Справа  №  2-952/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 жовтня 2011 року

Жовтневий районний суд Миколаївської області  в складі:

головуючого  –судді  Козаченка Р.В., при секретарі   –Бітюковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

 в с т а н о в и в:

           1 серпня 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі –Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначало, що 5 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений договір кредиту № NKIPGA00000110 на суму 30630 доларів США зі сплатою 15 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном його повернення –5 червня 2023 року. Того ж дня, в забезпечення наданого кредиту, між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно якого вона надала Банку в іпотеку належний їй будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що отримавши кредит ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору, через що станом на день подання позову до суду за нею утворилася загальна кредитна заборгованість в сумі 45998,46 доларів США, що еквівалентно 366607 грн.70 коп., тому просило в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на зазначений будинок та земельну ділянку під ним шляхом їх продажу іншій особі-покупцю, та виселити відповідачку з житлового помешкання зі зняттям її з реєстрації.

В судове засідання сторони не з’явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, причини неявки відповідачки невідомі, а представник позивача надав суду письмову заяву, якою просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову шляхом ухвалення заочного рішення не заперечував.

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення в ній, оскільки представник позивача не заперечував проти такого розгляду справи, а наявних доказів в ній достатньо для вирішення справи по суті.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 5 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений договір кредиту № NKIPGA00000110 на суму 30630 доларів США (далі –Договір), в якому сторони узгодили всі його умови.

Відповідно до Договору Банк зобов’язався надати позичальниці, тобто
ОСОБА_1, кредит в зазначеній сумі у валюті США на придбання нерухомості та витрат по її оформленню. Кредит був наданий з умовою сплати відсотків за його користування в розмірі 1,25 %  на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін повернення кредиту –5 червня 2023 року. Погашення кредиту повинно було здійснюватися щомісячними платежами  в розмірі 445,05 доларів США, згідно Графіку погашення кредиту(Додаток 2 до Кредитного договору) (п. 8.1 Договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі свого боку Банк виконав всі взяті на себе зобов’язання, а відповідач навпаки, порушив його умови в частині своєчасної сплати кредитних платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученого до матеріалів справи, станом на 14 липня 2011 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредитному договору всього в розмірі  45998,46 доларів США (по курсу НБУ–366607,70 грн.), з яких: 25979,44 доларів США –заборгованість за кредитом, 9677,62 доларів США - заборгованість по процентам, 2101,06 доларів США –заборгованість по комісії, 6020,06 доларів США –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань, а також 31,37 доларів США- штраф (фіксована частина) та 2188,91 доларів США штраф (процентна складова).

Положення ст.ст. 546, 572, 574, 575 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання, в тому числі й шляхом застави. В  силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Так, 5 червня 2008 року між Банком та відповідачкою, в забезпечення зобов’язань за кредитним Договором, був укладений договір іпотеки, згідно якого вона надала Банку в іпотеку нерухоме майно –належний їй будинок, який розташований за адресою: Миколаївська область, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Закону України «Про іпотеку», у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення   на   предмет  іпотеки  здійснюється  на підставі рішення суду,  виконавчого напису нотаріуса або згідно  з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки  і  з  метою  отримання  продукції,  плодів  та доходів, забезпечення  належного  господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю  або  іншій  особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється  відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідачка належним чином не виконувала зобов’язання за кредитним Договором, а позивачем було здійснено письмове її попередження про це та про негативні наслідки у виді звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд дійшов висновку, що вимоги Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані.

Відповідно до ст. 39. Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір  вимог  та всі його складові,  що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого   майна,   за   рахунок   якого    підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо  забезпечення  збереження  предмета  іпотеки  або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації    предмета   іпотеки   шляхом   проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,  встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та  розмір  вимог інших кредиторів,  які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

В той же час, вимога про звернення стягнення на земельну ділянку, яка виділена для обслуговування будинку, не може бути задоволена, оскільки ділянка не була предметом укладеного договору іпотеки і до цього часу відповідачкою не приватизована.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку»примусове виселення мешканців з житлового будинку, можливе лише після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення та одночасно ця вимога задоволена не може бути.

Також суд вважає, що вимога позивача про зняття з реєстрації відповідачки не може бути задоволена, оскільки такий обов’язок може бути покладено на орган реєстрації за умови наявності спору про це та його участі в справі. Проте він не є учасником справи і позов до нього не пред’являвся.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно задоволених вимог з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені ним при звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215  ЦПК України, суд, -

 в и р і ш и в:

           Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки –задовольнити частково.

Звернути  стягнення  на заставлене  нерухоме майно (предмет іпотеки) –будинок АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1,  в рахунок погашення  заборгованості на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в загальній сумі 45998,46 доларів США, що еквівалентно 366607 (триста шістдесят шість тисяч шістсот сім) грн. 70 коп. станом  на 14 липня 2011 року за договором кредиту від  5 червня 2008 року № NKIPGA00000110, укладеним між позикодавцем публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_1 шляхом укладення від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням публічному акціонерному товариству «Приватбанк»всіх повноважень для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»понесені судові витрати: судовій збір в сумі 1700 (одної тисячі сімсот) грн.  та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Жовтневим районний судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до цього ж суду на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя                                                                                    Р.В. Козаченко

  Суддя                                                                Л.М.Царюк