Номер провадження: 11-кп/813/584/25

Справа № 503/1855/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

05.03.2025 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:                

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Любашівського райсуду Одеської обл. від 07.10.2020 у к/п №12019160320000228 від 06.08.2019 стосовно:

ОСОБА_7 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1  в с. Велика Виска Маловисківського р-ну Кіровоградської обл., громадянина України, із професійною технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимогов силу ст. 89 КК України;

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України

установив:

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 115 КК України – у виді позбавлення волі строком на 11 років;

- за ч. 1 ст. 129 КК України – у виді арешту строком на 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відраховано з моменту його фактичного затримання, тобто з 06.08.2019.

Застосований стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Не погодившись з прийнятим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, а також відсутність доказів його провини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2023 апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 була задоволена частково, вирок Любашівського райсуду Одеської обл. від 07.10.2020 – змінено в частині призначення покарання, на підставі ч. 4 ст. 286 КПК України, ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК України та кримінальне провадження в цій частині закрито; виключено з мотивувальної та резолютивної частини висновки суду стосовно застосування ст. 71 КК України; вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України – залишено без змін.

Згодом, вказана ухвала апеляційного суду була скасована постановою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 та призначено новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, вищезазначеною постановою суду касаційної інстанції стосовно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.06.2024 включно.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2025 було задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено строк застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.03.2025.

Згодом, 03.03.2025 від прокурора ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про продовження стосовно ОСОБА_7 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції своє клопотання підтримала та просила його задовольнити, натомість, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили застосувати стосовно ОСОБА_7 інший, більш м`який, не пов`язаний із тримання під вартою запобіжний захід.

Апеляційним судом здійснювались спроби забезпечити участь потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду за її клопотанням в режимі відеоконференції із Котовським міськрайсудом Одеської обл., проте потерпіла у визначену дату та час до Котовського міськрайсуду Одеської обл. не з`явилась, про причини неприбуття не повідомила та жодних клопотань на адресу суду не подавала.

Враховуючи неявку потерпілої в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з`ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе розгляд клопотання прокурора про продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проводити без участі потерпілої ОСОБА_9 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши доводи, викладені в клопотанні прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про наступне.

Частина 1 ст. 331 КПК України встановлює, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).

За приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Любашівського райсуду Одеської обл. від 07.10.2020 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин за ч. 1 ст. 115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, пов`язаний із позбавленням потерпілої особи життя, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому, згідно вищезазначених положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, з огляду на вищевказане, характер, тяжкість та наслідки вчиненого інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 злочину, який посягає на найвищу соціальну цінність – життя особи, а також характеристику обвинуваченого, який не одружений, не працевлаштований, тобто міцних соціальних зв`язків не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та кримінального проступку, колегія суддів доходить висновку про те, що в зазначеному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик можливого вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, обумовлений тим, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності не вперше, що свідчить про його певну схильність до вчинення умисних кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та його належну процесуальну поведінку.

Окрім того, окремо колегія суддів зауважує на тому факті, що 13.01.2025 на адресу апеляційного суду надійшла копія постанови ст. слідчого в ОВС другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_10 від 10.01.2025, к/п №62021150020000443 від 10.12.2021 за фактами, викладеними в усній заяві обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування стосовно нього психологічного насильства з боку працівників ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях службових осіб ВП №1 Подільського РУП (Кодимського ВП Балтського ВП) ГУНП в Одеській обл. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 зауважили на своєму намірі розглянути питання щодо оскарження зазначеної вище постанови слідчого ДБР про закриття кримінального провадження, що об`єктивно перешкоджає завершенню апеляційного розгляду даного кримінального провадження.

Між тим, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, апеляційний суд вважає за можливе, використовуючи надане ч. 4 ст. 183 КПК України право, не визначати стосовно обвинуваченого розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 03.05.2025 включно.

Керуючись ст. ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 370, 404, 405, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Задовольнити клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 .

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 03.05.2025, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2         ОСОБА_3 ОСОБА_4