Справа № 2-331/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 року           Шишацький районний суд  Полтавської області в складі:

                                                головуючої – судді  Гусак Н.В.,

                                                при секретарі  - Курінній Я.М.,

                                                за участю: позивача ОСОБА_1,

                                                                    відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                                                                    представника  відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в  залі суду в смт. Шишаки   цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3  про захист  честі,  гідності і  ділової репутації  та відшкодування  моральної  шкоди,  -

                                                                       в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з  позовом до  відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, вказуючи на те,  що під час розгляду питання  про укладення  з ним, як директором Шишацької спеціалізованої  школи імені В.І. Вернадського, трудового контракту, відповідач ОСОБА_2 на сесії  Шишацької  районної  ради  25  лютого 2011 року вніс наступну  пропозицію: « У мене  є пропозиція, як у депутата.  Я звертаюсь до депутатів. Так,  останнім  часом і  якщо сказати  не останнім  часом.  Це і  протягом  2010 року  і до  цього, як я в адміністрації  не працював, у районну  державну  адміністрацію  поступає і поступало  багато нарікань  і  від  окремих  учителів Шишацької спеціалізованої  школи  імені  В.І. Вернадського.  Від окремих  батьків,   багатьох  батьків на, скажем,  недостатній  навчально – виховний  процес, який  проводиться у  школі. І в  першу  чергу,  з боку  директора  школи.  У  даний  час у  школі проводитьcя  комплексна перевірка  організації  навчально -  виховного  процесу,  який  проводить відділ  освіти, наш.  Ми сподіваємось,  що  ця комплексна перевірка  буде продовжена з  боку  обласного  управління   освіти. Тому, я  вношу таку  пропозицію.  Враховуючи  оці  зауваження відносно методів і роботи  ОСОБА_1,  я  вношу пропозицію  укласти  трудовий контракт  з ОСОБА_1  на посаду директора  Шишацької спеціалізованої школи  імені В.І. Вернадського  строком на один  рік,  тобто,  подивимось, як   далі  він  буде   працювати, як відноситиметься  до роботи,  то,  якщо  буде  нормально,  все буде  виправлено, то ми  через рік  зможемо продовжити  контракт і  може й на  більший  термін. Це моя  така  позиція ».

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 допустила в своєму  виступі  наступні  вислови: « Я приєднуюсь до пропозиції ОСОБА_6  і також  хочу  попросити депутатів  підтримати  його  пропозицію  про те,  що на один рік, тому  що  цілі  легенди по тій  школі   ходять. І депутати  минулого  скликання  знають   витівки ОСОБА_1  і відношення  до  депутатів  і саме  головне  - це робота, звичайно.  Другим питанням  він  зокрема  приділяє  більше  уваги. Школа знаходиться  деполітизована. Але ж ні  для  кого не  секрет,  що там  школа  - це осередок   однієї  політичної партії. Так що подивимося. На один рік затвердимо  контракт з ним,  о. А тоді  вже подивимось, може  ж людина  таки і  справить свої   помилки ».

На думку  позивача, вказана інформація є недостовірною, її  поширення ганьбить його  честь,  гідність  та  ділову репутацію, оскільки  справляє  враження на  оточуючих, переконуючи їх в тому,  що він  чинить  аморально та  зневажає закон. Внаслідок чого,  йому, як  публічному політику та професійному  педагогу, була завдана моральна   шкода, яка  виразилася  в  ускладненні  подальшого активного  громадсько – політичного життя,  погіршенні   стосунків з  мешканцями  села та району.

За таких  обставин, інформацію, поширену   відповідачами на  сесії  Шишацької районної ради  25 лютого  2011 року, позивач просив визнати недостовірною, такою,  що не  відповідає  дійсності,  ганьбить його честь,  гідність та  ділову  репутацію. Як наслідок,  вважав за необхідне зобов’язати останніх  спростувати дану інформацію після набрання рішенням   законної  сили,  шляхом особистого  виступу  на найближчій  сесії  Шишацької районної  ради та відповідної публікації у найближчому номері районного  друкованого органу - газеті « Сільське життя ». Всі витрати пов’язані  із   спростуванням  недостовірної інформації  покласти на  відповідачів,  з яких у  рівних частках  стягнути  на його користь  моральну  шкоду в  розмірі  2000  грн. та понесені по справі  судові  витрати.  

На підтвердження  своїх  позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав  суду CD – R диск з звукозаписом  сесії  Шишацької районної  ради  від 25 лютого  2011 року. Як  пояснив останній, вказаний диск надійшов на його поштову адресу в квітні  - травні  2011 року. Поштовий конверт, на якому зворотна  адреса  відправника була  відсутня, не зберіг. До суду надав  копію диску, яка була йому надіслана, а оригінал  зберігає  в сейфі за місцем роботи.

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_1  свої позовні  вимоги підтримав та просив  їх  задовольнити,  оскільки оголошена  відповідачами інформація на сесії  Шишацької районної ради  Полтавської  області є недостовірною, а її  поширення порушує  його  честь,  гідність та  ділову  репутацію,  у  зв’язку з   чим  йому  була завдана  моральна  шкода, яку  він  оцінює в 2000 грн.,  виходячи з засад виваженості та справедливості. Крім того, запевнив,  що надана суду  копія  диску  повністю  відповідає  його оригіналу,  від так потреби у  дослідженні останнього не має.

Відповідач  ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив  факт поширення  щодо  позивача  недостовірної   інформації,  вказавши,  що  викладені  останнім у позовній  заяві  факти взагалі не мали  місця  під  час сесії Шишацької  районної   ради  Полтавської області  25  лютого  2011 року. Наданий  позивачем  диск  вважав  неналежним та недопустимим  доказом по справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 просила  в задоволенні  позову  відмовити  з   огляду на його  безпідставність, а наданий  позивачем  диск - виключити  з числа доказів та розглядати  справу на підставі інших належних доказів. Окрім того, просила  стягнути  з позивача на   користь  її  довірителя  витрати, пов’язані  з наданням  правової  допомоги, в розмірі  1000 грн.,  що підтверджуються випискою з угоди і ордером про надання  такої допомоги та квитанцією, які маються в матеріалах справи.   

Відповідач ОСОБА_3, будучи допитаною в судовому  засіданні,  критично віднеслась  до  тверджень  позивача,  викладених в позовній заяві,  оскільки  наведені  ним  факти не  мали  місця на  сесії  Шишацької районної  ради   25 лютого 2011 року, тому  просила  в  задоволенні  позову  відмовити. Не заперечувала,  що  в ході  сесії  районної  ради  надавала  оціночні  судження  з приводу роботи  позивача,  що, на її  думку,  не є поширенням недостовірної  інформації,  що  порушує честь,  гідність та ділову  репутацію останнього. При  цьому,  вказала,  що  запис на  диску не  відповідає дійсності, від так просила суд не брати  його до  уваги при  оцінці доказів по справі.  

Вислухавши  пояснення  учасників  судового  процесу,  перевіривши фактичні  обставини  справи, наявними у ній, доказами в  їх   сукупності та взаємозв’язку, суд вважає,  що  позовні вимоги ОСОБА_1 не  підлягають задоволенню,  виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 3 і 28 Конституції України, честь і гідність людини є  найвищою соціальною цінністю, у зв’язку з чим кожен має право на повагу до його честі та гідності.   

Поряд із цим, статтями  297, 299 ЦК України визначено,  що кожен має право на повагу до його гідності і честі та на недоторканість своєї ділової репутації.  Гідність та  честь  фізичної особи є недоторканими, від так кожний  може  звернутися до суду з позовом про захист своєї честі,  гідності та ділової  репутації.  

За правилами ст.  277 ЦК України і  ст. 10 ЦПК України, обов’язок довести,  що  поширена  інформація  є достовірною та такою,  що  не порушує особисті  немайнові права  фізичної особи, покладається  на  відповідача / презумпція  добропорядності /. Проте, позивач  повинен  довести факти  поширення  такої інформації   відповідачами, а також те,  що  внаслідок цього були порушені  його  особисті немайнові  права.

Згідно  вимог статей 10, 58, 59 та 60 ЦПК України, кожна  сторона повинна доводити  ті обставини,  на які вона  посилається  як на   підставу   свої   вимог та заперечень, належними і  допустимими  доказами.

