ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГусака М.Б.,
суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., –
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” (далі – Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – СДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
У червні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ від 2 квітня 2007 року № 0000330802/0, а також прийняті в результаті адміністративного оскарження – від 17 квітня 2007 року № 0000330802/1 та від 7 червня 2007 року № 0000330802/2, останнім з яких йому визначено суму зобов’язання зі сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України – 1 157 258 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 335 882 грн.
Господарський суд Запорізької області постановою від 19 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення СДПІ від 7 червня 2007 року № 0000330802/2, в іншій частині позову відмовив (зазначивши, що податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2007 року № 0000330802/0 та від 17 квітня 2007 року № 0000330802/1 вважаються відкликаними з дня отримання платником повідомлення-рішення від 7 червня 2007 року № 0000330802/2, що містить нову суму податкового зобов’язання).
На обґрунтування своїх рішень ці суди послалися на те, що стягнення з Товариства зазначеного у статті 67 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV “Про державний бюджет України на 2006 рік” (далі – Закон № 3235-IV) платежу як обов’язкового суперечить нормам Конституції України, Бюджетному кодексу України, порядку внесення змін до законодавчих актів, що регулюють діяльність господарських товариств, порядок оподаткування, законодавство про цінні папери. Зазначений платіж не є податковим, тому на порядок його сплати не поширюються положення Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2181-III), отже СДПІ безпідставно кваліфікує платіж як податкове зобов’язання і стягує його в порядку, передбаченому Законом № 2181-III.
Вищий адміністративний суд України постановою від 16 лютого 2011 року змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши пункт 2 резолютивної частини постанови господарського суду Запорізької області в такій редакції: “Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.06.2007 № 0000330802/2 в частині визначення Відкритому акціонерного товариству “Запорізький абразивний комбінат” основного платежу з частини прибутку у сумі 1 157 258 грн. податковим зобов’язанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 335 882 грн. визнати недійсним”, в іншій частині – судові рішення залишив без змін.
При цьому касаційний суд погодився з висновками попередніх судів про відсутність у позивача обов’язку щодо сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) – дивідендів, як виду податку на прибуток, однак визнав помилковим висновок цих судів про відсутність у нього обов’язку щодо виконання вимог статті 67 Закону № 3235-IV та Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 678 (далі – Порядок № 678) про сплату до загального фонду Державного бюджету України відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у його статутному фонді.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить скасувати постанову касаційного суду та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.
Заява про перегляд оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви Товариства ухвалі цього ж суду від 29 березня 2006 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт “д” частини п’ятої статті 41 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII “Про господарські товариства”.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав правомірним визначення контролюючим органом Товариству, 15 відсотків статутного фонду якого належить державі, суми зобов’язання зі сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України.
У справі, ухвалу касаційного суду в якій додано до заяви позивача, цей суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими відкритому акціонерному товариству, у статутному фонді якого 5,85 відсотків становить державна частка, визначено зобов’язання зі сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Суди встановили, що Товариство засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25 жовтня 1995 року № 1379 шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство. 15 відсотків статутного фонду цього Товариства належить державі.
Частинами першою та шостою статті 67 Закону № 3235-IV встановлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).
За змістом абзацу першого пункту 2 Порядку № 678 для суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) такі відрахування становлять 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, СДПІ виходила з того, що на порушення статті 67 Закону № 3235-IV та вимог Порядку № 678 позивач у податкових деклараціях про прибуток за II–IV квартали 2006 року не задекларував та відповідно не сплатив до бюджету належні суми відрахувань чистого прибутку.
Змінюючи рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд визнав помилковим висновок цих судів про відсутність у Товариства обов’язку щодо виконання вимог статті 67 Закону № 3235-IV та Порядку № 678 про сплату до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді. Таким чином, Вищий адміністративний суд України визнав правомірним визначення Товариству контролюючим органом суми зобов’язання зі сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України.
На думку Верховного Суду України, цей висновок є наслідком правильного застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону № 3235-IV, а не положенням Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування” та Бюджетного кодексу України (чинних на час виникнення спірних відносин), які щодо спірних відносин є загальними, крім того, прийнятими раніше в часі ніж перший із зазначених законодавчих актів, що теж надає йому перевагу при вирішенні судами питання, нормою якого закону слід керуватися під час розгляду справи.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.Б. Гусак
Судді: В.П. БарбараІ.С. Берднік
Л.Ф. ГлосТ.В. Гошовська
Л.І. Григор’єва В.І. Гуменюк
А.А. ЄмецьТ.Є. Жайворонок
В.В. ЗаголднийГ.В. Канигіна
М.Р. КліменкоМ.Є. Короткевич
В.І. КосарєвО.В. Кривенда
В.В. КривенкоО.Т. Кузьменко
Н.П. ЛященкоВ.Л. Маринченко
В.В. ОнопенкоЛ.І. Охрімчук
П.В. ПанталієнкоВ.Ф. Пивовар
П.П. ПилипчукО.І. Потильчак
Б.М. ПошваО.Б. Прокопенко
А.І. РедькаЯ.М. Романюк
Ю.Л. СенінА.М. Скотарь
О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов
І.Б. Шицький А.Г. Ярема
Правова позиція
Вищий адміністративний суд України правильно визнав правомірним визначення контролюючим органом Товариству, 15 відсотків статутного фонду якого належить державі, суми зобов’язання зі сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України відповідно до статті 67 Закону № 3235-IV.