У Х В А Л А

іменем України

Справа № 302/181/20

Провадження № 6/936/1/2025

26.02.2025 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Павлюк С.С.

при секретарі Щербей А.Є.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селища Воловець заяву представника заявника Державної судової адміністрації, за участю сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації про заміну способу і порядку виконання судового рішення, -

в с т а н о в и в:

Представник стягувача Державної судової адміністрації звернулася до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення, а саме просить змінити спосіб виконання рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №302/181/20 в частині стягнення з Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень на "Зобов`язати Сектор охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації сплатити судовий збір у сумі 840.800 гривень на користь Державного бюджету України".

В обгрунтування заяви посилається на те, що рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі № 302/181/20, зокрема, стягнуто з сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації на користь державної судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень. На виконання зазначеного рішення 23.01.2024 Воловецьким районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист. Абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) визначено ДСА України. ДСА України пред`явила виконавчий лист Воловецького районного суду Закарпатської області виданий 23.01.2024 до виконання органу державної виконавчої служби. Однак, орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі п. 9 ст. 4 Закону, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері казначейського обслуговування. ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації не має відкритих рахунків у органі казначейства. Таким чином, ДСА України як стягувач, в межах наданих законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №302/181/20, про стягнення з Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень, однак з причин, які не залежать від стягувача, а саме у зв`язку з тим, що ані органи казначейства, ані органи державної виконавчої служби, на яких законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати зазначене рішення суду, а тому його виконання, на сьогодні є ускладненим та неможливим. Одночасно, самим боржником - Сектором охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації не вживається жодних заходів щодо виконання виконавчого листа Воловецького районного суду Закарпатської області, виданого у справі №302/181/20.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №302/181/20 стягнуто з сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації на користь державної судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень. На виконання зазначеного рішення 23.01.2024 Воловецьким районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист.

Абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) визначено ДСА України. ДСА України пред`явила виконавчий лист Воловецького районного суду Закарпатської області виданий 23.01.2024 у справі №302/181/20 до виконання органу державної виконавчої служби. Однак, орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі п. 9 ст. 4 Закону, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері казначейського обслуговування. ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації не має відкритих рахунків у органі Казначейства.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України та ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну (встановлення) способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У відповідності до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

У постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі №2-749/11/2229 зазначено, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

У постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанові Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15 зазначено, що при цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них.

Конституційний Суд України у справі від 25.04.2012 №11-рп/2012 встановив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом та містить характер обов`язкового платежу до Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються, зокрема, на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Таким чином невиконання рішення щодо стягнення судового збору на користь держави призводить до недоотримання коштів Державним бюджетом України, що є неприпустимим, особливо в умовах недофінансування судової гілки влади.

Отже, зважаючи на викладене та у зв`язку з неможливістю виконання рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі 302/181/20 в частині стягнення з Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень, існує необхідність у заміні способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом зобов`язання Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн на користь Державного бюджету України.

       Враховуючи вищезазначене суд вважає, що заяву представника заявника Державної судової адміністрації про заміну способу і порядку виконання судового рішення слід задовольнити та змінити спосіб виконання рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №302/181/20.

       Керуючись ст.ст.260, 354, 355, 442 ЦПК суд, -

У Х В А Л И В:

 Заяву - задовольнити.

 Змінити спосіб виконання рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №302/181/20 в частині стягнення з Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 840,80 гривень на "Зобов`язати Сектор охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації сплатити судовий збір у сумі 840.800 гри на користь Державного бюджету України".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Воловецького районного суду Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя : С.С. Павлюк