Справа № 2-а-3471/11

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 листопада 2011 року                                                                               м. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород –Дністровського міськрайонного суду Одеської області  Прийомова О.Ю.,

Розглянувши у порядку скороченого провадження цивільну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород – Дністровський про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”. В обґрунтування позову зазначає, що він являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком,  однак в порушення вимог діючого законодавства, щомісячна державна соціальна допомога позивачу, як дитині війни виплачувалася не в повному обсязі, тому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплати йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 -2 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, які є  в матеріалах справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, наявність достатніх підстав, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,  що дійсно  позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який набув чинності 01 січня 2006 року, має статус дитини війни. /л.с.6-7/

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195 встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на нього розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.

Проте відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася надбавка у встановлених законодавством розмірах.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України, а також ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, отже, з цього часу відновлено ст. 6 Закону в повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду України по справі 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.

При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.   

Виходячи з того, що редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законами України “Про державний бюджет на 2009 рік”, “Про державний бюджет на 2010 рік” зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни не вносилися.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум –вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, забезпечення його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.   

Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України.

Згідно ст. 52 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум  для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2010 році у розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня –734 грн., а в 2011 році у розмірі: з 1 січня  - 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн. (ст.21 Закону України "Про державний бюджет на 2011 рік").    

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього Закону.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважаю за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, відповідач з  29.03.2011 року по 18 червня 2011 року повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також провести відповідні виплати за вказаний період.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду України та його органів, вважаю за необхідне вимоги позивача задовольнити, шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством,  за період з 29.03.2011 року по 18 червня 2011 року за виключенням виплачених сум.

Позовні вимоги з 19 червня 2011 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Безпідставними та необґрунтованими є вимоги позивача про зобов’язання виплачувати в подальшому щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”, у який виплати ще не здійснювалися, так як рішення суду не може прийматися як застереження від неіснуючих наразі порушень прав позивача діями відповідача, тому вони безпідставні та не підлягають задоволенню, так як відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.   

Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб’єкта оскарження, суд  не має підстав для  захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України

Керуючись ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 183-2, абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, суддя,       

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород – Дністровський про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород –Дністровський Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену йому як дитині війни щомісячну соціальну допомогу у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 29.03.2011 року по 18.06.2011 рік включно.

В решті частини позовних вимог відмовити.     

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :