ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року  м. ОдесаСправа № 916/5139/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Богатиря К.В.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”: Воронков В.О.,

від Савранської селищної ради Одеської області: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024, суддя в першій інстанції Малярчук І.А., повний текст складено 24.04.2024,

у справі №916/5139/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”

до відповідача: Савранської селищної ради Одеської області

про стягнення 189 960,00 грн та скасування оперативно-господарської санкції

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Савранської селищної ради Одеської області про стягнення 189 960,00 грн та скасування оперативно-господарської санкції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (головуючий суддя С.І. Колоколов, судді: Я.Ф. Савицький, Н.М. Принцевська) задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5139/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” задоволено. Стягнуто з Савранської селищної ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” заборгованість за договором про закупівлю товарів №46 від 21.09.2023 у розмірі 189 960,00 грн. Скасовано оперативно-господарську санкцію, застосовану Савранською селищною радою Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” листом від 26.10.2023 №05-02/4705 щодо відмови від встановлення на майбутнє господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО”. Стягнуто з Савранської селищної ради Одеської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

17.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” подано заяву, в якій товариство просило ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з Савранської селищної ради Одеської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023, до якого укладено додаткові угоди №1 від 10.11.2023 та №2 від 15.04.2024, якими узгоджено представництво адвокатом Воронковим Володимиром Олексійовичем інтересів Товариства в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді у цій справі та визначено гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта загальній сумі 35000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність договірних відносин між адвокатом та його клієнтом у справі, що розглядається, протягом усього строку її розгляду підтверджувалася ордером та додатковими угодами, в яких містяться посилання на договір про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023, однак самого договору матеріали справи не містять. За відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, у колегії суддів відсутня можливість дослідити зміст такого договору, зокрема, дослідити умови про предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок приймання-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за договором, строк дії договору тощо.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.12.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Топоблпаливо” задоволено частково. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №916/5139/23 скасовано. Справу №916/5139/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Топоблпаливо” про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд зауважив, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має обов`язок, з урахуванням обставин і складності справи, дослідити та оцінити всі подані заявником докази на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також визначити необхідний фактичний обсяг наданої правової допомоги, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, ураховуючи критерії, зазначені у статтях 126, 129 ГПК України. За результатами чого, і надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, аналіз наданим Товариством доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд не здійснював, обмежившись посиланням на відсутність договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд констатував, що під час розгляду зави Товариства про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення. Зокрема, надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт представлення інтересів позивача адвокатом Воронковим В.О. як у суді першої інстанції так і на стадії апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області рішенням від 15.04.2024.

13.01.2025 року справа №916/5139/23 надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5139/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя       Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Богатир К.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду   від 20.01.2025 прийнято до свого провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5139/23, призначено справу до розгляду на 04.02.2025 о 12:30 та в подальшому призначено на 19.02.2025 о 14:30.

Представник відповідача своїм правом не скористався, заяв чи клопотань, заперечень щодо заяви позивача до суду апеляційної інстанції не надав.

В судове засідання 19.02.2025 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судовому засіданні не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги.

Враховуючи вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи відповідно до вимог ст. 316 ГПК України, беручи до уваги, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має   обов`язок, з урахуванням обставин і складності справи, дослідити на оцінити всі подані заявником докази, а також задля можливості повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, судова колегія встановила наявність виняткового випадку для прийняття до матеріалів справи договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги.

Обговоривши доводи та вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали        докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє      клопотання      про      зменшення витрат      на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі      докази      подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати:  складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);  час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;  пов`язаність цих витрат із розглядом справи;  обґрунтованість та пропорційність предмета спору;  ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи;  поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо);  дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

- договір №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги, пунктом 6 якого передбачено, що гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, та інші умови врегулювані додатковою угодою.

1) додаткову угоду №1 до Договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги від 10.11.2023 (надано разом з позовною заявою), за умовами якої:

- адвокат Воронков Володимир Олексійович зобов`язався здійснювати представництво інтересів Товариства у суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області) під час розгляду судової справи за позовом Товариства до відповідача Селищної ради про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції;

- сторони погодили, що вартість адвокатських послуг, передбачених договором складає:

а) з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів (витрачений час: 2 год., вартість: 2000 грн);

б) аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції (витрачений час: 3 год., вартість: 2000 грн);

в) надання правової консультації клієнту, погодження із клієнтом правової позиції у справі (витрачений час: 3 год., вартість: 4000 грн);

г) підготовка та подання до Господарського суду Одеської області позову про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції (витрачений час: 6 год., вартість: 5000 грн);

ґ) участь у судових засіданнях в інтересах клієнта, в тому числі подання до суду та отримання в суді процесуальних документів в інтересах клієнта (витрачений час: 8 год., вартість: 7000 грн).

2) додаткову угоду №2 до Договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги від 15.04.2024 (надано разом з апеляційною скаргою), за умовами якої:

- адвокат Вороноков Володимир Олексійович зобов`язався здійснювати представництво інтересів у суді апеляційної інстанції (Південно-західний апеляційний господарський суд) під час розгляду судової справи  №916/5139/23  за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі за позовом Товариства до відповідача Селищної ради про стягнення заборгованості по договору поставки та скасування оперативно-господарської санкції;

- сторони погодили, що вартість адвокатських послуг, передбачених договором складає:

а) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі  №916/5139/23;

б) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду в інтересах клієнта заяв по суті справи  №916/5139/23;

в) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду в інтересах клієнта заяв з процесуальних питань у справі  №916/5139/23;

г) участь в інтересах клієнта у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі  №916/5139/23.

