П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року                                                                                    № 2а –123/11

Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Бугрій В.М.,  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 року по 28.12.2010 року, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. В 2007 році така допомога не виплачувалася, а в 2008 по 31.12.2010 р. виплачувалася у неповному обсязі.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що їй повинна бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Прохає зобов’язати відповідача нараховувати йому таку допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» період з 01.01.2006 року 28.12.2010 року.

Представник відповідача письмових заперечень проти позову та необхідних документів чи заяви про визнання позову, до канцелярії суду у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження та про поновлення строку для звернення до суду, не надав. У зв’язку з цим справа розглядається за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 183-2 КАСУ, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі належним відповідачем по даній справі.

Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на теперішній час не зупинена, відповідно до норм діючого законодавства розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України "Про Державний бюджет", нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.   

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:   

-   призначення пенсії;   

-   підготовки документів для її виплати;   

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.   

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.   

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області позовні вимоги позивача залишені без розгляду з 01.01.2006 р. по 14.07.2010 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову за період з  14.07.2010 року по 28.12.2010 року.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1.03.2001 року за № 121/2001,  ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 100,  160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, п. 2 ч. 5 ст. 183-2, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –  

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни задовольнити .

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в  Новосанжарському районі протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії  ОСОБА_1, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 14.07.2010 року  по 28.12.2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 14.07.2010 року по 28.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова в частині нарахування та виплати додаткової пенсії, у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Новосанжарський районний суд Полтавської області. Копія апеляційної скарги одночасно     надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова надрукована суддею власноручно та є оригіналом.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області                                                                                                      В.М.Бугрій