Справа № 22-2444 / 2007 р.                                       Головуючий у 1 інстанції :Л.О. Нестеренко

Суддя-доповідач : Краснокутська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

« 27 » червня 2007 р.                                                                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                          Пільщик Л.В.

Суддів:                                    Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі:            Череватій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «2Н» березин 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжжтрансформатор» про визнання незаконним    розпорядження ,

ВСТАНОВИЛА   :

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запоріжжтрансформатор» про визнання незаконним розпорядження про проходження виробничого навчання в неробочий час та відшкодування моральної шкоди, який доповнив 12.01.07р.

У позовних заявах зазначав , що розпорядженнями №38 від 12.07.06року і № 982 від 14.07.2006року відповідач, де він працює майстром цеху ЦТО, примушує його і інших робітників в неробочий час між змінами та у вихідні дні проходити виробниче навчання в порушення норм трудового законодавства. Вважаючи таке примушення незаконним , позивач просив суд визнати його недійсним та стягнути на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 5000 гр.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2007 року в

задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.                                     

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке , що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу , розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню        з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції не з"ясував всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, чи є встановлений час занять позивача за межами його робочого часу, не зробив належних висновків, внаслідок чого постановив помилкове і необгрунтоване рішення.

Із розпоряджень №38 від 12.07.06р і № 982 від 14.07.06 року видно, що з 17.07.Оброку на підприємстві організовані курси цільового призначення для робітників чотирьох груп , куди входить і позивач, з проведенням занять у визначені графіком дні з 8', годі 5 хвилин до 9 год 45 хвилин.

Із графіку навчання позивача з липня 2006 року до листопада 2006 року видно ,що у липні днями навчання визначені 19,27,31, у серпні - 4,8,16,28, у вересні - 1,5,13,21,25,29, у жовтні - 3,11, 24,27,30, у листопаді - 2,3,6,7,10,13,16,17,21,22,27,28,30.

Із графіку роботи ОСОБА_1 з липня 2006 року по листопад 2006 року, а також із пояснень представника відповідача вбачається ,що навчання ОСОБА_1 здійснювалось за межами робочого часу ,який закінчувався у ОСОБА_1. о 8-00 годині у зазначені графіком дні.

Між тим згідно до вимог ст.204 КЗпП України теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання провадяться в межах робочого часу , встановленого законодавством про працю, для працівників відповідних віку, професії і

виробництв.

Доводи представника відповідача про те ,що вимоги ст. 204 КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини сторін по даній справі, з посиланням на те,що організовані заняття не є виробничим навчанням ,позивач не є новим робітником і про те ,що явка на заняття не є обов"язковою, спростовуються набутими доказами.

Так. із розпорядження №38 від 12.07.2006 року вбачається,що навчання організовано для виконання в майбутньому нових виробничих функцій працівниками з технологічного контролю трансформаторного масла і для виконання цих функцій позивач є новим робітником , а курси цільового призначення ,згідно до Положення про професійне навчання кадрів на виробництві" , затвердженого наказом Мінпраці і міністерства освіти і науки від26.03.2001р., проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, сучасних технологічних процесів, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації тощо ,тобто і є виробничим навчанням.

Зазначеним розпорядженням на службових осіб покладений обов"язок забезпечити явку підлеглих на заняття, вести суворий контроль за відвідуванням занять і про результати доповідати на оперативних нарадах. Таким чином, суворий контроль за відвідуванням працівниками занять не може вважатись як умови добровільного їх відвідування .

Крім того, із відповіді начальника інспекції праці територіальної державної інспекції праці у Запорізькі області №1959 від 25.12.Оброку на звернення позивача також видноацо оспорюваними розпорядженнями передбачається професійне навчання ,яке за своїм змістом підпадає під розуміння навчання, передбаченого статтею 204 КЗпП України.

Враховуючи, що у порушення вимог ст..204КЗпП України   відповідачем організовані навчання позивача за межами його робочого часу ,    проте самі

по собі розпорядження про проходження виробничого навчання не суперечать чинному законодавству, незаконними належить визнати графік , встановлений оспорюваними розпорядженнями, у зв"язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення , яким позовні вимоги належить задовольнити частково. Оскільки позивачем пред"явлені вимоги щодо порушення прав інших осіб, на які він не уповноважений, заявлені вимоги підлягають задоволенню лише в частині прав і інтересів позивача.

Згідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або

уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,

якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,

втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль

для організації свого життя.                                                 

З огляду на те, що залучення до навчання позивача здійснено у вільний від роботи час позивача, судова колегія вважає, що такі дії відповідача порушили законні права позивача і вимагали від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя .

Разом із тим, враховуючи ,що дії відповідача були спрямовані на навчання позивача, підвищення його рівня знань, що само по собі є позитивними діями, судова колегія вважає, що достатньою компенсацію моральної шкоди для позивача буде стягнення з відповідача на його користь 375 гривень -розмір мінімальної заробітної плати на час видання оспорюваних розпоряджень.

Керуючись ст.ст. 307,309 п. 1 ),п.3), 313,314,316,317 ЦПК України,ст.204, 237-1 КЗпП України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «28» березня 2007 р. по цій справи скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними розпорядження №38 від 12.07.2006 рокуіі №982 від 14.07.2006 року про організацію навчання працівників цеху термовакуумнои обробки в частині графіку навчань майстра ОСОБА_1 з липня 2006 року по листопад 2006 року .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 375 гривень

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом  двох місяців.