Справа № 2-388/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

14 листопада 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Сиротенко Г.  Г

при секретарі                              Лютій  О.  В.,

за участю:   

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі  цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення авансу з урахуванням інфляції та процентів за несвоєчасне повернення авансу та про стягнення моральної шкоди, -    

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду 21.03.2011 року з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на його користь  в рахунок повернення авансу в розмірі 12 500 грн., які передав відповідачці в рахунок оплати вартості домоволодіння АДРЕСА_1, а також відшкодування витрат по справі в розмірі 125 грн. держмита, 120 грн. ІТЗ та 300 грн. за надання юридичної допомоги.

В ході судового розгляду справи  позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та востаннє просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 17849,20 грн. в рахунок повернення авансу з урахуванням інфляції за період затримки повернення авансу,  грошові кошти в сумі 4500,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а також судові витрати.

Уточнений позов обґрунтований тим, що у вересні 2008 року між сторонами була укладена усна домовленість про придбання ним домоволодіння, яке відповідач отримала в спадщину від батьків, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. За досягнутою домовленістю він мав передати відповідачці гроші в сумі 12500,00 грн. в якості авансу до укладення договору купівлі-продажу зазначеного домоволодіння. 17.09.2008 року в присутності свідків передав відповідачу аванс в зазначеній суму, про що була складена розписка, в якій також зазначалося, що відповідач зобов’язується передати йому документи на домоволодіння після оформлення нею спадщини на нього. Однак відповідач документи на домоволодіння на його ім’я не переоформлює та не передає, і суму авансу також не повертає, утримуючи грошові кошти більше двох років. У період утримання відповідачем сплачених ним грошових коштів відбулася інфляція української грошової одиниці, тому загальна сума боргу з урахуванням інфляції складає 16847,50 грн. Крім того проведено розрахунок 3% річних згідно ст.. 625 ЦК України, розмір яких склав 1001,70 грн. Через невиконання зобов’язання відповідачем йому також заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що в гроші сплачені ним в якості авансу, позивач тримала у себе, а домоволодіння на його ім’я не переоформлювала, через це залишився без грошей та домоволодіння та тривалий час перебував у значному нервовому напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, в нього порушився сон, суттєво погіршилося самопочуття та стан здоров’я. В результаті виникала необхідність проведення оздоровчого лікування, яке він оцінює в 10 000,00 грн. Також він поніс витрати на оплату за надання юридичних послуг за договором №01-01/06-2011 року від 01.06.2011 року і становить 4500,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов підтримав,  просив задовольнити його в повному обсязі.

          Відповідач та її представник кожен окремо, позов не визнали, зазначаючи в своїх запереченнях проти позову, що дійсно сторони домовилися про продаж позивачу спірного домоволодіння, проте договір-купівлі продажу мав бути укладений у дату погоджену сторонами, конкретної дати укладення правочину не погоджували, в розписці зазначено лише, що нотаріусом призначена дата звернення до нотаріальної контори з питання оформлення права на спадщину. В зазначену дату відповідач зверталася до нотаріуса, однак на сьогоднішній день триває процедура оформлення права на спадщину, тривалий час відповідач хворіла та не мала можливості відвідувати нотаріуса та БТІ для підготовки документів. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши  осіб, які беруть участь у справі,  дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

             Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.   

17 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_2 видала розписку про отримання від  ОСОБА_4 в рахунок продажу будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 грошових коштів в розмірі 12500 грн., в які входять вартість будинку та вугілля, в якій також зазначила, що оформлення документів буде проведено після видачі та оформлення документів Криворізькою нотаріальною конторою, яка призначила видачу на 01.03.2009 року. (а.с.24).

Сторони в поясненнях,  які надали суду не заперечували, що досягли згоди про продаж зазначеного будинку за обумовлену в розписці грошову суму, та позивач ОСОБА_4 передав відповідачу ОСОБА_2 гроші в сумі 12 5000 грн., що також підтвердив допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

          Згідно зі ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

          Відповідно до ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що передана боржником кредитору сума буде визнаватися завдатком, якщо вона була сплачена після укладення договору з обов'язковим дотриманням його форми. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки сума коштів в розмірі 12 500 грн.  була передана ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 без укладення договору купівлі-продажу будинку в письмовій формі, без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, в порушення ст.. 657 ЦК України,  суд приходить до висновку, що вказані кошти являються авансом.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала, що дійсно вона зобов’язалася оформити документи, необхідні для прийняття спадщини після смерті батьків, яким належало домоволодіння, після чого передати правоустановчі  документи на будинок позивачеві. В розписці вона зазначила дату видачі документів про прийняття спадщини 01.04.2009 року. Однак в зв’язку з рядом обставин (відсутність нотаріуса, її хвороба),      зазначені документи вона на момент розгляду справи в суді не виготовила. Крім того будь-яких  доказів про підготовку відповідних документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу відповідачем не надано.

Отже, договір купівлі-продажу житлового будинку не було укладено з вини відповідача, який на даний час правоустановчі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу будинку, не оформила, в зв’язку з чим, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_4 про повернення йому суми авансу в розмірі 12500 грн.

Вимоги ОСОБА_4 про стягнення суми 3 % річних та інфляційних витрат не підлягають задоволенню, оскільки ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, визначає відповідальність лише за порушення грошового зобов’язання, а ОСОБА_2 було порушення зобов’язання щодо строку укладення договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь завданої моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позову з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншими законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.    

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.  

Відносини, які виникли між сторонами при сплаті авансу є договірними, статтею 570 Цивільного кодексу України, яка регулює дані правовідносини,  не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ці обставини також не обумовлені договором, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн. позивачу слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат по оплаті судового збору  та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд керуючись ст.. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 253,00 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн., що підтверджується наданими суду квитанціями, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто 125,00 грн. – витрати по сплаті судового збору, 120,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

До матеріалів справи також додана квитанція ФОП ОСОБА_1 про сплату ОСОБА_4 4500 грн. за надання юридичних послуг за договором №01-01/06-2011 року, які позивач просив стягнути з відповідача. Однак ці вимоги також підлягають частковому задоволенню, оскільки, згідно п.1 п.п. 1 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що якщо компенсація сплачується іншою стороною, то граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за одну годину її роботи, а згідно п.п. 3 п.5 додатку до постанови, граничний розмір витрат, пов’язаних з  вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи не може перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи. Тому за надання правової допомоги суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користі позивача наступну суму, виходячи із розрахунку  із розрахунку:

-          за участь в судових засіданнях – 453,10 грн., що дорівнює 985 грн. (мін. зарплата) х 40% : 100 х 69 хв. (час у судових засіданнях згідно журналів судових засідань): 60 хв. (1 година);

-          за надання юридичної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви – 492,50, що дорівнює 985 грн. (мін. зарплата) : 50%,

а всього стягнути витрат на правову допомогу у розмірі 945,60 грн. В іншій частині позовних вимог щодо витрат на правову допомогу – відмовити.

         Керуючись ст.ст. 202,  533, 570, 571,  615, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –   

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення авансу з урахуванням інфляції та процентів за несвоєчасне повернення авансу та про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.   

Стягнути з           ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 12500 (дванадцять тисяч п’ятсот)  гривень в рахунок повернення сплаченого авансу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1190,60 грн. (одну тисячу сто дев’яносто грн.. 60 коп.)  в рахунок понесених судових витрат

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення,  а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з

Суддя:Г. Г. Сиротенко