Справа № 2-4823/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011  

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

в складі:

головуючого судді      -  Ореховської  К.Е.

при секретарі              -  Довбенко Г.В.

з участю позивача      -  ОСОБА_1

відповідача                  - ОСОБА_2   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості, -

встановив:

В липні 2011 року в Рівненський міський суд надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, судових витрат по справі та витрат на правову допомогу.

В позовній заяві зазначив, 09 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього по розписці в борг 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять дол., 00 центів) доларів СІЛА, що на сьогоднішній день відповідно до курсу НБУ станом на 01.07.2011 року (7,9717) еквівалентно 11 245,67 (одинадцять тисяч двісті сорок п'ять грн. , 67 коп.) гривень. Гроші зобов'язався повернути по квітень 2011 р. Борг відповідач не повернув. 30 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_2 не зміг віддати попередній борг повністю (1411 доларів США), а лише (1076 доларів США). Залишок суми боргу (основна сума) становить 335 (триста тридцять п'ять) доларів США, що на сьогоднішній день відповідно до курсу НБУ (7,9717) становить 2 670,52 (дві тисячі шістсот сімдесят п 'ятдесят дві грн. 52 коп.) гривні. У вказаний строк відповідач борг не повернув. На неодноразові прохання про добровільну сплату боргу відповідає, що сплачувати, в подальшому, відмовляється. У зв’язку з викладеними обставинами, він вимушений звертатись до суду з позовом про стягнення боргу.

         Письмові заперечення від відповідачів до суду не надійшли.

         Позивач повністю підтримав позовні вимоги в судовому розгляді справи, з урахування заяви про збільшення позовних вимог. Вважає достатньо встановленими передбачені чинним законодавством підстави для стягнення боргу у вказаному позовом розмірі. Крім того додатково пояснив, що відповідно до ст.625,1050 ЦК України позичальник зобов»язаний сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, що разом становить 138 грн.43 коп. та судові витрати по справі.

          Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив,що не заперечує при отримання ним в борг суму коштів, яка зазначена в розписці. Крім того не заперечує той факт ,що частину коштів він повернув. Іншу частину вважає,що віддав позивачу виконанням робіт. Заперечує щодо стягнення з нього суму інфляційних, три відсотка річних та судові витрати по справі. Просить відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи пояснення, долучені надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до  задоволення за таких підстав.

Сукупністю досліджених в справі доказів, які визнані судом достовірними, в тому числі оригіналом розписки відповідача встановлено, що зобов»язання щодо повернення суми боргу в повному обсязі не виконані.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінкою вищенаведених досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства суд прийшов до висновку про доведеність фактичної наявності заборгованості, яка підтверджена розпискою та станом на момент пред»явлення позову становить 335 доларів США , що еквівалентно 2670,52 грн.

Доказів  сплати відповідачем суми заборгованості відповідно до умов розписки суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми - ч. 2. ст. 1047 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він у відповідності з ч. 2 ст. 625, ч. 1. ст. 1050 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Згідно розписки строк виконання зобов'язання з повернення коштів встановлено «по квітень 2011р. включно», таким чином останнім днем строку повернення позики є 30.04.2011 року, починаючи з 01 травня 2011 року відповідач прострочує виконання свого обов'язку з повернення коштів. Таким чином, судом встановлено, що сума трьох відсотків річних за період з 01.05.2011 року становить 31,61 грн.,а сума втрати від інфляції за зазначений період 106,82 грн.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені належними, допустимими доказами в справі, обґрунтовані у відповідності до положень чинного законодавства, підлягають до повного задоволення .

Підтверджені доказами в справі судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу ,відповідно до ст.84 ЦПК України підлягають задоволенню, оскільки підтверджені квитанцією на суму 550 грн. від 01.07.2011 року

        На підставі викладеного, ст.ст. 526,610,611,536, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,208, 209,212-215,218,223,224-228, 292,294 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг (основну суму) за договором позики в сумі 2 670,52 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ятдесят дві грн. 52 коп.) гривні,  три відсотки річних у сумі 31,61 (тридцять грн. 61 коп.) гривень, за період з 01.05.2011 року по 21.09.2011 року, витрати ввд інфляційні у сумі 106,82 (сто шість грн. 82 коп.) гривень, за період з 1.05.2011 року по 21.09.2011 року., а всього кошти в сумі 2808,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі, а саме: витрати на оплату судового збору(державного мито) у розмірі 51  (п'ятдесят однієї грн. 00 коп.) гривні; витрати на оплату послуг на ІТЗ судового розгляду справи 120  (сто двадцять грн. 00 коп.) гривень; витрати на оплату послуг адвоката у сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень за послуги на правову допомогу адвоката .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                                                                           К.Е.Ореховська