Справа № 2-2109/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "14" жовтня 2011 р.            Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

          головуючого - судді  Бучківської В.  Л.

          при секретарі                   Березіній Л.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської центральної районної лікарні, третя особа головний лікар Стрийської центральної районної лікарні Круць В.О. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

                                                          в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить поновити його на посаді лікаря-травматолога Стрийської центральної районної лікарні і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимішеного прогулу з 27.06.2011 р. по день поновлення його на роботі. В обґрунтування позову покликається на те, що наказом №118 від 05.08.1977 р. він був прийнятий на роботу на посаду лікаря-хірурга у Стрийську центральну районну лікарню. Наказом №214к від 27.06.2011 р. він був звільнений з займаної посади згідно п.7 ст.40 КЗпП України. Наказом №148 В від 14.07.2011 р. було відмінено дію наказу №214к від 27.06.2011 р. Наказом №252к від 27.07.2011 р. він був звільнений з займаної посади згідно п.7 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки жодного разу він не був на робочому місці у нетверезому стані. Згідно акту №350 від 27.06.2011 р. в нього було виявлено абстинентний синдром у вигляді гіпертонічного синдрому. При цьому в даний акт було неправдиво внесено відомості у п.21, що ніби-то було досліджено біологічне середовище сеча та кров. Це не відповідає дійсності та свідчить про упереджене ставлення комісії, за вказівкою адміністрації лікарні, і тому даний висновок є упередженим та неправдивим. Крім того, на підставі клінічного огляду, що описаний в акті №350 та за результатами лабораторного дослідження рідини (сечі) на етанол, якого у сечі виявлено не було, Львівський обласний клінічний наркологічний диспансер зробив висновок про те, що на момент обстеження, тобто 27.06.2011 р. він не перебував в стані алкогольного сп’яніння. Також звертає увагу на відсутність згоди профспілкового комітету Стрийської центральної районної лікарні на його звільнення. Вказує, що заробітна плата за два останні місяці до звільнення становила 2121 грн.41 коп.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному та додатково пояснив, що працював на посаді лікаря –хірурга з 05.08.1977 р., жодних зауважень, доган чи попереджень за весь цей час з боку адміністрації до нього не було. 27 червня 2011 року повертаючись з рентгенкабінету, він на четвертому поверсі біля свого кабінету зустрів заступника головного лікаря ОСОБА_3, разом з яким він зайшов в кабінет, куди згодом прийшли завідуюча поліклінічним відділенням ОСОБА_4, заступник по експертизі ОСОБА_5., нарколог ОСОБА_10. Останній почав задавати йому запитання згідно Інструкції  про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують уваги та швидкість реакції, з метою встановити, чи він перебуває на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння. Він задав йому близько двадцяти запитань, на кожне з яких він відповів, проте лікар чомусь зробив висновок, що він перебуває в стані алкогольного сп’яніння. Він відмовився здавати аналіз крові, оскільки боявся заразитися гепатитом, від проходження тесту на апараті «Алконт»він також відмовився, оскільки не хотів нікуди їхати, а сечу здати погодився, проте замість сечі здав на аналіз воду. Вважає, що адміністрація лікарні віднеслася до нього упереджено, головний лікар дав таку вказівку, щоб звільнити робоче місце.

          Представник відповідача Стрийської центральної районної лікарні, третя особа –головний лікар Стрийської центральної районної лікарні Круць В.О. позовні вимоги заперечив та пояснив, що 27.06.2011 р. позивач перебував на робочому місці у нетверезому стані, що було виявлено та зафіксовано під час розгляду скарги гр. ОСОБА_8 на грубе і непрофесійне відношення лікаря заступником головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3, який скерував позивача на освідчення, побачивши його неадекватну поведінку та збудження. Висновок №350 від 27.06.2011 р. підписаний фахівцями, які мають сертифікати, допуски до освідчення, а саме: черговим лікарем ОСОБА_9., лікарем-наркологом ОСОБА_10., заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_5 В акті вказано зі слів ОСОБА_1 «26.06.2011 р. від 20 до 24 год. вжив 500,0 гр. горілки». При обстеженні позивача комісією було запропоновано пройти тест на спеціальному апарат «Алкон», або здати кров на аналіз щодо виявлення вмісту етанолу, від чого він категорично відмовився. Крім того, погодившись здати сечу на аналіз позивач здав рідину, у якій лаборант не виявив ні мікроелементів сечі, ні етанолу. До 27 червня 2011 року лікар ОСОБА_1 неодноразово попереджався адміністрацією поліклініки про грубе ставлення до хворих, халатне відношення до ведення медичної документації, про що свідчать скарги, доповідні, рапорти, долучені до матеріалів справи, а також пояснення лікаря ОСОБА_1 від 14.06.2011 р. де він просить: «наказати його без ніяких поблажок». 27.06.2011 р., після освідчення і складання акту про факт появи на робочому місці в нетверезому стані, позивач покинув поліклініку і на вимогу надати у зв’язку з цим пояснення, останній відмовився, з’явився на роботу 29.06 2011 р. із запахом перегару, та виявив неадекватне збудження, про що свідчить доповідна записка завідувача поліклініки ОСОБА_4. Вважає, що профспілковий комітет безпідставно та неаргументовано не дав згоди на звільнення лікаря, посилаючись на висновок незалежної експертної комісії, яка згідно листа головного лікаря Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру, куди профспілковий комітет скерував подання, у обласному наркодиспансері «незалежна експертна комісія не функціонує, а тому видавати будь-які заключення не уповноважена. Вважає твердження позивача про упереджене ставлення комісії та адміністрації лікарні до нього неправильним та неправдивим, оскільки письмові докази по справі спростовують такі, а лікування хворих п’яним лікарем –це подвійний злочин, а не просто порушення трудової дисципліни. Покликання позивача на звільнення його з посади з метою звільнення робочого місця вважає безпідставними, оскільки відразу на другий день після звільнення лікаря ОСОБА_1 дана посада була скорочена, про що свідчить наказ №154В від 28.07.2011 р. Просить в позові відмовити.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Згідно запису в трудовій книжці під №19 08.08.1977 р. ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря-хірурга в Стрийську центральну районну лікарню на підставі наказу №118 від 05.08.1977 р. (а.с.5).

          Наказом №214К Стрийської центральної районної лікарні від 27.06.2011 р. ОСОБА_1 звільнено від займаної посади з 29.06.2011 р. згідно п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані на підставі акту медичного огляду №350 від 27.06.2011 р. При звільненні оплачено 28 календарних днів невикористаної відпустки (а.с.6).

          Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету №28 від 13.07.2011р. в ході вивчення представлених матеріалів, члени профкому вирішили не давати згоду на звільнення лікаря-травматолога ОСОБА_1 В обґрунтування прийнятого рішення, покликалися на те, що адміністрація Стрийської ЦРЛ порушила ст.43 КЗпП, а саме: одноосібно, без згоди профкому видала 27.06.2011 р. наказ №214К про звільнення лікаря ОСОБА_1 на підставі п.7 ст.40 КЗпП. Подання щодо надання згоди по даному питанню в профком надійшло 30.06.2011 р., фактично після прийняття рішення про звільнення (а.с.12).

          Наказом Стрийської центральної районної лікарні №148-В від 14.07.2011 р. відмінено дію наказу №214К від 27.06.2011 р., як такого, що суперечить чиннному законодавству. В.о. завідувача поліклінічного відділення ОСОБА_4: Відсторонити від роботи лікаря-травматолога ОСОБА_1 від 14.07.2011 р. до прийняття рішень комісією по трудових спорах та ПК Стрийської ЦРЛ. Головному бухгалтеру О.Салдан: Провести нарахування заробітної плати за робочі дні від 28.06.2011 р. до 13.07.2011 р. лікарю ОСОБА_1, враховуючи його присутність на робочому місці в ці дні. Начальнику відділу кадрів ОСОБА_18: за порушення чинного законодавства при підготовці наказу №214К від 27.06.2011 р. оголосити догану. Підготувати подання матеріалів на звільнення лікаря-травматолога поліклінічного відділення ОСОБА_1 на комісію з трудових спорів та повторно на засідання ПК Стрийської ЦРЛ (а.с.7).

          Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету №29 від 27.07.2011р. члени профкому не дійшли згоди про те, що ОСОБА_1 дійсно був у стані алкогольного сп’яніння на робочому місці, тому було вирішено направити документи на незалежну експертну комісію у Львівський обласний наркодиспансер. Згідно висновку незалежної експертної комісії №562 від 27.07.2011 р. ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер»- «на момент обстеження гр. ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп’яніння (а.с.10).

          Наказом Стрийської центральної районної лікарні №252-к від 27.07.2011 р. ОСОБА_1 –лікаря-травматолога поліклінічного відділення звільнено з займаної посади з 14.07.2011 р. згідно п.7 ст.40 КЗпП України за появу на робочому місці в нетверезому стані на підставі Акту медичного огляду №350 від 27.06.2011 р. При звільненні оплачено за 30 календарних днів невикористаної відпустки (а.с.34).

          Відповідно до п.4 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

          Згідно з п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

          Факт появи на роботі в нетверезому стані може встановлюватись не тільки спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, але й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору цивільно-процесуального законодавства і такими, що які відносяться до справи. Зокрема, таким може бути акт, складений в довільній формі, в якому зазначені всі зовнішні ознаки нетверезого стану.

          Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 2011 року приступив до виконання своїх обов’язків лікаря-травматолога Стрийської центральної районної лікарні о 09.00 год. З цього часу він знаходився на робочому місці поруч зі своїм колегою та підлеглими.

          Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що звільнення його з посади є незаконним, оскільки не встановлено, що він перебував на робочому місці в нетверезому стані, оскільки такі спростовуються наступними доказами у справі:

          актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №350 від 27.06.2011 р., в кому зроблено заключний діагноз про те, що ОСОБА_1 27.06.2011 р. перебуває у стані алкогольного сп’яніння (а.с.37);

          висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2011 р., в якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння (а.с.38);

          актом, складеним комісією в складі: чергового лікаря районної поліклініки ОСОБА_9., лікаря-нарколога ОСОБА_10., заступника головного лікаря з експертизи непрацездатності ОСОБА_5, заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 27.06.2011 р. у травматологічному кабінеті Стрийської районної поліклініки о 13.20-13.40 год. про те, що лікар ОСОБА_1 перебуває на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння, про що свідчить різкий запах алкоголю з рота, надмірна балакучість, картавість, гіперемія обличчя, пульс 92 ур/хв., АТ 190/100 рт.ст. Згідно пояснень лікаря ОСОБА_1 він напередодні 26.06.2011 р. в період з 20.00 год. до 24.00 год. вжив 500,0 грам горілки, від запропонованих обстежень на апараті «Алконт»та здачі крові на етанол категорично відмовився, визнати себе таким, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння відмовився та втік з роботи (а.с.19);

          актом дослідження сечі №239 ф.№45, з якої вбачається, що в поданій рідині елементів сечі не виявлено (а.с.35,36);

          поясненнями свідка – лікаря-нарколога ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що 27.06.2011 р., він в складі комісії: чергового лікаря районної поліклініки ОСОБА_9., заступника головного лікаря з експертизи непрацездатності ОСОБА_5., заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 27.06.2011 р. у травматологічному кабінеті Стрийської районної поліклініки проводив огляд лікаря-травматолога ОСОБА_1 Вказав, що по зовнішньому вигляду лікаря ОСОБА_1, його мові, жестикуляції, розв’язаності, неадекватній оцінці ситуації, що склалася було видно, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп’яніння. Лікар повідомив їм, що напередодні з товаришами вжив 500,0 грам горілки, про що свідчив високий тиск у нього. Йому було запропоновано здати відповідні аналізи крові та сечі, проте він погодився лише здати аналіз сечі, і як згодом було виявлено, що здана ним рідина є водою. Пізніше йому було запропоновано пройти тестування на апараті «Алконт», останній спочатку погодився, а потім зник з місця праці. Абстинентний синдром у вигляді гіпертонічного синдрому це попередній діагноз, а заключний діагноз –стан алкогольного сп’яніння, зроблено на підставі додаткових обстежень, зроблених комісією;          

          поясненнями свідка – лікаря-терапевта Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що 27.06.2011 р. під час чергування його запросив заступник головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 провести медичне освідування лікаря-травматолога ОСОБА_1 Комісією було проведено медичне освідування, було оглянуто лікаря, задано йому кілька запитань. Від здачі крові для дослідження лікар ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи свою відмову можливістю занесення інфекції, замість сечі здав воду на дослідження. Від нього було чути запах алкоголю, лікар зізнався, що напередодні вживав алкоголь. Він заповнив акт, і комісія його підписала. Комісіює було зроблено висновок, що лікар ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп’яніння;

          поясненнями свідка - заступника головного лікаря з експертизи непрацездатності ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що звільненню лікаря передувало систематичне вживання останнім алкоголю, велика кількість порушень при оформленні медичних документів та значна кількість скарг від пацієнтів. 27.06.2011 р. вона була в складі комісії, яка проводила медичне освідування лікаря ОСОБА_1 З неадекватної поведінки лікаря, його зовнішнього вигляду та запаху алкоголю комісією було зроблено висновок, що він перебуває в стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим було складено акт, який був підписаний комісією;

          рапортом заступника головного лікаря з експертизи непрацездатності ОСОБА_5 про те, що 27.06.2011 р., під час перевірки відробки робочого часу, о 14.30 год. лікар-травматолог ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, перевірка була здійснена в присутності головної медичної сестри ОСОБА_13 (а.с.23);

          поясненнями свідка – лікаря-терапевта Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що 27.06.2011 р. вона перебувала у відрядженні, проте через день вона повинна була відібрати пояснення у лікаря ОСОБА_1, проте останній відмовився, про що було написано відповідний рапорт на ім’я головного лікаря. Лікар поводив себе неадекватно, агресивно, висловлювався в брутальній формі, від нього було чути запах перегару;

          доповідною запискою ОСОБА_4 від 29.06.2011 р. про те, що 29 червня 2011 р. вона запропонувала лікарю ОСОБА_1 дати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці 27.06.2011 р., останній відмовився, поводив себе неадекватно, був наявний запах перегару (а.с.22);

          поясненнями свідка – завідуючої лабораторією Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_14, яка в судовому засіданні пояснила, що 27.06.2011 р. вона проводила лабораторне дослідження сечі лікаря ОСОБА_1 на вміст в ній етанолу. Рідина, яка була здана на аналіз була безбарвною, етанолу в ній виявлено не було, після фізико-хімічного дослідження було виявлено, що елементів сечі у вказаній рідині немає;

          письмовим поясненням ОСОБА_14 про те, що при дослідженні рідини, зданої на аналіз, ознак та елементів сечі і ній не виявлено (а.с.22);

          поясненнями свідка - заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 27.06.2011 р. у зв’язку із скаргою ОСОБА_8, він викликав до себе лікаря ОСОБА_1 та було з’ясовано, що лікарем постановлено неправильний діагноз її сину. Він під час розмови з лікарем почув від нього запах алкоголю. Про це він доповів головному лікарю і той розпорядився провести ОСОБА_1 медичне освідування. У зв’язку з цим було скликано медичну комісію, яка провела освідування, було встановлено, що лікар перебуває в стані алкогольного сп’яніння, про що складено та підписано відповідні акти. Від здачі крові на дослідження лікар відмовився, сечу здав, проте згодом було з’ясовано, що це була вода, пройти тестування на апараті «Алконт»лікар погодився, але потім з місця праці втік, не пройшовши відповідне тестування;

          поясненнями свідка – медичної сестри Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_15, яка в судовому засіданні пояснила, що 27.06.2011 р., коли лікар ОСОБА_1 прийшов на роботу, по ньому було помітно, що він напередодні вживав алкогольні напої. Лікар почав прийом хворих, а потім кудись відлучився, в цей час в кабінет зайшла комісія, і її попросили вийти з кабінету. Вона не бачила, щоб лікар вживав алкоголь на робочому місці, проте від нього досить часто було чути запах перегару;

          поясненнями свідка – лікаря-травматолога Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що працював з позивачем в одному робочому кабінеті, вони вдвох 27.06.2011 р. здійснювали прийом хворих. Вранці, коли лікар ОСОБА_1 прийшов на роботу, лице у нього було червоного кольору. Коли прийшла комісія, його попросили вийти з кабінету;

          поясненнями свідка ОСОБА_8, яка 27.06.2011 р. була змушена звернутися зі скаргою до заступника головного лікаря Стрийської центральної районної лікарні, у зв’язку з неправильним діагнозом, який поставив за тиждень до того її сину лікар ОСОБА_1 Вважає, що лікар незаконно закрив лікарняний лист її сину, та відправив на роботу, в той час як у сина виявлено було перелом руки. Коли вона зустріла 27.06.2011 р. лікаря ОСОБА_1 на коридорі, останній поводив себе агресивно, некоректно. Вважає, що такий лікар не має права працювати та навадати необхідну медичну допомогу, так як через нього здоров’я її сина було в небезпеці.

          Суд надає віри показанням вказаних свідків, які до сторін упереджено не відносяться, не є зацікавленими особами у вирішенні спору, правдиво та об’єктивно підтверджують обставини справи, на  своїх  показаннях  настоюють, знаходяться у об’єктивному взаємозв’язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами, а тому немає підстав вважати, що позивач не перебував на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння, керівництво його оговорює і незаконно звільнило.   

          Згідно зі ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

          Згідно з ч. 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

          Допитана в судовому засіданні свідок –лікар-офтальмолог, голова профспілкового комітету Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_17, в судовому засіданні пояснила, що у зв’язку з розбіжностями між Інструкцією та актом, ними було скеровано листа в обласний наркологічний диспансер, і отримано відповідь, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп’яніння, а тому ними не було дано згоди на звільнення лікаря з посади.

          Відмову профспілки в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 суд визнає необґрунтованою, з наступних підстав.   

          Під мотивованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства та ділових (професійних) якостях працівника.   

          Так, в обґрунтування відмови у звільненні лікаря-травматолога ОСОБА_1 з займаної посади, профспілковий комітет покликався на висновок незалежної експертної комісії №562 від 27.07.2011 р. ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», в якому зазначено, що «на момент обстеження гр. ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп’яніння»та невідповідність висновків, викладених в акті.

          Проте з такими висновками профспілкового комітету погодитись не можна, оскільки як вбачається з листа головного лікаря Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансера №588 від 05.08.2011 р. у ОКЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний наркологічний диспансер»не функціонує незалежна експертна комісія, її функції не виконує головний позаштатний спеціаліст ГУОЗ ЛОДА із спеціальності «наркологія»(а.с.29), а тому суд не може оцінити лист головного лікаря Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансера №5862 від 27.07.2011 р. як висновок незалежного експерта, крім того, твердження головного лікаря у даному листі про те, що на момент обстеження ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп’яніння базуються на акті медичного огляду та результатах лабораторного дослідження від 27.06.2011 р. В той час, в судовому засіданні встановлено зі слів позивача, що останній здав на дослідження воду, з пояснень свідка ОСОБА_14, даних в судовому засіданні вбачається, що ознак та елементів сечі в ній не виявлено.

          Акт №350 від 27.06.2011 р. на який покликався головний лікар складено з дотриманням чинного законодавства, даний акт є дійсним і ніким не оспорений.  А тому суд не бере до уваги твердження позивача про те, що акт №350 від 27.06.2011 р. є незаконним, складеним з порушенням закону та таким, що не відповідає дійсності, оскільки даний акт підписаний фахівцями, які мають сертифікати, допуски до освідчення, а саме: черговим лікарем ОСОБА_9, лікарем-наркологом ОСОБА_10, заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_5, не суперечить Інструкції  про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують уваги та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 вересня 2009 р. N 400/666 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2009 р. за N 931/16947, дії лікарів здійснювалися для виявлення стану алкогольного сп'яніння за добровільною згодою позивача, і якщо він не був згідний з результатами огляду, то він мав право здати аналіз на дослідження біологічного середовища (кров), про що йому було роз’яснено, і останній відмовився, а також він мав право пройти відповідне лабораторне тестування на апараті «Алконт»для встановлення даного факту, проте і від такого позивач відмовився, і що не заперечив в судовому засіданні, і таким чином результати огляду не оспорив і не спростував.

          Окрім цього, сама по собі невідповідність висновків, викладених в акті на думку профспілкового комітету не може слугувати достатньою правовою підставою для відмови у наданні згоди на звільнення особи на підставі п.7 ст.40 КЗпП.

          Крім того, за змістом п.7 ст.40 КЗпП України факт появи на роботі в нетверезому стані може встановлюватись не тільки спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, але й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору цивільно-процесуального законодавства. Зокрема таким може бути акт, складений в довільній формі, в якому зазначені всі зовнішні ознаки нетверезого стану.  Як вбачається з матеріалів справи комісією в складі: чергового лікаря районної поліклініки ОСОБА_9, лікаря-нарколога ОСОБА_10, заступника головного лікаря з експертизи непрацездатності ОСОБА_5, заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 27.06.2011 р. у травматологічному кабінеті Стрийської районної поліклініки о 13.20-13.40 год. було складено акт про те, що лікар ОСОБА_1 перебуває на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння, про що свідчить різкий запах алкоголю з рота, надмірна балакучість, картавість, гіперемія обличчя, пульс 92 ур/хв., АТ 190/100 рт.ст. (а.с.19).

          Оцінюючи докази у справі, суд надає перевагу письмовим доказам, а саме документам, які містяться в матеріалах справи, оскільки такі підписані уповноваженими особами і достовірність та законність таких у суду сумнівів не викликає.

          Відповідно до  ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

          Враховуючи наведене суд критично відноситься до пояснень позивача про те,  що він 27.06.2011 р. знаходився на робочому місці у тверезому стані, оскільки вказане не знайшло свого підтвердження у суді, а відтак і не має підстав вважати звільнення позивача на підставі п. 7  ст. 40 КЗпП України незаконним.

          Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що його звільнення відбулося у зв’язку з упередженим ставленням адміністрації лікарні до нього та бажанням головного лікаря звільнити займане ним робоче місце для працевлаштування інших осіб, оскільки такі факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наказом №154-В від 28.07.2011 р., яким у зв’язку з виробничою необхідністю внесено зміни до штатного розпису Стрийської центральної районної лікарні та виведено з штатного розпису 1,0 ст. лікаря-травматолога поліклінічного відділення (а.с.54).

          Отже, виходячи з викладеного, відповідач відповідно до чинного законодавства прийняв законне та обгрунтоване рішення про звільнення позивача з роботи за появу на роботі в нетверезому стані 21.03.2008 року згідно п.7 ст.40 КЗпП України, а тому не має підстав для поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

            Керуючись ст.ст. 40, 43, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд –

                                                      в и р і ш и в:                                                  

          В позові ОСОБА_1 до Стрийської центральної районної лікарні, третя особа головний лікар Стрийської центральної районної лікарні ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:В. Л. Бучківська