Справа  № 2-108-08

РІШЕННЯ

іменем України

смт Короп                                                                                                             17 березня 2008 року

          Коропський  районний  суд  Чернігівської  області  в  складі:

                  головуючого -  судді  Грушка  О.П.

                  при  секретарі     -    Двойнос І.М.

          розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1до Покошицької лікарської амбулаторії та Покошицької сільської ради про стягнення заробітної плати, допомоги на оздоровлення, визнання незаконним попередження про наступне вивільнення, зобов'язання внести записи у трудову книжку, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1. звернувся  до  суду  з  даним позовом,  вказуючи  на  те,  що  він  наказом від 14.10.2002 року був прийнятий на роботу кочегаром в Покошицьку лікарську амбулаторію.  Лікарська амбулаторія перебуває у комунальній власності Покошицької сільської ради, з коштів якої йому виплачється заробітна плата, однак право прийняття та звільнення його з роботи має Покошицька лікарська амбулаторія. Оплата праці позивача проводилася в розмірі встановленої законодавством мінімальної заробітної плати на місяць. Кочегаром він працював один, хоча штатним розкладом та фінансуванням в лікарській амбулаторії було передбачено дві штатні одиниці кочегарів. Фактично позивач обслуговував опалювальну систему на протязі всієї доби, тобто працював не менше, ніж за двох кочегарів, однак йому за роботу виплачувалась тільки заробітна плата з розрахунку 8-годинного робочого дня при п'ятиденному робочому тижні. Також, ОСОБА_1. вважає, що має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку. Однак така допомога йому не виплачувалась. 01 лютого 2008 року сільський голова с. Покошичі, Савицький М.А. під розписку попередив його про наступне вивільнення, але ніяких змін в організації праці та скорочення чисельності або штату працівників в Покошицькій лікарській амбулаторії не передбачається. Починаючи з року прийняття позивача на роботу, після закінчення кожного опалювального сезону та до початку наступного в його обов'язки вводилось виконання робіт по ремонту та благоустрою території лікарської амбулаторії, що оформлялось відповідними наказами. Однак записи про це в його трудову книжку не вносились. А тому позивач просить суд: 1) стягнути з Покошицької сільської ради на його користь заробітну плату за роботу кочегаром, починаючи з 14.10.2002 року до дня прийняття рішення судом, додатково в такомуж розмірі, який йому вже виплачено, тобто ще одну заробітну плату кочегара; 2) стягнути з Покошицької сільської ради на його користь допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожен відпрацьований рік, починаючи з 14.10.2002 року по 14.10.2007 рік; 3) визнати незаконним попередження його про наступне вивільнення; 4) зобов'язати Покошицьку лікарську амбулаторію внести в його трудову книжку записи про роботу по ремонту та благоустрою; 5) стягнути з Покошицької сільської ради на його користь витрати на правову допомогу по складанню позову в сумі 100 гривень.

          В  судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свою позовну заяву підтримав і просить її задовольнити по вище викладеним мотивам. Пояснив, що його робота кочегаром полягала в наступному: кожного робочого дня, до початку роботи амбулаторії приходив в котельню та вмикав газовий котел, щоб приміщення встигло обігіртися. Протягом робочого дня контролював роботу котла, а ввечері вимикав його. Коли опалювальний сезон закінчувався, сільський голова видавав розпорядження про покладення на нього обов'язків по ремонту опалювальної системи та будівель. З даними розпорядженнями погоджувався і роботи виконував добровільно, за що отримував заробітну плату таку ж, як і при опаленні амбулаторії. З початком нового опалювального сезону, сільський голова видава розпорядження про зарахування його на посаду кочегара. Вважає, що протягом всієї роботи в лікарській амбулаторії було передбачено дві штатні одиниці кочегара, а отже йому повинна бути виплачена ще одна заробітна плата за весь період роботи, так як усю роботу виконував один. З письмовими заявами про надання допомоги на оздоровлення ні до лікарської амбулаторії, ні до сільської ради жодного разу не звертався. Бажає, щоб до трудової книжки було внесено записи про виконання робіт, не пов'язаних з опалюванням приміщення амбулаторії, так як в майбутньому ця робота може бути не включена до трудового стажу.

