ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/189/25

Провадження № 3/131/125/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2025 р.         м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого по

АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  ч.1 ст.173-2 КУпАП,

                                               В С Т А Н О В И В:      

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №152955, складеного 25 січня 2025 року ПОГ СВГ Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Недошовенком О.В., «20 січня 2025 року близько 21 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , будучи на підпитку голосно виражався словами нецензурної лайки в адресу дружини ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного  характеру», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.   

До даного протоколу про адміністративне правопорушення долучено пояснення ОСОБА_1 , копії пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20 січня 2025 року, копію рапорту ЧЧ, рапорт  ПОГ СВГ Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Недошовенка О.В. від 07.02.2025 року, копії паспортів ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , довідку-характеристику №15, видану 24.01.2025 року Іллінецьким старостинським округом, копію довідки-характеристики №16, виданої 24.01.2025 року Іллінецьким старостинським округом. 

В ході розгляду справи ОСОБА_1   підтвердив наявність конфліктної ситуації, яка склалася 20 січня 2025 року між ним та дружиною ОСОБА_2 , в ході якої він виражався в її адресу нецензурними словами.

Потерпіла ОСОБА_2 в ході розгляду справи вказала, що 20 січня 2025 року між нею та ОСОБА_1 , який перебував у п`яному вигляді, виникла конфліктна ситуація в ході якої, останній виражався в її адресу нецензурними словами, на зауваження не реагував, що змусило її викликати працівників поліції. Відмітила, що вказане сталося вперше, раніше подібного характеру дій відносно неї ОСОБА_1 не вчиняв.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. 

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 

При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Відповідно до ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є одним із можливих доказів у справі. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, саме фабула, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, що надає цьому документу особливої значущості. Відтак, суд повинен приділяти особливу увагу оцінці як змісту, так і форми складення уповноваженими особами протоколу про адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.   

Ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.   

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі Закон № 2229-VIII).

Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю  потерпілого.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.    

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому, слід вказати, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою   настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. 

Встановлено, що 20 січня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 виражався в адресу дружини нецензурними словами, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону № 2229-VIII.

Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лексики на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, доказів чого взагалі не зазначено в протоколі, отже не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».

Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров`ю особи.

Фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Насильство в сім`ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення  шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

Водночас, суд зауважує,  Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова протиУкраїни» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02, « Малофєева протиРосії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін протиРосії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р. При цьому Європейський суд робиться висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №152955 від 25 січня 2025 року у графі «склад адміністративного правопорушення» зазначено, що  20 січня 2025 року близько 21 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , будучи на підпитку голосно виражався словами нецензурної лайки в адресу дружини ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного  характеру, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, проте не сформульовано відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які саме наслідки протиправних дій, які були  вчинені ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , тобто, чи  була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення, внаслідок чого суд позбавлений можливості, не перебираючи на себе функцію обвинувачення, констатувати наявність у діях особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у тому числі констатувати, що внаслідок вчинення зазначеного у протоколі діяння було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З наведеного вище вбачається, що виклад фабули у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 152955 від 25.01.2025 року не відповідає диспозиції відповідної частини ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суть правопорушення зазначено у спосіб, з якого неможливо достовірно встановити наявність чи відсутність як обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення (наявність суспільно-шкідливих наслідків, спричиненої шкоди та її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням та його наслідками, що необхідне як для вирішення питання про винуватість особи, так і для накладення адміністративного стягнення.

Суд звертає увагу, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в поясненнях  інших осіб, учасників конфлікту, не вказано наслідки протиправних дій, які були  вчинені ОСОБА_1 по відношенню до дружини ОСОБА_2 , тобто, чи  була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення. Натомість, ОСОБА_2 підтвердила наявність 20 січня 2025 року сварки (конфлікту) між нею та ОСОБА_1 , в ході якої останній виражався в її адресу словами нецензурної лайки, на зауваження не реагував, що змусило її викликати працівників поліції.

Жодним із здобутих доказів у справі, не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали дії ОСОБА_1 будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».           

Таким чином, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не вказано, чи вчинені ним діяння викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному і фізичному здоров`ю особи.

При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2   за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої  - не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на аналіз доказів,  суд констатує, що по справі не здобуто належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки нецензурна лайка в межах конфлікту, наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій.

За даних обставин, приходжу до висновку, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутні подія і склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.    

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 173-2, 247, 251, 268, 284 КУпАП, суддя

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -  закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.    

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК