполі 29 жовтня 2009 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.12.2003 року належить 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_1 та свідоцтва про право на спадщину за законом  від 15.12.2003 року належить 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_1. В подальшому нею самочинно, без надання дозволу компетентних органів, зведені нежитлові споруди - сені літ. а?-1,  гараж літ. Б-1, сарай літ. Г-1. Просить  визнати за нею право власності на зазначені споруди, оскільки вони не порушують будівельних норм і правил та прав суміжних землекористувачів та ввести їх до складу домоволодіння.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги і надала пояснення аналогічні тим, що викладені у змісті позовної заяви. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача – Маріупольської міської ради ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, вказавши, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа   ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надавши заяву про вирішення справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши позивачку, дослідивши  матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, за наступних підстав.   

Згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за законом, посвідченим  15.12.2003 р. Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 набула у власність спадкове майно, що складається з 1\2 частини жилого будинку № 106 з усіма побудовами подвір’я, розташованого у АДРЕСА_1 на земельній ділянці після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори 07.10.1977 року, зареєстрованого БТІ м. Маріуполя 11.12.2003 року за № 3885742, свідоцтва про право власності на частку в суспільному майні подружжя виданого Другою Ждановською державною нотаріальною конторою  від 25.09.1972 року за реєстром № 3942 зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 20.02.1973 року за № 6656, та свідоцтва про право на спадщину виданого Другою ждановською держнотконторою 25.09.1972 року за реєстром № 3941  та зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 20.02.1973 року за № 6656, після якої її спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Право власності позивача ОСОБА_1 на підставі  свідоцтва про право на спадщину на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано в БТІ  12.01.2004 р. за реєстраційним номером  3885742, номер запису  12769 в книзі 17.

Згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом, посвідченим 15.12.2003р. Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 набула у власність спадкове майно, що складається з 1\2 частини жилого будинку № 106 з усіма побудовами подвір’я, розташованого у АДРЕСА_1 на земельній ділянці після смерті ОСОБА_5, яка померла 06 грудня 1987 року. Спадщина належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори 07.10.1977 року, зареєстрованого БТІ м. Маріуполя 11.12.2003 року за № 3885742, свідоцтва про право власності на частку в суспільному майні подружжя виданого Другою Ждановською державною нотаріальною конторою  від 25.09.1972 року за реєстром № 3942 зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 20.02.1973 року за № 6656, та свідоцтва про право на спадщину виданого Другою ждановською держнотконторою 25.09.1972 року за реєстром № 3941  та зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 20.02.1973 року за № 6656.

Право власності позивача ОСОБА_1 на підставі  свідоцтва про право на спадщину на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1  зареєстровано в БТІ  12.01.2004 р. за  реєстраційним номером  3885742, номер запису  12769 в книзі 17.

Домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею  0,1000 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 746693, виданого Управлінням Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області 29.10.2009 року.

Маріупольським бюро технічної інвентаризації 15.08.2011р. виявлено самочинне будівництво на території домоволодіння позивача -  сені  літ. а?-1,  гаражу літ. Б-1, сараю літ. Г-1, що вбачається з довідки БТІ № 288, плану будинку, експлікації, характеристики будинку, господарських будівель і споруд.   

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № 63 від 26 вересня 2011р., проведеної ТОВ «Юридична фірма «ІнЮрСервіс», конструкції самовільно зведених будівель, а саме: сені літ. а-1-1,  гаражу літ. Б-1, сараю літ. Г-1, розташованих на земельній ділянці  № 106  по вул. Хвилястій, не суперечать вимогам державних будівельних норм України, за виключенням п. 3.25 частина 3 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських и селищних поселень» (відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі - сараю літ. Г-1 (сараю) менше 1,0м.).  

Згідно з заявою  суміжного землекористувача ОСОБА_2, що мешкає по адресу АДРЕСА_2, останній не має заперечень з приводу розміщення сараю літ. Г-1 зведеного позивачем поряд із межею землекористування між їх домоволодіннями.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються  на  земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 376 ч. 5 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самовільне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб.   

Отже, судовим розглядом встановлено, що зведені самочинні будівлі і господарські споруди, що розташовані на земельній ділянці наданій у встановленому законом порядку у користування, відповідають технічним нормам і не порушують прав інших осіб, що є підставою для задоволення позову.   

На підставі ст.ст. 376 ч. 5, 368 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -  

                                                                     В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.   

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно зведені споруди:  сені літ. а?-1,  гараж літ. Б-1, сарай літ. Г-1, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 та ввести їх до складу зазначеного домоволодіння.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                             Гноєвой  С.  С.