МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"27" жовтня 2011 р.                             Справа № 2-915/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді           Тандира О.В., при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - відповідач) в якому просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ними 15.06.2010 року, дійсним, та просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, що була предметом спірного договору.

В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що нею з відповідачем в простій письмовій формі 15.06.2010 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,3726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якому домовилися щодо усіх його істотних умов.

Нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчувався та не реєструвався. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу позивачем було здійснено оплату вартості вказаної земельної ділянки в повному обсязі, а відповідач прийняв від мене обумовлену суму вартості вказаної земельної ділянки в повному обсязі, а саме 216000 грн., що посвідчується його підписом у договорі та передав мені державний акт на право власності вказаною земельною ділянкою після чого вона розпочала користуватися земельною ділянкою. Також вони домовилися, що протягом місяця після підписання договору відповідач надасть всі необхідні для нотаріального його посвідчення документи, а саме довідку про наявні обмеження (обтяження) земельної ділянки, витяг про нормативно грошову оцінку землі, довідку про відсутність забудови на земельній ділянці, експертно-грошову оцінку земельної ділянки та до 17 липня 2010 року з'явиться для нотаріального посвідчення Договору.

Позивач зазначила, що дії з її сторони, так і зі сторони відповідача свідчать про те, що ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, вчинили взаємні дії для настання юридично значимих наслідків, та у повному обсязі виконали умови договору купівлі-продажу.

На неодноразові її вимоги з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору відповідач не відреагував, на телефоні дзвінки не реагує. Протягом вказаного в договорі часу, необхідних для нотаріального посвідчення договору довідок не надав, чим порушив її права у зв'язку із чим я вона не має можливості здійснити реєстрацію права власності земельної ділянки, яке набула на підставі спірного договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

ОСОБА_2, та його представник - ОСОБА_4, проти задоволення вимог заперечили, просили у задоволенні позову відмовити. Зазначили, що відповідач не знайомий з позивачем ОСОБА_1, ніякої угоди, відповідно, не підписував, і наміру продавати свою земельну ділянку у нього не було.

Також вказали на те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України  пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. А у відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні у справі доказі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2, є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,3726 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно державного акту на право власності на землю серії ЯК №741012, виданого управлінням Держкомзему у Макарівському районі 11 червня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094802102.

Як стверджує позивач, 15 червня 2010 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач як продавець передав у власність позивачу зазначену вище земельну ділянку.

Відповідно до вказаного договору продаж вчинено за 216000 грн., які покупець передав а продавець отримав до підписання договору. Також згідно договору продавець зобов’язався протягом місяця після підписання договору надати всі необхідні для нотаріального його посвідчення документи, а саме довідку про наявні обмеження (обтяження) земельної ділянки, витяг про нормативно грошову оцінку землі, довідку про відсутність забудови на земельній ділянці, експертно-грошову оцінку земельної ділянки та до 17 липня 2010 року з’явиться для нотаріального посвідчення договору.

Нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчувався та не реєструвався.   

Аналізуючи всі досліджені докази у даній справі та вирішуючи позовні вимоги по суті суд керується наступним.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України), проте перелік способів захисту прав, вказаний у цій статті не є вичерпним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідченні, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається

Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Разом з тим, правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

У зв’язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Пунктами 5, 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, оформлений між сторонами 15.06.2010 року у простій письмовій формі в силу положень ст.ст. 640, 657 ЦК України не є укладеним, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні й правові підстави для визнання права власності на земельну ділянку, що є предметом вказаного правочину.

Враховуючи викладене в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у позові стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.  15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий           /підпис/          О.В.Тандир