Справа №  1-48/11

Провадження №11/0390/704/11 Головуючий у 1 інстанції:Хитрик Р.І.

Категорія:постанова про направлення справи на додаткове розслідування Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

      головуючого –Борсука П.П.,          

     суддів –Фідрі О.М., Матата О.В.,

              з участю прокурора –Старчука В.М.,

     підсудного –ОСОБА_1,

             захисника –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 на постанову Рожищенського районного суду від 05 вересня 2011 року, якою справу про обвинувачення  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Єлизаветин Рожищенського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого,  раніше судимого

- 03.02.1995 року Рожищенським районним судом Волинської області за ст.81 ч.3 КК України (редакція 1960 року) два  роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 27.09.1997 року зв’язку з відбуттям покарання;   

- 20.05.1999 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.140 ч.2 КК України на два роки виправних робіт з відрахуванням 20 % із заробітку;   

- 18.08.2000 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.ст.142 ч.3, 229-6 ч.1, 42 КК України (редакція 1960 року)  на шість років шість місяців позбавлення волі, на підставі ст.14 КК України з примусовим лікуванням від наркоманії, відповідно до ст.43 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 20.05.1999 року,  остаточно визначено покарання –сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 07.03.2007 року з відбуттям покарання,

- вироком  Рожищенського районного суду  від  31 березня 2010 року за ст.ст.185 ч.3, 75 КК України до позбавлення волі на строк три роки з іспитовим строком два роки,-                                           

за ст.198, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця с. Рудня Рожищенського району Волинської області, жителя АДРЕСА_2 з середньою освітою, раніше  не судимого, непрацюючого, неодруженого,-                                         

за ч.1 ст.309 ч.2 ст.309 КК України,

          ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, уродженки с. Єлизаветин Рожищенського району Волинської області, жительки АДРЕСА_2 з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, перебуває в декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною,   

за ч.1 ст.309 КК України

направлено прокурору Рожищенського району для організації проведення  додаткового  розслідування

                                                  в с т а н о в и л а:

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він 19.05.2010 року, біля 23 год.,  знаходячись в смт. Дубище, Рожищенського району, усвідомлюючи та знаючи те, що ОСОБА_6, вчинила крадіжку чужого майна, електродрилі ударної, марки „DORKEL DRD-650-1”, кутової електрошліфувальної машини (болгарки ), марки „POWERTEK PT 870”, збув викрадені речі невстановленій слідством особі .

Також він, в середині грудня 2010 року, приблизно біля 15 год., а 06, 13 лютого 2011 року, повторно,  в післяобідній час, перебуваючи в приміщенні власного житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, збував кожен раз, ОСОБА_1 по 2 стакани наркотичного засобу,  макової соломки, який згідно заключення фізико-хімічних експертиз являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.

Він же, 16 лютого 2011 року проходячи поряд з будинком АДРЕСА_3, попередньо незаконно виростивши, повторно,  незаконно переносив, без мети збуту наркотичний засіб – макову соломку, яка згідно заключення фізико-хімічної експертизи № 84/256 від 25.02.2011 року являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він в середині грудня 2010 року, а 06, 13 лютого 2011 року, повторно, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, і належить гр. ОСОБА_4, незаконно придбавав у останнього кожен раз, по 2 стакани макової соломки, яка згідно заключення фізико-хімічних експертиз являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, перевозив ці наркотичні засоби до свого житлового будинку, що розташований в с. Радомишль, Луцького району, на вул. Піддубенська, 9, де його незаконно зберігав без мети збуту.

ОСОБА_5 обвинувачувалася в тому, що вона 18 лютого 2011 року, попередньо незаконно виготовивши, переносила, без мети збуту наркотичний засіб – опій ацетильований, який згідно заключення фізико-хімічної експертизи № 95/275 від 28.02.2011 року являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на суху речовину 0,3 гр. і який в той же день, був виявлений та вилучений працівниками міліції Рожищенського РВ УМВС України у Волинській області за адресою АДРЕСА_1

Органами досудового слідства дії ОСОБА_4 були кваліфіковані за ст. 198, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_1 за ч.1, 2 ст.309 КК України, ОСОБА_5 за ч.1 ст.309 КК України.

          Постановою Рожищенського районного суду від 05 вересня 2011 року  в ході судового розгляду дану кримінальну справу направлено прокурору Рожищенського району для організації та проведення додаткового розслідування, у зв’язку неповнотою і неправильністю досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

          Не погоджуючись з даною постановою суду, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції,  подав апеляцію, в якій просить скасувати її, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд безпідставно повернув справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, оскільки він мав змогу усунути це в ході судового слідства шляхом додаткового допиту свідків, проведенням додаткових чи повторних експертиз, даванням доручень в порядку ст. 315-1 КПК України та проведення інших процесуальних дій.

          ОСОБА_4 в своїй апеляції просить прийняти справедливе рішення, оскільки під час досудового слідства були порушені його права, чинився фізичний та психічний  тиск, як на нього, так і на ОСОБА_1, ОСОБА_5 з метою його оговору.  

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи, доводи апеляцій,  міркування прокурора на підтримання своєї апеляції, ОСОБА_4, його захисника, які просили відхилити апеляцію прокурора та залишити постанову суду без зміни, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність.

