гіналом

Справа № 2а-5717/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2011 року квітня четвертого дня суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Чулінін Д. Г., одноособово,

розглянувши в м. Дніпропетровську в скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною бездіяльності та перерахунок пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред’явив 13.12.2010 через суд цей позов на предмет захисту своїх прав на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»посилаючись на протиправність відмови в перерахунку основної та додаткової пенсії, внаслідок якої йому виплачується пенсія у нижчому розмірі від гарантованого цими положеннями Закону в розрахунку на визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з приводу чого відкрито провадження у цій справі з перевірки обставин продовжуваного правопорушення, віднесених до підстав позову, починаючи з 13.06.2010.

Відповідач заперечень проти позову в установлений йому судом строк не подав.

Поданими до суду письмовими доказами безспірно доведено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, внаслідок чого захворів, і за довідкою МСЕК з 13.10.1993 визнаний інвалідом третьої групи, у зв’язку з чим як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи за Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991 віднесений до першої категорії осіб.

Управлянням Пенсійного фонду України Бабушкінського району м. Дніпропетровська йому виплачується пенсія за віком та додаткова пенсія інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з виплатами інвалідам війни в розмірі 1 851 гривні щомісяця, як вбачається з листа № К-2324 від 06.12.2010, надісланого у відповідь на звернення позивача 30.11.2010 за перерахунком пенсії.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини і перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, належить дійти висновку про задоволення позову, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України позивач має право на соціальний захист, включаючи право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, і за визначенням ст.ст. 14 і ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у чинній з 06.06.1996 редакції.

За рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/200 від 22.05.2008 з визнанням неконституційними положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 була викладена в новій редакції, відновлена дія з 22.05.2008 чинної з 06.06.1996 редакції цієї статті Закону, з огляду на що відповідач на виконання ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»мав нараховувати і виплачувати додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»до державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат, які визначаються на основі базового державного соціального стандарту –прожиткового мінімуму, встановленого законом, тоді як останній за ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»має застосовуватися саме для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Проте, на час спору відсутній порядок вирахування мінімальної пенсії за віком, а за ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначається мінімальний розмір пенсії за віком з розрахунку на прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність і згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991, у чинній з 31.10.2006 редакції, особам, віднесеним до першої категорії, перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на це, належить дійти висновку про неясність в законодавчому регулюванні відносин одного порядку (виду) через недоліки в юридичній техніці, які на виконання ч. 4 ст. 8 КАС України підлягають усуненню по суду згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України шляхом застосування статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за аналогією до визначення за правилами ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 розміру щомісячної додаткової пенсії.

За таких обставин, відповідач, скориставшись неясністю законодавства, винувато виплачував позивачу протягом спірного строку додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому постановою КМ України № 1293 від 27.12.2005, в сумі 110 гривень 10 коп., що нижче від 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, всупереч наведеним положенням Закону, які підлягали застосуванню відповідачем згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України як акти вищої юридичної сили. Відтак, відповідач неналежним чином діяв для соціального забезпечення основних джерел існування позивача в порушення п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, чим з 13.06.2010 діяв протиправно.

Таким чином, не обмежуючись заявленими вимогами відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суду належить для повного захисту прав позивача згідно ст. 162 КАС України постановити про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними із зобов’язанням відповідача до нарахування і виплати за ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»належних позивачу сум з розрахунку на прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, протягом відповідного бюджетного року, що складають до дня звернення до суду не менше 2 294 гривень 95 коп. і своєчасно не одержані з вини відповідача.

Разом з цим, відповідно до ст. 49 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 віднесеним до першої категорії особам призначаються державні пенсії, які згідно з ст.ст. 2, 12, 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»поділяються на трудові пенсії за віком та по інвалідності, і гарантії мінімального розміру державної пенсії статтею 54 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 встановлені лише для призначених за бажанням громадянина пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання. Позивачу призначена державна трудова пенсія за віком, і він не доводив, що звертався до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності, що виключає підстави для виникнення у відповідача обов’язку перерахувати позивачу пенсію з розрахунку на шість мінімальних пенсій за віком. За ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому з огляду на затверджені повноваження органів державної влади здійснювати виконання державного бюджету нарахування додаткової пенсії здійснюється протягом бюджетного року, чим виключається такий спосіб захисту, як зобов’язання по суду виплачувати суми ще не нарахованої пенсії, право на яку ще не виникло.

Враховуючи, що у цій справі позивачу присуджується виплата додаткової пенсії, яка підлягає виплаті періодично щомісяця з Пенсійного Фонду, суд з власної ініціативи згідно з п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України в частині виплати такої пенсії звертає цю постанову до негайного виконання в розмірі всієї суми боргу.

Керуючись ст.ст. 2, 1832, 256 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо встановлення розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю ОСОБА_2 з 13 червня 2010 року визнати протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахувати ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду, починаючи з 13 червня 2010 року, з розрахунку на 50 відсотків від прожиткового мінімуму, затвердженого на цей період для осіб, які втратили працездатність, з виплатою на користь ОСОБА_2 різниці між перерахованою пенсією і фактично виплаченою з 13 червня 2010 року.

Постанову в частині виплати Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_2 різниці між перерахованою щомісячною додатковою пенсією за заподіяну здоров’ю шкоду і фактично виплаченою з 13 червня 2010 року в сумі 2 294 гривні 95 коп. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська заінтересованими особами, а так само прокурором, апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя