ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 березня 2011 року                               м. Київ                              П/9991/167/11

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання нормативно-правових актів та дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії,

                                                 встановив:

18 лютого  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Президента України, Верховної Ради України, у якій просить  визнати незаконним Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року; визнати дії Президента України, Верховної Ради України  по оголошенню Закону України  від 16 липня 1999 року №1003 «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»нечинним протиправними; зобов’язати Президента України, Верховну Раду України  вчинити дії  по впровадженню раніше встановлених форм обліку з одночасним скасуванням положень Податкового кодексу України; визнати Закон України «Про  внесення змін в Закон України «Про виконавче провадження»та деякі інші законодавчі акти України відносно вдосконалення процедури виконання рішень судів та інших органів повністю незаконними;  визнати дії Верховної Ради України у частині доповнення розділу ХІХ Податкового кодексу України пунктом щодо розробки Кабінетом Міністрів України із зацікавленими релігійними організаціями до 31 грудня 2011 року програми і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб протиправними; визнати дії Президента України  та Верховної  Ради України протиправними в частині примусового присвоєння номерів немовлятам в  Податковому кодексі України.

Ухвалою від  21 лютого 2011 року   ОСОБА_1 був наданий строк для усунення недоліків шляхом уточнення позовної заяви, оскільки позивач обґрунтовував свої позовні вимоги невідповідністю Податкового кодексу України, інших законів України, дій Президента України та Верховної Ради України ст. 22 Конституції України.

Крім того, з позовної заяви не вбачалося,  які саме права, свободи та інтереси позивача порушено зазначеними вище нормативно-правовими актами, а також діями Президента України та Верховної Ради України.

15 березня 2011 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, у якій  позивач  просить зобов’язати Верховну Раду України забезпечити її право на раніше встановлені форми обліку платників податків шляхом розробки відповідного законопроекту про внесення змін в Податковий кодекс України з врахуванням думки осіб, які відмовляються від ідентифікаційного номеру і включення в електронний реєстр за релігійними або іншими переконаннями;  визнати дії Президента України та Верховної Ради України  по оголошенню Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів» протиправними; зобов’язати Президента України вчинити дії  щодо накладення вето  на  положення Податкового кодексу  про облік віруючих в Державному електронному реєстрі за серією і номером паспорту; зобов’язати Верховну Раду України вчинити дії щодо оголошення вищезазначених положень в Податковому кодексі нечинними; зобов’язати Верховну Раду України у зв’язку з відсутністю механізму здійснення будь-яких платежів за раніше встановленими формами обліку вчинити дії по зупиненню дії положень про штрафні санкції в Податковому кодексі щодо громадян, які за релігійними та іншими переконаннями відмовляються від включення в будь-які  електронні реєстри та від ідентифікаційних кодів, а також зупинити дію передбачених заходів щодо конфіскації майна  відповідно до Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про виконавче провадження та деякі інші законодавчі акти України відносно вдосконалення процедури примусового виконання судових рішень та інших органів»№ 2677-VІ;  визнати дії Верховної Ради України у частині доповнення розділу ХІХ Податкового кодексу  України пунктом щодо розробки Кабінетом Міністрів України з зацікавленими релігійними організаціями до 31 грудня 2011 року програми і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру протиправними, оскільки вирішення даних питань є прерогативою Верховної Ради України; визнати бездіяльність Президента України та Верховної Ради України  протиправними в частині неврахування права, затвердженого в суспільстві з 16 липня 2010 року на раніше встановлені форми обліку; зобов’язати Президента України накласти на ці положення вето, а Верховну Раду України оголосити  їх втратившими силу.

          Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невідповідністю Податкового кодексу України, інших законів України, дій Президента України та Верховної Ради України ст. 22 Конституції України, згідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином,  позивач до встановленого терміну недоліки позовної заяви не усунув, його доводи в уточненій позовній заяві є повторенням викладеного в попередньому позові,  тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись частиною 3 статті 108, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                            ухвалив:

        1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради

України, Президента України про визнання нормативно-правових актів та дій  незаконними, зобов’язання вчинити певні дії повернути позивачу.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя                                                                         Е.Ю. Швед