УХВАЛА

03 березня 2025 року

м. Київ

справа № 300/141/20

адміністративне провадження № К/990/6982/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Івано-Франківська ОДА, відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним і скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, затверджений наказом керівника апарату Івано-Франківської ОДА від 05 грудня 2019 року №162-к;

-скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 грудня 2019 року №167-к;

-поновити позивача на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату Івано-Франківської ОДА.

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений наказом Івано-Франківської ОДА «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату облдержадміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» №162-к від 05 грудня 2019 року, в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської ОДА від 26 грудня 2019 року №167-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 з 27 грудня 2019 року на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату обласної державної адміністрації. Стягнуто з Івано-Франківської ОДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 грн. (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позову відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 27 грудня 2019 року на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату обласної державної адміністрації та в частині стягнення з Івано-Франківської ОДА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 16673,36 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят три гривні 36 копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

19 лютого 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з державної служби, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 300/141/20.

Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанови Верховного Суду, якою цю справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права та/або порушення норми процесуального права під час нового розгляду, сутність такого неправильного застосування/порушення та суперечливість такого застосування/порушення щодо позиції Верховного Суду.

Отже, в касаційній скарзі відповідач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив, а лише висловив свою незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями. В касаційній скарзі скаржник по суті просить здійснити повторну переоцінку встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що своєю чергою не є підставою касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим за змістом поданої касаційної скарги відповідач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.

Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяС.А. Уханенко