Заводський районний суд м. Запоріжжя

                                                                               Справа № 332/6832/24

                                                        Провадження №: 2/332/792/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.                                                                                м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання: Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 27.11.2024 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання та на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що від спільного життя сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та мешкає разом із позивачем. Матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач добровільно не надає, а позивач, в свою чергу, не має достатнього доходу для утримання себе та дитини. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісяця до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Від представника відповідача адвоката Левицької Ю.В. надійшла заява про розгляд справи без участі стороні відповідача, на фіксації судового процесу не наполягає, у відзиві просила задовольнити позовні вимоги частково. Не погоджуючись із позовними вимогами, представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме: стягнути аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а також в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку щомісяця на утримання позивача до досягнення сином трирічного віку. Викладені доводи відповідач обґрунтовує тим, що наразі він не працює, проте, завжди приділяв увагу дитині та надавав позивачці грошові кошти, які він заробляв при наявності тимчасової роботи. До відзиву надав докази, що відповідач сплачував та ніс інші витрати щодо проведення дозвілля дитини, купляв Їжу та одяг. Відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання позивачки саме у розмірі 1/8 частини його доходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.08.2023 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13). Дитина на даний час мешкає разом із матір`ю – позивачем, відповідач, в свою чергу, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст.ст. 182, 183 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки відповідач є працездатною особою, суд вважає за потрібне задовольнити позов в частині стягнення аліментів з відповідача у розмірі, заявленому позивачкою.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 75 СК України дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Виходячи із змісту частини четвертої даної норми, дружина, з якою проживає дитина до досягнення трьох років, має право на утримання незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідач є особою працездатного віку, офіційно не працевлаштований, здійснює догляд за бабусею, яка потребує стороннього догляду. Як вбачається із відзиву відповідача, він погоджується із тим, що позивачка має право на своє утримання, але вважає за доцільне сплачувати аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 частки своїх доходів.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене вище, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача при визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача, матеріальне становище відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача і захистить права позивача на утримання.

Частиною 1 ст. 191 ЦПК України визначено, щоаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з відповідною позовною заявою, адже приписами вказаної норми визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм суд стягує із відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн, від сплати яких позивач була звільнена при пред`явленні позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 84, 180-183, 191 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного вікузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 27.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх доходів щомісячно, починаючи з 27.11.2024 і до досягнення їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирчіного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП:  НОМЕР_3 .

Суддя                                                                                У. В. Блажко