Належними є  докази,  які  містять  інформацію щодо  предмета  доказування.  Кожна  сторона  має право  обґрунтовувати  належність  конкретного  доказу для  підтвердження  своїх вимог та  заперечень. Допустимість доказів  означає,  що  обставини  справи,  які за законом  повинні  бути   підтверджені  певними  засобами  доказування,  не  можуть підтверджуватися  іншими  доказами.

З  огляду на наведене,  суд,  керуючись принципом  оцінки  доказів, який випливає з положень ст. 212 ЦПК України, на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи, аналізує та оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін.   

Так, в ході  розгляду  справи встановлено, що 25 лютого  2011 року  відбулася  п’ята сесія  Шишацької районної  ради Полтавської області шостого скликання,  в ході  якої  розглядалося подання  відділу  освіти  Шишацької  районної  державної адміністрації про укладання з  позивачем  ОСОБА_1  контракту на  посаду  директора  Шишацької  спеціалізованої  школи  імені  В.І. Вернадського.

Вказуючи,  що  в ході розгляду  цього питання   відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_3  була  поширена недостовірна  інформація, позивач ОСОБА_1  звернувся до суду  за захистом своїх немайнових прав,  надавши  суду  на підтвердження  позовних  вимог диск з звукозаписом сесії.

Діючи на виконання  вимог  презумпції  добропорядності,  відповідач ОСОБА_3 звернулася до голови  Шишацької районної ради  ОСОБА_8 з відповідним запитом,  на  що їй була надана відповідь про те,  що офіційні звернення, в тому числі і від  ОСОБА_1, про надання   звукозапису  пленарного  засідання сесії від 25 лютого  2011 року  до районної ради не  надходили і відповідно оригінал чи копія звукозапису працівниками  виконавчого  апарату  ради не надавалася  / а. с.  105 /.

Крім того,  голова  Шишацької  районної  ради  ОСОБА_8 в своє листі,  адресованому  суду,  вказав на те,  що районна  рада   здійснює свої повноваження виключно на підставі  положень Конституції  України та  Закону  України « Про   місцеве  самоврядування  в Україні », які не передбачають  фіксування  сесії  на  електронний  носій. Однак, з  метою забезпечення  повного та об’єктивного викладення  в протоколі  змісту доповідей, виступів, процедури голосування та їх результатів,  Регламентом роботи Шишацької районної ради, який затверджений рішенням ради  від  03 грудня  2010 року,  передбачається  аудиозапис  сесії / а. с. 70, 192 /.

Відповідно до п. 14 посадової інструкції  завідуючого загальним  відділом  Шишацької районної  ради, витяг з якої  був досліджений в ході розгляду  справи,  останній  забезпечує  організацію  аудіозапису  сесії  для  тимчасового користування з метою виготовлення протоколу, який  згідно  пункту 12  цієї ж  інструкції  оформляється  протягом  20  днів  з  дня  проведення  сесії / а. с. 86 /.

Згідно  ч. 17 статті  2 Регламенту, підготовка протоколу сесії  здійснюється  не пізніше  20  днів після  проведення   сесії  / а. с. 194 – 207 /.

Допитаний в судовому засіданні  свідок ОСОБА_9  пояснив,  що  він  з лютого 2010 року  обіймає посаду  завідуючого загальним  відділом Шишацької районної  ради та в його посадові   обов’язки входить  забезпечення  організації  аудиозапису сесії, який  здійснюється виключно на   диктофон  « OLYMPUS » та зберігається  не  менше  20  днів і не  більше  ніж  до наступної сесії,  хід  якої  фіксується на цей  же носій.  До диктофону, на  який здійснюється звукозапис  сесії,  окрім нього, інші працівники  ради та сторонні  особи, доступу не  мають. Диктофон « OLYMPUS »  зберігається в  сейфі. Інший  носій, на  який би здійснювався запис  сесії, в раді  відсутній.   

У зв’язку з  виконанням  своїх посадових обов’язків  25 лютого 2011 року  був присутнім на  сесії  районної  ради, після  проведення  якої  в  двадцятиденний  термін  підготував  протокол на підставі  звукозапису. В подальшому запис  був  знищений,  шляхом накладення на нього звукозапису  іншої  сесії.

Як встановлено  судом,  наступна   сесія  районної  ради відбулася 08 квітня  2011 року,  що підтверджується  листом голови ради / а. с. 70 – 71 /.

