ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа№ 925/563/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. (повний текст складено 08.08.2024 р.)

у справі № 925/563/24 (суддя - Чевгуз О.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів"

про стягнення 246732,73 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" про стягнення 246732,73 грн, з яких: 219602,24 грн боргу за договором поставки № 24102023/1 від 24.10.2023 р., 21859,78 грн пені, 2199,95 грн 3% річних та 3070,76 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору поставки, не виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.05.2024 р. відкрито провадження у справі № 925/563/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. у справі № 925/563/24 позов Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" на користь Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" 219602,24 грн основного боргу, 21859,78 грн пені, 2199,95 грн 3% річних та 1808,36 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" у справі № 925/563/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Агрикова О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 р. відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. до надходження матеріалів справи № 925/563/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

До суду 16.09.2024 р. надійшли матеріали справи № 925/563/24.

На підставі службової записки та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3493/24 від 24.09.2024 р. у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/563/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" у справі № 925/563/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук СГА., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. у справі № 925/563/24 залишено без руху.

Через систему "Електронний суд" 03.10.2024 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/563/24 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/822/24 від 20.11.2024 р. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/563/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" у справі № 925/563/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 р. справу № 925/563/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 25.11.2024 р. у справі № 925/563/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 25.11.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 29.11.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 25.11.2024 р. у справі № 925/563/24 оприлюднена у реєстрі 26.11.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

24.10.2023 р. між Дочірнім підприємством "Ружин-молоко" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 24102023/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник згідно із замовлення покупця та на умовах, передбачених договором, продає, поставляє та передає товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти товар постачальника і здійснити своєчасну оплату отриманого від постачальника товару на умовах визначених договором та за цінами згідно накладної (видаткової та/або товарно-транспортної) на товар.

Суму договору складає сума всіх накладних (видаткових та/або товарно-транспортних) на товар, підписаних сторонами на виконання умов договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачання товару покупцю здійснюється на умовах погоджених сторонами та визначених покупцем в замовленні останнього. Замовлення покупця прийняте до виконання постачальником (на яку в продовж 24 годин з моменту (дати) надходження на електронну пошту постачальника не надійшло обґрунтоване повідомлення постачальника покупцю про неможливість виконання) вважається погодженим останнім, в тому числі умови поставки (поставка на адресу, визначену покупцем, або самовивіз, силами та за рахунок покупця або силами та за рахунок постачальника, тощо, м. Черкаси, вул. Чигиринська,11).

Як передбачено п. 2.2 договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної (видаткової та/або товарно-транспортної) постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена в накладній (видатковій та/або товарно-транспортній).

У відповідності до п. 3.1 договору оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту (дати) отримання товару (підписання накладної на товар).

За п. 4.1 договору, у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 договору), покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 5.2 договру).

На виконання умов укладеного договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме лецитин соєвий харчовий на загальну суму 274602,24 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 2504 від 25.10.2023 р. на суму 94083,84 грн;

- видаткова накладна № 2714 від 15.11.2023 р. на суму 92160,00 грн;

- видаткова накладна № 63 від 10.01.2024 р. на суму 88358,40 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень щодо якості та кількості товару та скріплені їх печатками.

Також між сторонами були підписані акти звіряння взаємних розрахунків, відповідно до яких відповідачем частково оплачено товар на загальну суму 53000,00 грн, а саме: 10000,00 грн 14.12.2023 р., 10000,00 грн 15.12.2023 р., 10000,00 грн 18.12.2023 р., 10000,00 грн 23.01.2024 р., 10000,00 грн 25.01.2024 р. та 3000,00 грн 15.02.2024 р.

18.03.2024 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 43 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 221602,24 грн, яку відповідач отримав 08.04.2024 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Після отримання вказаної претензії відповідач сплатив заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов`язання за укладеним договором поставки щодо вчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 219602,24 грн (274602,24 грн - 53000,00 грн - 2000,00 грн).

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту (дати) отримання товару (підписання накладної на товар).

Отже відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання накладної на товар.

Однак в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства відповідачем не було виконано обов`язку зі сплати за поставлений товар у визначений строк у повному обсязі.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем товару за укладеним договором, а відповідачем не надано доказів повної оплати за вказаний товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 219602,24 грн боргу за договором поставки № 24102023/1 від 24.10.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2199,95 грн 3% річних та 3070,76 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

З розрахунку позивача вбачається, що здійснюючи нарахування інфляційних втрат, позивачем було допущено арифметичну помилку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1808,36 грн, 3% річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 2199,95 грн.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 21859,78 грн пені.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21859,78 пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Дійсно, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, Торгово-Промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17.

Враховуючи норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин відхиляються.

Крім цього, укладаючи договір поставки, сторони не погоджували порядок вирішення спору у випадку настання форс-мажорних обставин.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія судів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. у справі № 925/563/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2024 р. у справі № 925/563/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко