Справа № 22-2323 / 2007 р.                                            Головуючий у 1 інстанції :Живлакова Г.О.

Суддя-доповідач : Краснокутська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

« 20 » червня 2007 р.                                                                         м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у скпаді:

Головуючого:                          Пільщик Л.В.

Суддів:                                    Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі:           Петровій О.Б.

За участю адвоката                 ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 19 квітня "2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення батька з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_2   звернувся до суду з тюзовом до   ОСОБА_3 про виключення батька з актового запису про народження дитини.

У позовній заяві зазначав , що в лютому 1993 року він" почав зустрічатися з ОСОБА_3 , а 26.03.1993 року вони одружились. В травні цього року він дізнався про вагітність відповідачки і ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила дочку ОСОБА_4, 15.10.1993 року зареєструвала її у Воскресенській сільській раді, актовий запис № 16. Батьком дитини записано його.

Вважаючи, що між ним та дитиною відсутній родинний зв'язок, просив суд виключити з актового запису запис про батька дитини, мотивуючи тим, що відповідачка народила доношену дитину, тобто завагітніла вона приблизно в кінці листопада - на початку грудня 1992 року, а він почав з нею зустрічатись в лютому 1993 року, тому він не може бути батьком дитини. Про те, що він зареєстрований батьком дитини, він довідався через калька днів після реєстрацію дитини, тобто в двадцятих числах жовтня 1993 року.

Рішенням Приазовського районного суду    Запорізької області від 19 квітня 2007 року в задоволенні позову   відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке , що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, розглянувши матеріали

справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  ОСОБА_2              задоволенню  не

підлягає з таких підстав.

Виходячи із змісту ст.ст. 52, 54 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року, який діяв на час спірних відносин) походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого

з них.

Згідно ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року) особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало, або повинно було стати відомо про проведений запис.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вступили в шлюб 26.03.1993 року, 01.09.1993 року народилась дитина, 15.10.1993 року проведена реєстрація її народження у Воскресенській сільській раді, актовий запис № 16.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював , що про реєстрацію народження дитини йому стало відомо зразу ж після її реєстрації, тобто в жовтні 1993 року, проти цих обставин він не заперечує і в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою до суду ОСОБА_2 звернувся 23.02.2007 року, тобто з пропуском строків звернення до суду без поважної причини.

Згідно до вимог ст. 80 ЦК України 1963 сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що до пред'явлення позову позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності, поважні причини для його поновлення відсутні і не наведені ні в апеляційній скарзі ОСОБА_2., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив йому у задоволенні позову з цих підстав, про що зазначив у судовому рішенні.

Доводи апеляційної скарги про те ,що позивач не пропустив строк позовної давності, посилаючись на зміни в законодавстві , і , зокрема на вимоги ст. 136 Сімейного Кодексу України , є неспроможними за таких підстав.

Згідно до вимог ч.3 ст5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність , новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків , що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки права і обов'язки сторін по даному спору виникли до набрання чинності Сімейного Кодексу України і позивач на час набрання цим Кодексом чинності втратив право на задоволення позовних вимог за діючим у той час законом, Сімейний Кодекс України не може бути застосований до даних правовідносин.

Інші доводи є несуттєвими і спростовуються здобутими по справі доказами та не дають підстав для висновку, що місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим по справі доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору судом не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом   двох місяців.