КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2011 № 10/065-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 10.11.2011 року
розглянувши апеляційні скарги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011року
по справі № 10/065-11 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа»
про стягнення 1 814 798,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2011 року по справі № 10/065-11 визнано недійсним п. 7.10. договору № 06/09-826-ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року, укладеного між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа». Позов задоволено частково. Стягнуто з Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1 499 497,86 грн. основного боргу, 1 540,92 грн. пені, 147 436,95 грн. інфляційних втрат, 52 150,79 грн. 3 % річних, 17 006,26 грн. державного мита та 221,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині вимог у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги), просять скасувати рішення місцевого господарського суду від 05.07.2011 року в частині відмови в задоволені пені, в частині визнання пункту 7.10 договору недійсним та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.
В своїх доводах заявник посилається на те, що при винесені рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 року апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року по справі № 10/065-11 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Крім того, не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2011 року Бориспільське районне підприємство теплових мереж «Райтепломережа» теж звернулося з апеляційною скаргою, в якій в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду і припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення господарського суду по справі № 10/065-11 було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 року апеляційну скаргу Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року по справі № 10/065-11 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Дочірньою компанією «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на підставі ст. 96 ГПК України надано відзив, в якому позивач заперечує проти вимог, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просить залишити апеляційну скаргу Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» - без задоволення.
Бориспільське районне підприємство теплових мереж «Райтепломережа» на підставі ст. 96 ГПК України надано відзив, в якому заперечує проти вимог, що викладені позивачем в апеляційній скарзі та просить апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - відхилити та провадження у справі закрити.
Представник позивача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року скасувати в частині відмови в задоволені пені, в частині визнання пункту 7.10 договору недійсним та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в їх апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року скасувати і припинити провадження у справі
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між дочірньою компанією «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (за договором – постачальник) та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа» (за договором –покупець) було укладено договір № 06/09-826-ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець – прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 договору.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу природного газу згідно якого і в силу статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За умовами договору постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Кількість теплової енергії, що відпускається для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у покупця (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).
Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року газ в обсязі до 2 265 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень - 400, листопад – 900; грудень – 965. Обсяги газу, які планується поставити за договором можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат. Допускається відхилення обсягу споживання газу в розмірі не більше 5 % від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планового обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу поставки. У разі відхилення обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу поставки більше ніж на 5 %. покупець зобов’язується оплатити постачальнику обсяг поставки та додатково сплатити штраф відповідно до п. 7.9 договору. Сторони домовились відповідно до встановленого порядку оперативно змінювати обсяг і постачання газу в зв’язку з непередбаченими обставинами (аварії трубопропроводів, стихійні лиха тощо).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору встановлено, що постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця (надалі - пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця з урахуванням п. 3.5.1 договору. Обсяг газу, визначений згідно п. 4.3 договору є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначається фактичний обсяг переданого газу, ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцям поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.
Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільових надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 122 грн. з ПДВ. До сплати за 1 000 м3 природного газу – 872,78 грн. з урахуванням ПДВ. Сторони домовились, що ціна за 1 000 м3 природного газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання, сторонами в обов’язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами. Загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
21.12.2009 року між дочірньою компанією «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа» (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009 року, за умовами якої сторони домовились доповнити п. 2.1 договору п.п. 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року газ в обсязі до 3065 тис. куб .м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень – 965, лютий – 900, березень – 800, квітень, разом - 3065», пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. 1.1 договору за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 3 050 415,88 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачем в свою чергу за отриманий за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року природний газ оплачено частково на суму 1 550 918,02 грн., внаслідок чого борг відповідача складає 1 499 497,02 грн.
У відповідності до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Під час розгляду справи судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем були порушені зобов’язання за договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної сплати природного газу.
Крім того, твердження відповідача стосовно погашення заборгованості за договором № 182/503 від 09.06.2011 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503 судом не приймається до уваги, оскільки воно не підтверджується матеріалами справи.
До того ж, зазначеним вище договором № 182/503 від 09.06.2011 року встановлюється лише порядок погашення заборгованості в сумі 1 499 497,86 грн. При цьому з умов вказаного договору не вбачаються й строки, в які договір має бути виконаний. Натомість, на день розгляду справи доказів реального виконання вказаного договору суду не надано.
З огляду на вищевикладене судом першої інстанції вірно встановлено суму основної заборгованості, яка складає 1 499 497,02 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстави для припинення провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України відсутні. А отже, апеляційна скарга Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» є такою, що не підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» просить суд також стягнути з відповідача пеню на підставі пунктів 7.2, 7.10 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 115 713,25 грн.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що у відповідності до п. 7.10 договору позивачем нарахована пеня в сумі 115 713,25 грн. за період з 14.10.2010 року по 14.04.2011 року, тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача.
Пунктом 7.10 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2011 року по справі № 21/108-10.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Оскільки, пункт 7.10 договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009 року суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним, на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо неправомірності нарахування позивачем пені за період з 14.10.2010 року по 14.04.2011 року та відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги, а тому доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Однак, пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до положень пункту 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов’язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Оскільки позивач просить суд стягнути пеню за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за квітень 2010 року від 30.04.2010 року, а нарахування пені за прострочення строків оплати вищевказаного акту у позивача, у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, припинилось 11.11.2010 року.
Як вбачається з акту прийому-передачі сума боргу за ним становить 125 124,94 грн., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в задоволені пені у сумі 1 540,92 грн.
Крім пені позивачем також нараховано за період з листопада 2009 року по березень 2011 року 147 436,95 грн. інфляційних втрат та 52 150,79 грн. 3 % річних за період з 11.11.2009 року по 14.04.2011 року.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом передбачено право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, застосування положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов’язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання дійшов висновку, що господарським судом Київської області правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 147 436,95 грн. та 3 % річних у розмірі 52 150,79 грн. за весь час прострочення.
Таким чином, позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» правомірно судом першої інстанції задоволено частково.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року у справі № 10/065-11 – слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року у справі № 10/065-11 – залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року у справі № 10/065-11 – залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року у справі № 10/065-11 –
залишити без змін.
4. Справу № 10/065-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.
17.11.11 (відправлено)