Справа № 161/14399/24

Провадження № 2-др/161/16/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

                        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі :

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Коржик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Самчука А.М. про компенсацію понесених судових витрат (ухвалення додаткового судового рішення) в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025 року в цивільній справі № 161/14399/24 у задоволенні позову ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено в повному обсязі. Поний текст даного рішення складено судом 04.02.2025 року (а.с. 223-225).

В судовому засідання, за наслідками проведення якого ухвалено вищевказане судове рішення, представник відповідача повідомив суд, що ним, у визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку, буде подано докази на підтвердження розміру витрат, які його довіритель поніс у зв`язку з розглядом справи.

10.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Самчуком А.М. було подано до суду заяву про компенсацію понесених судових витрат (ухвалення додаткового судового рішення). В обгрунтування заявлених вимог останній зазначив, що його довіритель, у зв`язку з розглядом справи № 161/14399/24, поніс витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн. Враховуючи відмову в задоволенні позову ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просить суд стягнути з позивача на користь відповідача вказану суму судових витрат (а.с. 232-233).

13.02.2025 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що подана стороною відповідача заява не містить обґрунтування причин неподання відповідних доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів. У свою чергу, жодних неправомірних дій при ініціюванні спору ТзОВ «Коллект Центр» не вчинено. Також просить врахувати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке міститься у відповіді на відзив щодо не співмірності понесених відповідачкою судових витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. У задоволенні заяви адвоката Самчука А.М. просить відмовити (а.с. 245-247).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходили.

Представник відповідача у своїй заяві про компенсацію понесених судових витрат розгляд справи просив проводити без його участі.

Частиною ч. 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що в разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе вирішити заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що 19.08.2024 року між адвокатом Самчуком А.М. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № б/н, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання з приводу надання правової допомоги при розгляді цивільної справи № 161/14399/24 в суді першої інстанції. Вартість надання даних послуг сторонами правочину обумовлена в розмірі 15000 грн. (п. 1 Розділу 3 Договору) (а.с. 234).

Як вбачається із Акту виконаних робіт від 08.02.2025 року та Додатку № 1 до нього, загальна вартість наданих послуг становить 15000 грн. на що затрачено 6 год. вартість по 2500 грн./год., з яких: 1250 грн. консультація (0,5 год.); 6250 грн. підготовка відзиву на позовну заяву (2,5 год.); 3750 грн. підготовка процесуальних документів (1,5 год.); 3750 грн. участь у судових засіданнях (1,5 год.) (а.с. 236).

Вищевказана вартість послуг була сплачена ОСОБА_1 20.08.2024 року (а.с. 235).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, правова консультація та складення відзиву на позовну заяву, з огляду на його зміст, не потребували особливих затрат часу, у тому числі й на вивчення судової практики. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача щодо не обгрунтуваності поважності причин неподання доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів, оскільки ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює можливість подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд приймає до уваги ту обставину, що підготовка акту виконаних робіт з приводу надання правничої допомоги, до якого включається участь адвоката в судових засідання, можливе лише після завершення розгляду справи.

При цьому, попри визначення у Договорі про надання правової допомоги № б/н від 19.08.2024 року фіксованої суми гонорару адвоката, розмір такого в ході розгляду справи, за урахуванням тривалості провадження та необхідності вчинення додаткових процесуальних дій, може бути змінений, у тому числі й шляхом укладення додаткових угод.

Суд зауважує, що зазначення стороною відповідача попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не свідчить про неможливість подальшої зміни розміру гонорару адвоката.

Крім того суд враховує, що притягнення ОСОБА_1 до участі в справі в якості відповідача за позовними вимогами, які судом були визнані необгрунтованими (відмова в позові), є достатньою правовою підставою для компенсації на його користь судових витрат за рахунок позивача, що прямо передбачено положенням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що стороною відповідача було дотримано строки та порядок звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.

При вирішенні заявлених вимог про ухвалення додаткового рішення судом приймаються до уваги заперечення сторони позивача з приводу співмірності складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих послуг.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

       Як уже зазначалося, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025 року в цивільній справі № 161/14399/24 у задоволенні позову ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено у повному обсязі.

       Отже, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, з урахуванням відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача ТзОВ «Коллект Центр».

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заява заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Самчука А.М. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Самчука А.М. про компенсацію понесених судових витрат (ухвалення додаткового судового рішення) – задовольнити частково.

Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини заявлених стороною відповідача вимог – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 26 лютого 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області                                                                С.М. Рудська