04.03.2011                                                                      Справа №  2-а-231/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2011 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Підкурганний В.В., розглянувши у м. Вишгороді Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області про зобов’язання щодо проведення перерахунку та виплати пенсії дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача виплатити на користь позивачки суму не виплаченого підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року.

Відповідач, подавши письмові заперечення зазначив, що позивачу було відмовлено згідно норм чинного законодавства, тим самим права останнього вони не порушували. Крім того відповідач посилається на частину 2 статті 99 КАС України відповідно до якої відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушенні своїх прав, свобод та інтересів, тому, у задоволенні позову просить відмовити.   

З огляду на вивчені матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

          При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про соціальний захист дітей війни ”, який набрав чинності 1 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи, та Конституцію України.

          Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Судом установлено, що позивач згідно ст. 1 Закону є дитиною війни, який знаходяться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, запроваджену з 1 січня 2006 року статті 6 цього ж  Закону.

Відповідно до статті 6 Конституції України, зокрема, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних  повноважень, крім  випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

          Статтею 9 КАС України, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Так, у частині 1 статті 6 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленим Кодексом адміністративного судочинства, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права свободи або інтереси.

Згідно статті 18 КАСУ, місцевим загальним судам як  адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, допомоги, захисту, пільг, що вказує про належність позивача та правомірність його звернення.

Статтею 1832 КАС України, у тому числі, визначено особливості провадження у справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.     

Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду  України, відповідно до статті 10  Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені  в установленому порядку головні управління та управління в районах та містах, що підтверджує правомірність звернення позивача та належність відповідача.

Правомірність звернення позивача також підтверджується пунктом 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.

Згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.     

Суд зазначає, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

          Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.

          Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему,  пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп від 9 липня 2007 року), від 22 травня 2008 року № 10-рп, від  27 листопада 2008 року № 26-рп), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать і особи, які стали інвалідами від захворювання, пов’язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи, та яким призначається пенсія за спеціальним законом.

          До них зокрема, належать й дійти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.

          У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

          Згідно статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

          За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

          При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

          Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо невиплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 6 Закону.

          Згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум ” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

          При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ”), який визначається виключно законами України.

          Враховує суд і те, що п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік ” від 28 грудня 2008 року згадану редакцію ст. 6 Закону змінено, і такі зміни втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними.

Позивач просить про перерахунок пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року, однак при цьому не просить поновити пропущений строк для звернення до суду, котрий відповідно до частини 2 статті 99 КАС України становить шість місяців.

Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням норм чинного законодавства, вимоги відповідача застосовувати положення частини 2 статті 99 КАС України, суд не має змоги задовольнити вимогу позивачки за періоди з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року, а тому перерахунок слід здійснити в межах строку позовної давності з 31 липня 2010 року по 1 вересня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 1832 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.   

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 суму не виплаченого підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 31 липня 2010 року по 1 вересня 2010 року.

На постанову суду може бути апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя