КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2011                                                                                           № 6/182

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від прокуратури: Помічники Київського транспортного Бондарчук І.П. за посвідченням, Вакулюк Д.С. за посвідченням;

від позивача за первісним позовом: представник ОСОБА_1. за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2. за довіреністю;

від третьої особи: представник ОСОБА_3. за довіреністю

розглянувши апеляційні скарги Київського транспортного прокурора та Київської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р.

у справі №6/182 (суддя – Ковтун С.А.)

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Плесо»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»

до Київської міської ради

про визнання права користування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р. у справі №6/182 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київський транспортний прокурор та Київська міська рада звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного суду, в яких просять рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р скасувати та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради та відмовити в зустрічному позові, з посиланням на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи

Прокуратура та Київська міська рада не погоджуються з висновком суду про те, що договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем є продовженим, оскільки відсутнє рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо продовження договору оренди земельної ділянки та орендодавець не давав згоди на подовження договору.

Також, скаржники зазначають, що невірним є висновок суду про те, що розміщення плавзасобу на водоймі не є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа суду не надали

Ухвалами від 15.08.2011 та 02.09.2011р. апеляційні скарги прийняті до провадження, розгляд справи призначено на 14.09.2011р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 12.10.2011року учасники судового процесу з’явилися, представники прокуратури та позивача підтримали вимоги апеляційних скарг, відповідач та третя особа проти доводів апеляційних скарг заперечують.

Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне.

До Господарського суду міста Києва 27.05.2011р. звернулася з позовом Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» про зобов’язання останнього повернути Київській міські раді самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,6 га, що розташована за адресою: Набережне шосе, 25 у Печерському районі м. Києва уздовж правого берегу р. Дніпро між мостами Дніпро та ім. Є. Патона від стоянкового судна, офісного центру на воді «Голден Принц», привівши її у придатний стан, з посиланням на те, що відповідач займає спірну земельну ділянку без належних на те правових підстав.

Крім того, 30.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат» звернулося з зустрічним позовом до Київської міської ради про визнання за ним строком на п’ять років з моменту набрання законної сили судовим рішенням права користування земельною ділянкою площею 0,0787 (нуль цілих сімсот вісімдесят сім десятитисячних) га, кадастровий номер 8000000000:82:103:0006 на тих самих умовах, які були передбачені договором від 25.03.2005 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за зустрічним позовом послався на те, що оскільки протягом одного місяця після закінчення договору оренди земельної ділянки від 25.05.2005 р. повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору відсутнє, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розміщення плавзасобу на водоймі не є самовільним зайняттям земельної ділянки, виходячи з наступного.

04.05.2011 р. Головним управління Держкомзему у місті Києві проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства та законності використання гідротехнічних споруд при швартуванні плавзасобів уздовж правого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона (Наводницький парк або парк ім. В.Примакова), про що було складено акт № А-288/05 перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до акту, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фрегат»використовує земельну ділянку (проекція на дно р. Дніпро разом зі швартовими буйками) загальною площею 0,6 га за адресою: Набережне шосе, 25 у Печерському районі м. Києва при швартуванні дебаркадера «Голден Принц»уздовж правого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона.

Розміщення дебаркадера «Голден Принц»на стоянці за адресою: Набережне шосе, 25 у Печерському районі м. Києва уздовж правого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона здійснюється на підставі договору № 32 оренди стоянки, укладеного 31.12.2007 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київської  міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва (далі –КП) «Плесо»(орендодавцем) та ТОВ «Фрегат»(орендарем).

Відповідно до п. 1 вищезазначеного Договору на підставі розпорядження від 17.07.2006 р. № 1063 Київської міської ради КП «Плесо»надає, а ТОВ «Фрегат»приймає у користування стоянку загальною площею 550 кв. м для розміщення несамохідного судна.

Об'єктом оренди (п. 2.1 Договору) є стоянка загальною площею 550 кв.м. для розміщення несамохідного судна. Адреса об'єкта: м. Київ, Набережне шосе, біля Наводницького парку.

Згідно з п. 9.1 Договору термін дії договору встановлений з моменту підписання до 01.07.2010 р..

За п. 9.3 договору після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена за згодою сторін або на підставі рішення Київради. Як встановлено судом, дія договору не продовжувалась.

25.03.2005 р. між Київською міською радою та ТОВ «Фрегат»укладено договір оренди земельної ділянки (далі –Договір) , відповідно до п. 1 якого Київська міська рада, на підставі п. 63 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 р. за № 339/1549 за актом приймання-передачі передає, а ТОВ «Фрегат»приймає в оренду земельну ділянку з наступним характеристиками (п.2.1 Договору): місце розташування - Набережне шосе у Печерському районі м. Києва; розмір 0,0787 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування причалу для швартування розважального комплексу- дебаркадера «Голден Принц»; кадастровий номер 8000000000:82:103:0006.

Згідно з п. 3 Договору строк його дії - 5 років.

На момент проведення перевірки частини зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,20312 га складають: вищевказаний плавзасіб - 0,068391 га, 2 трапа (містки) - 0,003094 га, швартова платформа - 0,06876 га, причал 0,061557 га, будка охорони - 0,00046 га та трансформаторна будка - 0,000864 га.

На вказаній земельній ділянці розміщується та експлуатується стоянкове судно, офісний центр на воді «Голден Принц»(свідоцтво про право власності на судно № 003825 від 05.10.10), який належить на праві власності відповідачу.

Згідно з п. 3 Договору строк його дії - 5 років.

На момент проведення перевірки частини зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,20312 га складають: вищевказаний плавзасіб - 0,068391 га, 2 трапа (містки) - 0,003094 га, швартова платформа - 0,06876 га, причал 0,061557 га, будка охорони - 0,00046 га та трансформаторна будка - 0,000864 га.

На вказаній земельній ділянці розміщується та експлуатується стоянкове судно, офісний центр на воді «Голден Принц»(свідоцтво про право власності на судно № 003825 від 05.10.10), який належить на праві власності відповідачу.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий ґрунтовий) шар в її межах, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 ЗК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а)  морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

б)  гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

в) береговими смугами водних шляхів.

Аналогічна норма міститься у ст. 4 Водного кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

З ч. 2 ст. 83 ЗК України вбачається, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

За змістом п. "в" ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської та Севастопольської міських рад в галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 59 ЗК України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Нормами статті  95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а)  самостійно господарювати на землі;

б)  власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в)  використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г)  на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендар земельної ділянки має право:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

отримувати продукцію і доходи;

здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини перша, друга).

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України встановлені способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед числа яких передбачений і такий можливий спосіб захисту прав на земельні ділянки, як визнання прав (пункт «а»).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (частина 1 ст. 3 Закону України «Про оренду землі»).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону).

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі  статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов’язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

З аналізу змісту абзацу 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»слідує, що правовими підставами для використання земельної ділянки є: рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) або вчинений правочин щодо такої земельної ділянки.

Вказане положення кореспондується зі статтею 126 Земельного кодексу України, якою передбачено, що документами, які посвідчують право на земельну ділянку є державні акти на право власності або право постійного користування земельною ділянкою, цивільно-правові угоди про набуття земельної ділянки у власність з земель приватної власності, свідоцтва про право на спадщину та договори оренди земельних ділянок. Також не можуть бути визнані самовільним зайняттям земельної ділянки дії, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею  13 Закону України «Про оренду землі»(далі – Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону).

Частиною  2 статті 16 Закону визначено , що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 339/1549 від 24.06.2004 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»(пункт 63) ТОВ «ФРЕГАТ»затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва, експлуатації та обслуговування причалу для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц»на Набережному шосе (біля Наводницького парку) у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

Як зазначено вище, відповідності до пункту 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2005 р., його укладено на 5 років.

Відповідно до чинної на момент укладання ст. 20 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Фрегат», був зареєстрований 05.04.2005 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за номером 82-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 6.2. Договору, у відповідності до якого право оренди виникає після державної реєстрації Договору.

Пункт 6.1. Договору визначає, що передача земельної ділянки здійснюється в день державної реєстрації цього договору.

Таким чином, строк дій договору в 5 років починається не з дня його укладання, а з дати його державної реєстрації, тобто з 05.04.2005 р. по 05.04.2010 р..

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі», в свою чергу, встановлює, що по закінченню строку, на який  було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Пунктом 11.7. Договору встановлено, що після закінчення строку, на який укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці повідомити письмово орендодавця про намір продовження його дії.

З метою реалізації свого вказаного права на поновлення договору ТОВ «ФРЕГАТ» 28.12.2009 р. звернулося до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2005 р.