            Представник  відповідача Покошицької сільської ради - сільський голова Савицький М.В. позовні вимоги позивача  не визнав та пояснив, що дійсно, ОСОБА_1. з 2002 року працює на посаді кочегара Покошицької лікарської амбулаторії. Опалення здійснюється звичайним побутовим газовим котлом КСГ - 20, який працює в автоматичному режимі. Кочегару потрібно лише увімкнути даний котел та перевірити рівень води в системі опалення. Більше ніякої роботи кочегар не виконує. У зв'язку з цим позивач не перебував протягом усього робочого дня на робочому місці, а займався власними справами. Протягом усього часу роботи позивача, в Покошицькій лікарській амбулаторії було передбачено лише одну штатну одиницю кочегара, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення ще однієї заробітної плати є безпідставними. Роботи по ремонту опалювальної системи та будівель в літній період позивач виконував добровільно. На такі умови роботи він погодився ще у 2002 році, коли вперше приймався на роботу кочегара. Позивачу не виплачувалася допомога на оздоровлення, так як дана допомога виплачується у межах наявних коштів на оплату праці. Але грошей вистачало лише на виплату заробітної плати, а на надання матеріальної допомоги ні в лікарській амбулаторії, ні в сільській раді грошей не було. Вважає, що записи в трудову книжку позивача внесені у відповідності до законодавства. Весь період роботи в лікарській амбулаторії позивач отримував мінімальну заробітну плату, а тому весь цей час роботи зараховується до його трудового стажу. Отже, жодних прав позивача в даному випадку не порушено. У грудні 2008 року до Покошицької сільської ради надійшов наказ № 3 Коропської ЦРЛ про виведення із штатного розкладу  Покошицької лікарської амбулаторії 0,5 посади опалювача котельної з 02 січня 2008 року. Даний наказ було винесено у зв'язку з відсутністю коштів на оплату праці. На підставі даного наказу, було видано наказ по Покошицькій лікарській амбулаторії про виведення зі штатного розкладу 0,5 посади опалювача котельної з 05 лютого 2008 року. В цей же день, 05.02.2008 року з даним наказом був під розписку ознайомлений ОСОБА_1. Але це не є наказом про вивільнення працівника. В ньому йдеться про скорочення на 0,5 фонду заробітної плати кочегара. ОСОБА_1 було запропоновано працювати на посаді кочегара і отримувати таку ж заробітну плату як і зараз, але тільки протягом опалювального сезону, або працювати повний календарний рік, але з неповним робочим днем і з нижчим розміром оплати праці. Позивач погодився на першу умову і працюватиме до закінчення опалювального сезону, тобто до 15 квітня 2008 року. Отже, в даному випадку не порушено вимогу закону про попередження робітника за два місяці про зміну істотних умов праці. 

            Представник Покошицької лікарської амбулаторії - в.о. головного лікаря Самарська Л.О. позовні вимоги позивача  не визнала та повністю підтримала пояснення, надані Савицьким М.В.

            Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2показала, що працює санітаркою в Покошицькій лікарській амбулаторії. За весь час роботи кочегаром ОСОБА_1 жодних претензій до опалення приміщення амбулаторії не було. А чи перебував він протягом робочого дня на своєму робочому місці - пояснити не змогла.

            Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини  і визначені відповідно до них правовідносини.

            Згідно наказу № 18 від 14.10.2002 року ОСОБА_1був зарахований на посаду кочегара Покошицької лікарської амбулаторії. Згідно довідки Покошицької сільської ради в штатних розписах лікарської амбулаторії передбачалася одна штатна одиниця оператора котельні на опалювальний сезон. Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_1. в період з жовтня 2002 року по грудень 2007 року працював в режимі сорокагодинного робочого тижня, що відповідає законодавству про працю. В судовому засіданні було встановлено, що Покошицька лікарська амбулаторія опалюється звичайним побутовим газовим котлом КСГ - 20 з автоматичним режимом роботи. Позивач перед початком робочого дня вмикав даний котел, а перед кінцем робочого дня - вимикав на ніч. Після опалювального сезону ОСОБА_1, згідно розпоряджень сільського голови виконував роботи по ремонту опалювальної системи та будівель. В цей час він також працював сорок годин на тиждень. За вказану роботу позивач отримував заробітну плату в розмірі не нижчому за мінімальну заробітну плату. Жодних доказів наявності в штатних розписах Покошицької лікарської амбулаторії двох штатних одиниць оператора котельної позивач суду не надав та не зазначив.

            Відповідно до ст. 94 КЗпП України: „Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.”

            Таким чином, позовна вимога про стягнення з Покошицької сільської ради на користь позивача заробітної плати за роботу кочегаром, додатково в такомуж розмірі, який йому вже виплачено, тобто ще однієї заробітної плати кочегара - задоволенню не підлягає.

            Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 134 „Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”: Надати право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік. Таким чином, надання матеріальної допомоги на оздоровлення є правом, а не обов'язком керівника. Допомога виплачується в межах фонду заробітної плати. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. жодного разу не звертався ні до Покошицької сільської ради, ні до Покошицької лікарської амбулаторії з заявою про надання матеріальної допомоги.

            Таким чином, позовна вимога про стягнення з Покошицької сільської ради на користь позивача допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожен відпрацьований рік, починаючи з 14.10.2002 року по 14.10.2007 рік - задоволенню не підлягає.

            Відповідно до п. 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110: До трудової книжки вносяться: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. В трудовій книжці позивача 14.10.2002 року зроблено запис про прийняття на роботу кочегаром Покошицької амбулаторії. Це є його постійною роботою. На час закінчення опалювального сезону позивачу доручалася робота по ремонту опалювальної системи та будівель. В цей час позивач отримував заробітну плату не нижчу за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, весь період виконання вказаних робіт зараховується до загального трудового стажу. Виконання робіт  по ремонту опалювальної системи та будівель не включається до пільгового трудового стажу. Отже, в даному випадку жодні права позивача відповідачами не порушено.

            Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Покошицької лікарської амбулаторії внести в трудову книжку записи про роботу по ремонту та благоустрою - задоволенню не підлягає.

            В позовній заяві позивач просить визнати незаконним попередження про його наступне вивільнення. Про вивільнення працівників зазначено в ст. 49-2 КЗпП України. Під вивільненням працівників закон передбачає розірвання трудового договору з ними. У випадку з ОСОБА_1 його було попереджено не про вивільнення, а про зміну істотних умов праці - ч. 3 ст. 32 КЗпП України, тобто виведення із штатного розпису 0,5 посади опалювача. За таких обставин, позивач може залишитися на своїй роботі, але з іншими умовами оплати праці.  В наказі Покошицької лікарської амбулаторії про виведення зі штатного розкладу 0,5 посади опалювача котельної вказано, що виведення відбувається з 05 лютого 2008 року. В цей же день, 05.02.2008 року з даним наказом був під розписку ознайомлений ОСОБА_1. Але фактично позивач може працювати на своїй посаді із збереженням попередньої заробітної плати до 15 квітня 2008 року. Отже, вимога ст. 32 КЗпП України про необхілдність попередити працівника про зміну істотних умов праці за 2 місяці - виконана. Наказ Покошицької лікарської амбулаторії про виведення зі штатного розкладу 0,5 посади опалювача винесений у відповідності і на виконання Наказу № 3 від 02.01.2008 Коропської ЦРЛ. Це не є наказом про вивільнення працівника. Про зміну істотних умов праці позивача попереджено в передбачений Законом строк.

            Таким чином, позовна вимога про визнання незаконним попередження позивача про наступне вивільнення - задоволенню не підлягає.

            Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України: Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

            На  підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 32, 49-2, 94, 221 КЗпП України,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК  України,  суд, -

ВИРІШИВ:

            В позові  ОСОБА_1до Покошицької лікарської амбулаторії та Покошицької сільської ради про стягнення заробітної плати, допомоги на оздоровлення, визнання незаконним попередження про наступне вивільнення, зобов'язання внести записи у трудову книжку - відмовити.

            Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                         Суддя: