Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

 

Справа №22-469  2008р.          Головуючий у першій інстанції  Шаєнко Ю.В.

 Категорія                                 Доповідач  Черниш Т.В.

 

                                       

                                            У  Х  В  А  Л  А 

                          І  М  Е  Н  Е  М   У  К  Р  А  Ї  Н  И

 

25 березня 2008 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                головуючого - Кривохижі В.І.

                                            суддів - Черниш Т.В.,

                                                           Чорнобривець О.С.,

                                  при секретарі  Дімановій Н.І.,

                         за участю адвоката  ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду  від 27 грудня 2007 року,

 

                            в с т а н о в и л а :

 

1 серпня 2007 року ОСОБА_3 як опікун ОСОБА_4 в інтересах останньої  пред»явила  позов до ОСОБА_5 про визнання права на обов»язкову частку в спадщині.

 

Позовні вимоги мотивувала тим, що їхній матері -ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належав земельний пай та житловий будинок, розташований за АДРЕСА_1

 

Після смерті матері відповідач, який доводиться внуком померлої, переконав, що існує заповіт, згідно  з яким він успадковує все спадкове майно. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи з дитинства, ОСОБА_3, яка за рішенням виконкому Новостародубської сільської ради від 17 жовтня 2006р. призначена опікуном, просила визнати за недієздатною ОСОБА_4 право на 1/4 частину спадкового майна як на  обов»язкову  частку в спадщині.

 

В попередньому судовому засіданні 1 жовтня 2007 року було встановлено, що спірний житловий  будинок ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 за відповідним договором, укладеним 26 квітня 1999 року, а  після її смерті  право  на земельний пай успадкував  син померлої - ОСОБА_1

 

У зв»язку з цим 6 грудня 2007р. ОСОБА_3 подала до суду заяву про зміни підстави позову. Зазначала,  що  спадкоємцями  після смерті матері в рівних частках за законом є її діти- позивачі та їхній брат ОСОБА_1, який при зверненні 19 січня 2001 року до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на земельний пай навмисно не повідомив про наявність інших спадкоємців першої черги, в тому числі недієздатної ОСОБА_4, опікуном над якою до 17 жовтня 2006 року був його син-ОСОБА_5 Вона, ОСОБА_3, не знала про існування договору дарування будинку та свідоцтва про право на спадщину на земельний пай, видане 19 січня 2001 р. на ім»я ОСОБА_1 Посилаючись на те, що  строк для прийняття спадщини після смерті матері нею і сестрою пропущений з поважних причин, просила продовжити цей строк, розподілити спадкове майно в рівних частинах між ними-трьома спадкоємцями першої черги та внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину від 19 січня 2001 року.

 

Рішенням Петровського районного суду від 27 грудня 2007 року пред»явлені за зазначеною заявою  ОСОБА_3 позовні вимоги  задоволено.

 

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1, якого суд ухвалою від 6 грудня 2007 року    визнав належним відповідачем за клопотанням позивача, ставив питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності фактичним обставинам справи та доказам висновків суду, зокрема, щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.

 

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали. Позивачі, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, до суду не з»явились.

 

Перевіривши за матеріалами справи рішення  суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення відповідача, його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд  виходив з їх доведеності.

Проте на порушення вимог статей 60, 212, 213 ЦПК рішення суду не містить переконливих доводів на підтвердження зроблених висновків, зокрема, щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_3, її права на перерозподіл спадкового майна, правових підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2001р. на ім»я ОСОБА_1

 

 Суд належним чином не з»ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються, докази, якими вони стверджуються, та не дав їм належної правової оцінки.

 

Задовольняючи позовні вимоги, викладені в заяві ОСОБА_3, прийнятій в судовому засіданні 6 грудня 2007р. (а.с.40), суд  послався на ст.ст. 1272,1280, 1300 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року. Однак дія  цих норм відповідно до п.4, 5 розділу  «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК(2003р.) на  спірні правовідносини, які виникли до набуття чинності Кодексом  і не мають  продовжуваного характеру,  не поширюються, Правила книги шостої  цього Кодексу поширюються на спадщину, яка відкрилась до 1 січня 2004 року, але не була прийнята ніким із спадкоємців до цієї дати. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини звернувся 19 січня 2001року. За таких обставин суд при розгляді справи повинен  керуватися положеннями Цивільного кодексу 1963р. Застосування судом  зазначених норм ЦК 2003р., які дещо по-іншому, ніж норми ЦК 1963р., регулюють питання щодо наслідків пропущення строку для прийняття спадщини,  підстави  перерозподілу спадщини, вплинуло на правильність вирішення справи.

 

Крім того, постановивши рішення відносно позовних вимог, визначених ОСОБА_3 в останній заяві (а.с.40), суд залишив поза увагою заявлені нею як опікуном в інтересах  ОСОБА_4 початкові вимоги про визнання за останньою права на обов»язкову частку в спадщині. Матеріали справи  не містять даних про відмову ОСОБА_3 від  цієї позовної вимоги. Не звернувши увагу, що за змістом заява, подана до суду 6 грудня 2007р., по суті є іншою позовною заявою, суд, як вбачається з протоколу судових засідань,  на порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України позовну вимогу, заявлену в початковій позовній заяві, на підставі якої було відкрите провадження у справі, не розглядав, рішення по ній не прийняв, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування постановленого рішення з направленням справи на новий розгляд.

 

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені недоліки, уточнити правові підстави позову, повно і всебічно з»ясувати обставини справи, характер спірних правовідносин,  ретельно перевірити доводи і заперечення сторін, дати належну юридичну оцінку наданим ними доказам і вирішити справу у відповідності з вимогами ЦПК України, з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених, зокрема, в п.4 постанові «Про практику розгляду судами України справ про спадкування».

 

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

 

                        У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

 

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2007 року скасувати. Справу повернути на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

 

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

Головуючий

 

Судді