Справа № 583/4393/24 1-кп/583/117/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "27" лютого 2025 р.                                м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2

прокурора                                                 ОСОБА_3

обвинуваченого                                         ОСОБА_4

його захисника                                         ОСОБА_5

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 12024200460000608 від 08.07.2024 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Охтирка Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.08.2023 за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області за ч.4 ст. 189, ч.4 ст.186, ч.2 ст. 190, ч.1, ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді чотирьох років обмеження волі

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

встановив:

На розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області перебуває зазначена кримінальна справа.

У судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою беручи до уваги, що строк запобіжного заходу закінчується 02.03.2025, однак судовий розгляд кримінального провадження з об`єктивних причин не може бути завершений в межах строку дії запобіжного заходу. При цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування саме цього виключного запобіжного заходу обвинуваченому, не зникли та не зменшилися. Прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, пов`язаного із застосуванням щодо потерпілого фізичного насильства, після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, незаконно впливати на свідків, які проживають з ним в одному населеному пункті, а також потерпілого, до якого раніше було застосовано фізичне насильство, з метою зміни чи відмови останніх від показань, та вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинувачений не має офіційних джерел доходу, не працює, раніше судимий за скоєння умисних корисливих та насильницьких кримінальних правопорушень, що свідчить про його схильність до вчинення подібних кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали недоведеними зазначені у клопотанні ризики, оскільки відсутні докази винуватості ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такий вид запобіжного заходу застосований обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, обґрунтованості наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та даних про його особу.

У подальшому застосований обвинуваченому запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 02.01.2025 строком до 02.03.2025 включно. При цьому судом констатовано про продовження існування ризиків, що враховувалися під час обрання обвинуваченому саме такого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст.194 КПК України  під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 доведені прокурором, продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком до десяти років та вину, у вчиненні якого він не визнає. При цьому обвинувачений проживає на території громади, в якій проживають і свідки, а тому існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою надання останніми бажаних для нього показів, оскільки судовий розгляд справи ще не завершено. Крім того ОСОБА_4 має молодий вік, задовільний стан здоров`я, не має сталих соціальні зв`язків, не працює, отже не має законних джерел до існування, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, про що свідчить наявність відносно нього обвинувального вироку Охтирського міськрайонного суду від 22.08.2023, за яким його засуджено до чотирьох років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.1 та ч.3 ст. 357 КК України, а тому перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.

Відповідно доводи захисника про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Отже, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд приходить до висновку, що достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Доводи захисника про відсутність доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину є передчасними, оскільки на цьому етапі судового розгляду суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

Судом детально вивчено можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, однак таких підстав судом не встановлено, оскільки інший вид запобіжного заходу, що не пов`язаний з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, не зможе запобігти уникненню встановлених судом ризиків.

При цьому стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Зважаючи на викладене суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372,376, 392, 395 КПК України, колегія суддів, -

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 27 лютого 2025 року до 24.00 год. 27 квітня 2025 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 3 березня 2025 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду                        

Сумської області                                                                         ОСОБА_1