З досліджених у судовому засіданні  характерних ознак, наданого  позивачем, CD – R диску слідує,  що його розмір становить 42, 5 МБ., на якому збережений один файл  з  звукозаписом п’ятої сесії шостого  скликання, тривалістю 1 год. 31 хв. 59 с.

При відтворенні звукозапису,  шляхом  його прослуховування за правилами ст. 188 ЦПК України,  встановлено,  що на 01 год. 08 хв. мається  звукозапис, текст якого відповідає  змісту позовних вимог позивача.

З метою  визначення змісту і доказового значення  цього  доказу  за клопотанням  позивача в судовому засіданні  повторно  були  допитані  свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,  ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які  суду  повідомили, що ідентифікувати почуті  в ході  відтворення  звукозапису  голоси не можуть,  відмітивши лише  їх можливу схожість з голосами  відповідачів.   

Свідок ОСОБА_9 заперечив,  що  даний  звукозапис  є ідентичним тому, що  здійснюється на диктофон « OLYMPUS » з огляду на  нечітке звучання та відсутність доступу  сторонніх  осіб  до  носія, на який здійснюється  звукозапис. Вказав, що  диктофон під час пленарного  засідання знаходиться на  столі перед  членами президії.

В ході  попередніх допитів,  вказані  свідки заперечили розгляд на  сесії питань,  що стосуються порушень позивачем  принципів  моралі,  загальних правил співжиття,  неетичної поведінки  в особистому  чи політичному  житті,  тощо. У виступах  відповідачів  не  містилася  інформація,  яка, на їх думку, б порушувала честь,  гідність  та  ділову репутацію  позивача.

На підставі  викладеного та, виходячи  з того,  що сторони  не скористалися наданим  їм  правом на  проведення   відповідної  експертизи,  а позивач, в свою чергу,  не зміг вказати джерело, спосіб та час виготовлення звукозапису,  що  міститься на наданому суду CD – R диску, на якому, до того ж ,  не мається  жодних  відміток про те,  що даних звукозапис був  виготовлений  саме 25 лютого 2011 року, що в цілому викликає  сумнів у його достовірності  з огляду на взаємозв’язок з іншими доказами у справі, суд приходить  до  висновку  про неналежність і недопустимість цього доказу, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поряд  із  цим, з дослідженого в судовому  засіданні  протоколу  пленарного  засідання   п’ятої   сесії  Шишацької  районної   ради  шостого  скликання  від 25  лютого  2011 року, слідує,  що одним   із питань  порядку денного стояло  заслуховування  звіту  про керівників  суб’єктів  господарювання  спільної власності  територіальних   громад району,  доповідачем якого  була начальник  відділу  освіти Щищацької  райдержадміністрації ОСОБА_17, в ході якого відповідач ОСОБА_2 вніс  наступну  пропозицію,  звернувшись до  депутатів:  «  В даний  час  в  школі  проходить комплексна  перевірка  організації  навчально – виховного процесу, яку  провидить наш відділ освіти. Ми сподіваємося,  що  ця  комплексна перевірка буде продовжена і з  боку  обласного  управління  освіти.  Я вношу таку  пропозицію: укласти  трудовий  контракт з ОСОБА_1 на посаду   директора Шишацької   спеціалізованої  школи   імені  Вернадського строком на  один  рік.  Тобто, подивимося  як  він  буде працювати, якщо все буде нормально, то ми  через рік   можемо продовжити  контракт  на  більший  термін. Це моя  така  пропозиція ». До вказаної  пропозиції  приєдналася  відповідач ОСОБА_3 та наголосила на такому: « Я також хочу  попросити  депутатів,  що  підтримали пропозицію  про те,  щоб укласти  контракт на  один  рік. Тому,  що  цілі  легенди  по тій  школі  ходять і вже давно,  хто депутат  минулого  скликання  знають витівки ОСОБА_1  щодо  відношення до депутатів.  А саме  головне   це звичайно  робота. Я пропоную укласти  контракт  на один рік, а далі  подивимося » /а. с. 72 – 85 / .

Право висловлювати судження, оцінки, думки, гарантовано ст.34 Конституції України. Це право закріплено також у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, які відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.