Вказаних вимог закону слідчим при розслідуванні вказаної кримінальної справи не дотримано.

Відповідно до положень ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.         

Направляючи справу на додаткове розслідування, суд обґрунтовано зазначив обставини, які органами досудового слідства не досліджені і можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи.  

Так, обвинувачення  ОСОБА_4, сформульовано не чітко і не конкретно, без зазначення мети, мотиву та ознак об'єктивної і суб'єктивної сторони складу злочинів, передбаченого ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, які йому вмінено в обвинувачення.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України за трьома епізодами, досудовим слідством при формулюванні обвинувачення не вказано мету, мотив складу злочину, що є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони даного злочину.

Крім того, органи досудового слідства дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України інкримінують таку кваліфікуючу ознаку злочину як незаконне придбання небезпечних наркотичних засобів, однак в пред’явленому обвинуваченні не зазначено, де він їх придбав.

Не встановлено органами досудового слідства той факт, що саме збув ОСОБА_4 ОСОБА_1, оскільки речовий доказ – макова соломка відсутня та підсудні в судовому засіданні за даними епізодами вини не визнали. Фізико-хімічну експертизу проводили за іншими наркотичними засобами. Під час судового слідства ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_4 взагалі ніколи йому не збував наркотичних засобів.

Також, органи досудового слідства інкримінуючи ОСОБА_4 злочин за ч.2 ст. 309 КК України,  у пред’явленому обвинуваченні не зазначили масу наркотичної речовини –макової соломки, яку він незаконно зберігав при собі без мети збуту, що є також обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину.

Як встановлено судом першої інстанції, під час допиту підсудних на досудовому слідстві, перші перебували в стані алкогольного сп’яніння, цього не заперечив сам слідчий, а тому не прочитували протоколи допиту, чим порушено їх право на захист. Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказували про чинення тиску психологічного характеру, тому давали неправдиві показання відносно себе та підсудного ОСОБА_4

Не перевірено в повному об’ємі органами досудового слідства та прокуратури твердження підсудних чи дійсно мав факт психологічного та фізичного тиску з боку оперативних працівників СКР Рожищенського РВ УМВС України у Волинській області.

          Не з’ясовано органами досудового слідства і той факт, чому саме ОСОБА_4 перебував 16 лютого 2011 року в кабінеті оперативних працівників, де він отримав тілесні ушкодження, які мали місце на його тілі, оскільки як вбачається з акту обстеження судово-медичного експерта № 231 від 18.02.2011 року в останнього було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: вертикально розташованих смужкоподібних нерівномірно виражених внутрішньо шкірних крововиливів на передній поверхні грудної клітки, які за степенем тяжкості є легкими та не виключається можливість виникнення їх 16 лютого 2011 року внаслідок ударів руками.

На припущеннях побудовані органами досудового слідства обвинувачення, яке було пред’явлено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України, що підтверджується лише показаннями останнього, які він давав на досудовому слідстві. Однак,  як пояснив ОСОБА_1 під час судового слідства, що давав неправдиві показання внаслідок тиску працівників міліції.

Також пред’явлене ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачення за ст. 198 КК України ґрунтується, лише на показаннях свідка ОСОБА_6, які вона під час судового слідства постійно змінювала та які суперечать показанням інших свідків і підсудного ОСОБА_4

Крім того, і це  вбачається з актів наркологічних експертиз (т.2 а.с.53,83), ОСОБА_4, ОСОБА_1 страждають опійною наркоманією, а ОСОБА_4 ще й -  хронічним алкоголізмом ІІ ступеня. В таких випадках, як передбачає ст. 45 КПК України, участь захисника при проведенні досудового слідства є обов’язковою. Дані вимоги слідчим не виконані, внаслідок чого під час проведення досудового слідства грубо порушено їх право на захист.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, без з’ясування перерахованих у постанові обставин однозначно неможливо визначитися про участь підсудних у злочинах. Додаткове розслідування наведених обставин дасть можливість встановити правову природу зібраних у справі доказів, у тому числі, з’ясувати питання їх допустимості.

Обставини, які потрібно дослідити, мають комплексний характер, вони взаємозв’язані й взаємозалежні. Їх з’ясування потребує аналітичних, оперативних, специфічних, невідкладних заходів та рішень, які можливо реалізувати тільки в умовах досудового слідства. Тому, суд прийняв правильне рішення про направлення справи для проведення додаткового розслідування.

Постановою Рожищенського районного суду від 25 лютого 2011року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід утримання під вартою на строк два місяці, який визначено рахувати з моменту затримання, з 16 лютого 2011 року. До суду першої інстанції справа надійшла 19 квітня 2011 року, після спливу двохмісячного терміну. Подання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 досудовим слідством подано не було.

Враховуючи дані обставини, а також наявність в ОСОБА_4 постійного місця проживання, на утриманні неповнолітньої дитини, колегія суддів вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід –утримання під вартою на підписку про невиїзд.

          Керуючись ст. ст. 365, 366, 370 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -

                                                    у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, апеляцію ОСОБА_4 задовольнити частково, а постанову Рожищенського районного суду від 05 вересня 2011 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.198, ч.2  ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_1 за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_5 за ч.1 ст.309 КК України направлено прокурору Рожищенського району для організації проведення  додаткового  розслідування –без зміни.

          Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу судового засідання.

Головуючий                     

Судді