Інтереси позивача у межах справи  №916/5139/23  в судах першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Воронков Володимир Олексійович, на підтвердження повноважень якого надано копію ордеру серії ВН №1301549 від 10.11.2023, який посвідчує повноваження адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на надання правової допомоги Товариству на підставі договору про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023 у всіх судах України.

У додатковій постанові від 10.10.2024 у цій справі Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи відсутність безпосередньо самого договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що згідно із вимогами ГПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, а тому у задоволенні його заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив.

Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, зауважив, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має обов`язок, з урахуванням обставин і складності справи, дослідити на оцінити всі подані заявником докази на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також визначити необхідний фактичний обсяг наданої правової допомоги, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, ураховуючи критерії, зазначені у статтях 126, 129 ГПК України. За результатами чого, і надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру.

Відповідно до ст. 316 ГПК України  вказівки,  що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи  (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Нормами  процесуального  законодавства  передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і  співмірність  відповідно до ціни позову,  з урахуванням  складності та  значення  справи для сторін  (пункти  33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (пункт 40 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21, у якій зазначено: «При цьому Суд зазначає, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують і загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, проаналізувавши надані Товариством докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наявність договору, додаткових угод №1 та №2, їх зміст, права та обов`язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, у контексті статті 86 ГПК України з точки зору статей 73, 75-77 ГПК України, які підтверджують факт представлення інтересів позивача адвокатом Воронковим В.О. як у суді першої інстанції так і на стадії апеляційного оскарження рішення, судова колегія вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, отже, позивачем доведено факт понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також   враховує: чи змінювалася  правова   позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими  протилежні         сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та  інші  обставини.                 

Аналогічна позиція викладена  у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Проаналізувавши опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в судах на загальну суму 35   000 грн  не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що дана справа об`єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою та фактично обмежується двома кодифікованими нормативно-правовими актами – Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Із заяв по суті представником позивача додано до суду позов, відповідь на відзив та апеляційну скаргу.

З детального опису наданих послуг в суді першої інстанції вбачається, що на з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів, аналіз судової практики, надання правової консультації клієнту, погодження із клієнтом правової позиції у справі, підготовка та подання до Господарського суду Одеської області позову було витрачено загалом 14 годин, що становить 13  000 грн.

За участь у судових засіданнях в інтересах клієнта, в тому числі подання до суду та отримання в суді процесуальних документів в інтересах клієнта (витрачений час: 8 год., вартість: 7000 грн).

Судова колегія вважає, що визначений представником позивача в детальному описі час на виконання наданих послуг є значно завищеним, не відповідає критерію необхідності та дійсності, адже всі вище перелічені послуги, а саме: з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів, аналіз судової практики, надання правової консультації клієнту, погодження із клієнтом правової позиції у справі, підготовка та подання позову  - охоплюються послугою із підготовки та подання позовної заяви.

Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 року у справі № 922/2321/20.

На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, складає 10  000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру.

З детального опису наданих послуг в суді апеляційної інстанції вбачається, що на складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі  №916/5139/23 (5 годин) ; складання та подання заяв по суті справи  №916/5139/23 (3 години) та складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду в інтересах клієнта заяв з процесуальних питань у справі  №916/5139/23 (3 години) було витрачено загалом 11 годин, що становить 10 000 грн. За участь в інтересах клієнта у судовому засіданні апеляційного господарського суду у справі  №916/5139/23 в описі зазначено, що витрачено 4 години, а сума складає 5000 грн.

Водночас, судова колегія зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції було подано один документ – апеляційну скаргу.

При цьому, зміст апеляційної скарги є аналогічним із змістом із позовом та відповіддю на відзив, наданого позивачем в суді першої інстанції, тобто доводи позивача не зумовили   збільшення джерел правого регулювання спірних   правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Воронков Володимир Олексійович в якості представника позивача брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції позивача та ходу розгляду справи презюмується, у зв`язку з чим підготовка та подання апеляційної скарги не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.

Правова позиція відповідача також залишилась незмінною, у зв`язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості якого наголошувало зазначене товариство.

Суд вважає, що визначений представником позивача в детальному описі час на виконання наданих послуг в суді апеляційної інстанції також є завищеним, не відповідає критерію необхідності та дійсності, оскільки складання та подання апеляційної скарги та складання та подання заяв по суті справи  охоплюються однією послугою.

Із заяв з процесуальних питань у справі  №916/5139/23 представником було подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Водночас Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі №560/868/21 зазначив зокрема, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною представництва адвокатом клієнта під час розгляду справи, тому вказані витрати безпідставно визначені в якості окремих послуг.

На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, становить 5  000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.

При цьому, судова колегія зазначає, що сама по собі додаткова угода та наведений в ній детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Врахувавши результати розгляду справи, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 35000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою з огляду на обсяг виконаної роботи під час розгляду справи.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 15 000 грн, що відповідає принципам господарського  судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5139/23 задовольнити частково.

Стягнути із Савранської селищної ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТОПОБЛПАЛИВО” витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.  В решті задоволення заяви - відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова   набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 24.02.2025.

Головуючий  суддя:                                                            А.І. Ярош

Судді:                                                                                Г.І. Діброва

          К.В. Богатир