27.01.2010 р. Головне управління земельних ресурсів КМДА надало ТОВ «ФРЕГАТ» відповідь якою повідомило, що про необхідність залучити землевпорядну організацію, яка підготує відповідну документацію із землеустрою для прийняття Київрадою рішення про поновлення договору оренди.

ТОВ «Фрегат» продовжує користуватися земельною ділянкою і сплачує орендну плату в повному обсязі.

Крім того, колегія зазначає, що статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст. 86 Водного кодексу України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Чинним законодавством не передбачено можливості укладення договорів оренди дна водних об’єктів.

З огляду на викладене, оскільки чинним законодавством не передбачено укладення договору оренди дна для розташування споруд на водоймищі, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розміщення плавзасобу на водоймі не є самовільним зайняттям земельної ділянки, з чим повністю погоджується колегія суддів.

З огляду на викладене, колегія не вбачає підстав для задоволення первісного позову.

За таких обставин, твердження, викладені в апеляційних скаргах, щодо того, що розміщення плавзасобу на водоймі є самовільним зайняттям земельної ділянки визнаються судовою колегією безпідставними.

Щодо задоволення зустрічного позову, то колегія з даним висновком не погоджується з огляду на таке.

За ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір г укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

Статтею 19 даного Закону визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як зазначалося вище, частиною 2 абзацу 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» слідує, що правовими підставами для використання земельної ділянки є: рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) або вчинений правочин щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено право ради самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельної ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Київська міська рада не надавала свого погодження на продовження договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 11.02.10р., чинній на час закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди може бути оскаржено в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода між орендодавцем та орендарем укладена не була.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) листом №05532/2233 від 27.01.10р. повідомило ТОВ «Фрегат», що відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» для прийняття Київською міською радою рішення щодо надання земельної ділянки в оренду або поновлення договору оренди землі ТОВ «Фрегат» необхідно залучити землевпорядну організацію, яка підготує відповідну документацію із землеустрою. Па підставі вказаної документації Київська міська рада, за умови належного виконання умов договору, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 96 Земельного кодексу України розгляне питання про можливість поновлення договору оренди земельної ділянки №82-6-00285 від 05.04.05р. та приведення істотних умов договору у відповідність до чинного земельного законодавства. Для погодження Головним управлінням земельних ресурсів розробленої документації із землеустрою, ТОВ «Фрегат» необхідно надати з податкового органу за місцем розташування земельної ділянки, що підтверджують сплату коштів за користування землею відповідно до вищезазначеного договору.

Отже, питання щодо поновлення договору оренди по суті знаходиться в стадії розгляду.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази (в розумінні ст. 33 Закону України «Про оренду землі») того, що позивач за зустрічним позовом оскаржував до суду дії позивача за первісним позовом  щодо зволікання в укладенні додаткової угоди.

Згідно з п.3.4.6 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-06/15 від 02.02.11 у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається зі змісту частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі», нею не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням міської ради.

За таких обставин, колегія вважає, що за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, підстави для задоволення вимог позивача за зустрічним позовом про визнання права користування земельною ділянкою, вважаючи продовженим договір оренди, відсутні.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Фрегат» та Київською міською радою, є продовженим.

Крім того, колегія вважає, що визнаючи за ТОВ «Фрегат» право користування земельною ділянкою строком на п’ять років на умовах договору оренди, суд тим самим виконав функції органу місцевого самоврядування, що суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, колегія погоджується з доводами апеляційних скарг в цій частині.

Також, Прокуратура просить вжити заходів до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь – які дії, пов’язані з використанням земельної ділянки водного фонду площею 0,6 га за адресою: Набережне шосе, 25 у Печерському районі міста Києва, уздовж правого берегу Дніпра між мостами Метро та ім.Є. Патона, та експлуатацію стоянкового судна, офісного центру на воді «Голден Принц».

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі - грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Враховуючи те, що в позові прокурора відмовлено, колегія не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є частково обґрунтованими.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №6/182 підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та судом порушено норми матеріального права,

В частині відмови у первісному позові рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, тому залишається в цій частині без змін.

Відповідно до ст. 49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київського транспортного прокурора та Київської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №6/182 скасувати частково, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В решті частини рішення залишити без змін.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.Матеріали справи № 6/182 повернути до Господарського суду міста Києва.

4.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      

Судді