З аналізу законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого є обов’язковою з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року та рішення якого підлягають застосуванню судами України при ухваленні судових рішень, слідує, що при розгляді справ за вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, важливим є визначення: чи є відомості, на негативності яких наполягає позивач інформацією /фактами/ або оціночними судженнями відповідача – розповсюджувача вказаної інформації, висловленими ним на реалізацію своїх власних поглядів та ідей, оскільки « Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень доведенню не підлягає».          

Відповідно до  ч. 2  ст.  47 № Закону  України « Про  інформацію »  оціночними  судженнями,  за винятком  образи чи  наклепу, є  висловлювання,  які не містять  фактичних даних, зокрема,  критика,  оцінка дій, а також висловлювання,  що  не можуть  бути  витлумачені  як такі,  що містять  фактичні дані,  з огляду на  характер  використання  мовних  засобів /   гіпербол,  алегорій,  сатири /. Оціночні  судження  не підлягають  спростуванню  та доведенню їх  справедливості.

За правилами ст. 277 ЦК України не  є предметом  судового  захисту оціночні  судження, думки, переконання,  критична оцінка певних фактів  і  недоліків, які,  будучи вираженням  суб’єктивної  думки  і  поглядів  відповідачів,  не можна перевірити  на предмет їх  відповідності  дійсності і спростувати,  що  відповідає  прецедентній  судовій  практиці  Європейського  суду з прав  людини  при тлумаченні  положень  статті  10  Конвенції.

З огляду на наведене та проаналізувавши зібрані по справі докази в  їх  сукупності і  взаємозв’язку, суд приходить  до висновку, що висловлення відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_3  на сесії Шишацької  районної  ради  25 лютого  2011 року, які задокументовані в протоколі сесії та частково продубльовані в позовній  заяві, викладені у формі оціночних суджень поведінки позивача, як директора Шишацької  спеціалізованої   школи імені В.І.Вернадського і громадського діяча, та не містять  в собі  недостовірної  інформації про факти порушення  ним законодавства чи моральних принципів, а лише надають можливість проаналізувати та сприйняти їх зміст згідно власних суб’єктивних переконань, висловлених на  підставі особистих  відносини один з  одним.

Більше того, позивач  вважає себе публічним політиком та громадським діячем,  що слідує із змісту позовної заяви та  підтверджується даними  характеристики, виданої на його ім’я відділом  освіти Шишацької  районної  державної адміністрації та листом  начальника  Шишацького  районного  управління  юстиції,  відповідно до якого  останній  являється  керівником  Шишацької  районної  партійної  організації  Всеукраїнського об’єднання « Свобода  » та Шишацької районної  організації  « Організація  українських націоналістів » / а. с. 69, 178 /, а від так  неминуче  відкритий  для  прискіпливого  висвітлення  його слів та вчинків, у зв’язку з чим  межі допустимої критики щодо  нього  є значно ширшими,  ніж для  окремої  пересічної особи.

Виходячи з того, що за висловлювання оціночних суджень відповідачі згідно  чинного  законодавства  не можуть  бути притягнуті до відповідальності, суд не вбачає  підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

При  цьому,  суд не бере до уваги пояснення  свідків ОСОБА_19  та ОСОБА_20,  так як їх свідчення в судовому засіданні не  стосувалися  предмету  спору. Обставини порушення честі,  гідності, та  ділової репутації позивача їм особисто  не   відомі.

Також суд  критично відноситься до тверджень свідка ОСОБА_18 про обговорення на  сесії  районної ради 25 лютого 2011 року  політичних поглядів та громадської позиції  позивача, оскільки вони не знайшли  свого  документального  підтвердження в ході розгляду  справи.  

Питання  судових витрат,  до складу яких входить і відшкодування  витрат на  правову  допомогу,  суд вирішує  у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі  викладеного та керуючись  статтями 3, 9, 28, 34 Конституції України,  ст. 10 Конвенції  про  захист прав  людини та  основоположних   свобод,  ст. 47 № Закону України « Про  інформацію », статтями 277, 297, 299 ЦК України, статтями 10, 11, 15, 58- 60, 62, 79, 84, 88, 188, 208, 209,  212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

                                                                    В И Р І Ш И В :

У задоволенні  позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про захист честі, гідності і  ділової репутації  та  відшкодування  моральної  шкоди  - відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_1  на користь  ОСОБА_2   витрати на  правову допомогу в розмірі  1000 / однієї  тисячі / грн. 00  коп.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: