справа № 2-3168/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2011 року березня 16 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря –

Майної Г. Є.,

розглянувши додатково у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, де третіми особами без самостійних вимог на предмет спору приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», –

встановив:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від третього березня 2011 року відмовлено в задоволені позовів ОСОБА_2, але, допустивши неповноту і неясність, суд в резолютивній частині рішення чітко не визначився в тому, чи відмовлено повністю і чи відносно всіх відповідачів, а так само суд у мотивувальній частині, наводячи мотиви відмови в позові до кожного з відповідачів, не зробив жодних висновків щодо вимог до ОСОБА_3, не мотивував їх обґрунтування та не зазначив, який матеріальний закон підлягає застосуванню до цих вимог.

Під час судового розгляду представники позивача, відповідача ОСОБА_4 та треті особи давали свої пояснення з приводу позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсними з моменту вчинення свідоцтва про право на спадщину і укладеного позивачем з ним договору відчуження спірної квартири, а представник позивача та третя особа ОСОБА_8 подавали суду письмові докази на підтвердження цих вимог, що досліджені й оцінені судом.

В судове засідання не з’явилися особи, які беруть участь у справі, будучи повідомленими про його час та місце, що не перешкоджає суду з власної ініціативи розглянути питання з ухваленням додаткового рішення, і на підставі чого відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється та журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку, що ним рішення не ухвалено стосовно позовних вимог на предмет оспорювання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу, укладеного другого листопада 2007 року, на підставі чого згідно з п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України підлягає ухваленню це додаткове рішення про їх задоволення, виходячи з наступних обставин.

Встановлено рішенням суду, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після ОСОБА_9, якій позивач доводиться сином, відкрилася спадщина, яка складалася з права приватної власності на АДРЕСА_1, про що позивач дізнався лише 11.11.2007, оскільки з 15.01.2007 постійно проживав у Кіровоградській області через роботу за наймом в м. Олекандрії. Суд в рішенні дійшов висновку також про те, що від часу відкриття спадщини у 2007 році до 24.06.2008 особисто позивач не звертався до сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

Встановлено рішенням суду, що державний нотаріус сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 26.10.2007 оформив і передав особі, яка, ввівши його в оману, видала себе за позивача, свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після ОСОБА_9, під реєстровим № 1-8366.

Постанова державного нотаріуса від 23.07.2008 про відмову у вчиненні нотаріальної дій позивачем не оскаржена в порядку цивільного судочинства відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Також безспірно встановлено судом в рішенні, що 02.11.2007 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, на умовах якого позивач на користь ОСОБА_3 відчужував АДРЕСА_1, і підпис за позивача в цьому договорі виконаний іншою особою, необумовленою змістом цього договору, тобто підроблений, а так само підроблений підпис позивача в документах, що формувалися під час інвентаризації спірної квартири для державної реєстрації переходу права власності на неї.

За таких з’ясованих обставин, за внутрішнім переконанням суду, знайшли своє підтвердження підстави недійсності виданого свідоцтва про право на спадщину за законом і договору купівлі-продажу від 02.11.2007 згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, а саме недодержання в момент вчинення цього договору його сторонами вимог, які встановлені частиною третьою ст. 203 ЦК України, оскільки внутрішня воля позивача на вчинення цих правочинів має доводитися до всіх третіх осіб способом прямого волевиявлення з підписанням письмового документа, а підроблення підпису свідчить про вади такого волевиявлення, що виключає внутрішню волю позивача на вчинення цих правочинів.

З огляду на межі позовних вимог, суд не вирішує питання про наслідки недійсності цих оспорюваних правочинів, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тим більше, що у відповідача річ в натурі не збереглася через її подальше відчуження, а позивач нічого не отримував за оспорюваним договором, оскільки іншого сторонами не доведено, і прав на спадщину не набув.

Таким чином, презумпція правомірності свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу, укладеного з відповідачем другого листопада 2007 року, позивачем в межах заявлених ним у цій справі вимог беззаперечно спростована, на підставі чого охоронювані законом інтереси позивача згідно з ст. 15 ЦК України підлягають захисту способом визнання по суду цих правочинів недійсними.

Разом з цим суд відзначає, що всі інші позовні вимоги ним розглянуті з ухваленням рішення про відмову в їх задоволенні до всіх інших відповідачів. При цьому, належить звернути увагу, що право на витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації) виникне після реалізації права на спадщину, яке визнаватиметься за особою в залежності від розв’язання спору між спадкоємцем та територіальною громадою, а у випадку неможливості присудження позивачу речі, останній має отримати відшкодування у зв’язку з її втратою з винної особи, в тому числі за правилами ст. 1177 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 215, 220 ЦПК України, суд, –

ДОДАТКОВО ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовільнити частково.

Свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після ОСОБА_9 і складається з права приватної власності на АДРЕСА_1, яке видане 26 жовтня 2007 року на ім’я ОСОБА_2 державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, про що вчинений запис в реєстрі під № 1-8366, визнати недійсним.

Договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що вчинений запис в реєстрі під № Д-271, визнати недійсним з моменту його укладення –з другого листопада 2007 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 вісім гривень 50 коп. відшкодування оплаченого судового збору та 37 гривень відшкодування оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги заінтересованими особами, а так само прокурором, протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення його копії.

Суддя