Головуючий у 1 інстанції/Донецький окружний адміністративний/ суддя Дяченко С.П. справа 2а- 5857/07
Доповідач -Г.А.Колеснік Категорія 50
донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
20 березня 2008р Справа 22-а-2272/08
Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А.., суддів Ханової Р.Ф. , Ляшенко Д.В. , при секретарі - Білоус К.І,
за участю представника позивача - Шемук В.О.,
представника відповідача - Богомол О.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про перерахунок і стягнення щорічної допомоги на оздоровлення ,-
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.112007року ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1звернувся до суду з позовом про стягнення з управління праці та соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян за 2005-2007роки - 5050 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2007року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто допомога на оздоровлення за - 2005, 2007 роки у розмірі 3 420 гр. У стягненні грошової допомоги за 2006 рік -відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того ,що Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена виплата щорічної допомоги постраждалим 1 категорії , інваліду 2 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Дія Закону на 2006 рік зупинена і тому в цій частині позову відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду , просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне, ухвалити нову постанову і відмовити ОСОБА_1 у позові.
Обґрунтована скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права при вирішенні позову. Згідно Закону “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосування норм цього Закону проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996року постраждалому 1 категорії , інваліду 2 групи виплачується допомога на оздоровлення у 2005 -2007 роках - 120 гр. Позивачу в таких розмірах і виплачена допомога. Це повністю відповідає нормам Конституції України , Закону “ Про державний бюджет на 2005 рік “ та Закону “Про бюджет на 2006 рік” а також Бюджетному Кодексу ,згідно яким усі компенсації і виплати проводяться з бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив залишити скаргу без задоволення , а відповідач просив скасувати постанову та ухвалити нову - про відмову у позові.
Апеляційний адміністративний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга управління праці і соціального захисту населення - не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС як постраждалий 1 категорії , інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічно допомогу на оздоровлення згідно Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Висновки суду першої інстанції про розміри мінімальних зарплат , які повинні бути виплачені позивачеві, відповідають нормам Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ і судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу .
З матеріалів справи вбачається, що допомога у 2005 році виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і зарахована суми, які позивач отримав на оздоровлення за цей період.
Доводи управління праці та соціального захисту населення про те, матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів , які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996року , а з 2005 року розмір допомоги був підвищений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом “Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони , які встановлювали мінімальні заробітні плати , не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнення недоплаченої допомоги за 2007 рік судом обґрунтовано застосовано, виходячи з рішення Конституційного суду України від 9.07.2007року, яким визнані неконституційними положення Закону “ Про державний бюджет України на 2007 рік” про внесення змін до ст.. 48 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи з принципу адміністративного судочинства -верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами , яким є Постанова Кабінету Міністрів України , при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст.. 48 названого вище Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ст.. 62 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необгрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов,язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.
Слід врахувати, що Закони України про щорічні державні бюджети , крім Закону “Про державний бюджет на 2006 рік “ не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХП.
При таких обставинах судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно встановлені обставини справи і рішення винесене з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування чи зміни не має .
Керуючись ст..ст.. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007року про задоволення позову ОСОБА_1-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів
Г.А.Колеснік
Р.Ф.Ханова
Д.В.Ляшенко