Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/281/25

Номер провадження2/173/571/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2025 року                         м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Усенко Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 10 грудня 2022 р. вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у виконавчому комітеті Верхівцевської міської ради. Під час подружнього життя в них народилася дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина перебуває у її на утриманні і оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, змушена звертатися до суду, прохаючи задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти.

10.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває з 10 грудня 2022 року у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстровано Виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради, актовий запис № 87.

Знаходячись у шлюбі, у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради, 30.08.2023, актовий запис № 8, в якому батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Відповідно до п. 17 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Утримання дитини є рівним обов`язком як матері, так і батька.

Крім цього статтею 75 СК України встановлено обов`язок дружини, чоловіка матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України та роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Із змісту позовної заяви вбачається та ніким і нічим не спростовано, що малолітня дитина проживає разом з матір`ю, позивачем у справі.

Позивач на даний час не працює, так як доглядає малолітню дитину, отримує мінімальну допомогу.

Таким чином суд враховує, що позивач вимушено не працює, доглядає за дитиною, якій ще не виповнилося 3 років та не отримує матеріальної допомоги від чоловіка. Останній є працездатною особою, спроможний платити аліменти на утримання дитини та дружини.

Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому відповідач позов визнав, суд вважає, що відповідач, як батько може сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини, та на утриманні дружини до досягнення сином 3 - річного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу відповідача щомісяця.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 06.02.2025, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць.

На підставі чого, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, пов`язаний з розглядом справи, покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, то судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2025 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини, з усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 06 лютого 2025 року та продовжувати до досягнення сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 коп.) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя:               Є.В. Челюбєєв