ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 716/1613/22

провадження № 61-13084св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення

за касаційною скаргою адвоката Кульгавця Сергія Михайловича як представника ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 липня 2024 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 .

Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки та житлового будинку за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 у 2019 році до спірного будинку вселився ОСОБА_2 , який є дядьком позивача і братом її матері. ОСОБА_4 заперечувала проти вселення відповідача, неодноразово зверталася до поліції. ОСОБА_2 вселився незаконно, постійно вчиняв сварки на ґрунті своєї незгоди з рішенням покійних батьків, які розпорядилися належним їм будинком на користь сестри - матері позивача.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері відповідач і надалі проживає без реєстрації та дозволу у належному позивачу будинковолодінні, відмовляється залишити будинок і чинить перешкоди у доступі до майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заставнівський районний суд Чернівецької області рішенням від 25 березня 2024 року позов задовольнив. Усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, а саме житловим будинком, що розташований на АДРЕСА_1 , шляхом виселення із вказаного будинку ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване правомірністю заявлених вимог. Відповідач не є членом сім`ї позивача, має зареєстроване місце проживання за іншою адресою, вселився у спірний будинок без згоди колишнього власника, яка померла, що свідчить про втрату ним права на проживання. Відповідач порушує право позивача на користування та розпорядження належним їй на праві власності майном. Виселення відповідача зі спірного будинку переслідує легітимну мету, визначену в пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція).

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернівецький апеляційний суд постановою від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк В. І., задовольнив. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована перевагою інтересів ОСОБА_2 і його права на повагу до житла над інтересами ОСОБА_1 і її правами на мирне володіння своїм майном. Доказів вселення ОСОБА_2 до спірного житла за відсутності згоди колишнього власника в матеріалах справи немає, як і немає доказів наявності у ОСОБА_2 права власності чи користування іншим житлом. Тривалий час проживання ОСОБА_2 у будинку з 2019 року (протягом п`яти років) є достатньою підставою для того, щоб вважати цей будинок житлом ОСОБА_2 в розумінні статті 8 Конвенції. ОСОБА_2 у разі виселення в силу свого віку, матеріального стану та стану здоров`я буде неспроможний забезпечити себе житлом, тобто стане безхатченком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Кульгавець С. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 липня 2024 року і залишити в силі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 357/7940/16-ц.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Висновок апеляційного суду про те, що вселення відповідача до будинку відбулось за згоди власника, не відповідає дійсності, оскільки між відповідачем і матір'ю позивача, яка була власником майна, існували спори щодо неправомірного проживання ОСОБА_2 .

Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності факту реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в іншому місті. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач особисто підтвердив, що зареєстрований на АДРЕСА_2 , де проживають його члени сім`ї. Водночас в суді апеляційної інстанції представник відповідача стверджував про зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання. Відповідач вводить суд в оману щодо відсутності в нього іншого місця проживання.

В грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Боднарюка В. І. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

Позивач не надала доказів того, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні власністю. Відповідач не має іншого житла, у 2019 році вселився до спірного будинку за згоди попереднього власника - своєї сестри і проживає в одній із господарських будівель домоволодіння, в якій сам обладнав собі жилу кімнату. Позивач до будинку фактично не приїжджала, його станом не цікавилась, відповідач сплачував податки за землю, комунальні послуги, здійснював ремонт у будинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Кульгавця С. М. як представника ОСОБА_1 про витребування доказів у справі.

09 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

31 грудня 2021 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яке складається із земельної ділянки, житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у кв. АДРЕСА_3 .

У 2019 році відповідач ОСОБА_2 вселився до спірного будинку.

ОСОБА_2 не зареєстрований в селі Боянчук Чернівецького району Чернівецької області (довідка виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 14 листопада 2022 року № 906).

Зі змісту довідки поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадою Чернівецького районного УП ГУНП в Чернівецькій області від 24 березня 2022 року відомо, що ОСОБА_1 зверталась до поліції у зв`язку із тим, що її дядько ОСОБА_2 з 2019 року до сьогодні проживає у будинку, який їй належить, та відмовляється його покидати. ОСОБА_2 не впускав її до будинку, звинувачуючи у тому, що мати - ОСОБА_4 здійснила підробку документів на будинок.

За повідомленням відділення поліції № 3 (м. Заставна) Чернівецького районного УП ГУНП в Чернівецькій області від 10 листопада 2022 року відомо, що ОСОБА_4 зверталася до відділення поліції 28 липня 2020 року стосовно того, що її брат ОСОБА_2 вчиняє сварку щодо будинку, власницею якого вона є.

23 липня 2020 року в Єдиному реєстрі досудового розслідування зареєстровано кримінальне провадження № 12020265090000019 за частиною першою статті 358 КК України за заявою ОСОБА_2 щодо незаконного оформлення ОСОБА_4 заповіту, за яким успадковано майно його матері.

Заставнівський районний суд Чернівецької області рішенням від 30 жовтня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Старостинський округ № 7 с. Боянчук Юрковецької сільської ради Чернівецької області, державний нотаріус Заставнівської державної нотаріальної контори Бурдейна Г. П., про визнання заповіту недійсним. Рішення суду набрало законної сили 09 грудня 2023 року.

23 січня 2023 року ОСОБА_1 направила вимогу ОСОБА_2 про добровільне виселення з належного їй будинковолодіння.

ОСОБА_2 є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і має з 13 січня 1998 року третю групу інвалідності довічно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Разом із цим статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору. Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання відповідача звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

(Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20)).

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником спірного будинку, в який відповідач вселився за життя колишнього власника, проживає в ньому без реєстрації і чинить позивачу перешкоди у користуванні належним їй майном.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, зокрема, вказував на те, що ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт його реєстрації в м. Кузніцовськ Рівненської області, де він раніше проживав та продовжують проживати члени його сім`ї.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу, не перевірив і не встановив місця реєстрації проживання відповідача, наявності у нього житла та можливості проживання в ньому, а також не з`ясував підстави його вселення до спірного будинку, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, повною мірою не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Кульгавця Сергія Михайловича як представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 липня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов