Справа №  2-2828/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року   м. Кіровоград

                                       Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

                                                головуючого судді - Іванова Д.Л.,

                                                при секретарі - Логвинюк О.В.,

                                                за участю позивача - ОСОБА_1,

                                                представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Кіровоградського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2011 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Кіровоградського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому просить визнати недійсним договір іпотеки, укладеного 01 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та  ОСОБА_4 та зобов’язати приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зняти заборону щодо відчуження однокімнатної квартири   АДРЕСА_1 та виключити з єдиного реєстру заборон запис про реєстрацію обтяження вказаного нерухомого майна, стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що укладення відповідачем по справі - ОСОБА_4 договору іпотеки без згоди органу опіки та піклування порушує інтереси її неповнолітніх дітей, у зв’язку з чим вважає, що даний договір повинен бути визнаний судом недійсним.

          В запереченнях відповідач - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 просить суду відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, вказуючи на те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі - продажу квартири та іпотечного договору, укладеного  між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, а також реєстрації права власності ОСОБА_4 на нерухомість, нотаріусом безпосередньо перевірено відсутність  зареєстрованих в квартирі  членів сім’ї ОСОБА_4, у тому числі малолітніх або неповнолітніх дітей.

         Крім того, ОСОБА_4 особисто у заяві підтвердив даний факт, а ОСОБА_1 в свою чергу ознайомившись з умовами договору дала згоду на передачу квартири в заставу банку за договором іпотеки та її реалізацію у випадку невиконання ОСОБА_4 зобов’язань перед банком, будь - яких зауважень при укладенні оспорюваного правочину від ОСОБА_1 не надходило.

         В запереченнях представник ВАТ «Державний ощадний банк України» також просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, вказуючи на те, що, спірна квартира була придбана ОСОБА_4 за кредитні кошти і передана банку в заставу за згодою ОСОБА_1, на момент укладення оспорюваного договору ніхто з членів сім’ї ОСОБА_4 в квартирі не проживав та не був зареєстрований, діти позивача фактично проживали у с. Соколівське, Кіровоградського району та області.

         Крім того зазначає, що ОСОБА_1 у такий спосіб намагається уникнути виконання грошового зобов’язання та рішення суду і чинить перешкоди у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, квартира переобладнана позивачем під офісне приміщення туристичної фірми, як житлове приміщення ОСОБА_1 не використовується.    

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник по дорученню ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

         Відповідач - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, просила суд розглянути справу за її відсутністю з урахуванням доводів зазначених у запереченнях проти позову.

Відповідач - ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився повторно без поважних причин,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_4 до суду не надходило.

          Представник третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Тимоховська Т.М. заперечувала проти задоволення позову вказуючи на те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 протягом 2007- 2011 років з заявою про надавання згоди на укладення іпотечного договору до органу опіки та піклування не звертались і такі питання, відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на засіданнях служби у справах дітей  не розглядаються, про що ОСОБА_1 було роз’яснено при її зверненні у 2011 році.

З’ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, зваживши їх доводи та дослідивши представлені сторонами письмові докази, а також матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

 Суд встановив, що 01 листопада 2007 року, відповідно до умов укладеного між  ВАТ «Державний ощадний банк України» від імені та в інтересах якого діє філія Кіровоградського обласного управління та ОСОБА_4 договору № 693 про іпотечний кредит, останній отримав для придбання квартири АДРЕСА_1 - 181800, 00 грн., які зобов’язався повернути до 01 листопада 2027 року шляхом внесення обов’язкових щомісячних платежів у строки та розмірах, встановлених договором.  

Позивач по справі ОСОБА_1 згідно договору поруки № 917 від 01 листопада 2007 року виступила поручителем по зобов’язанням ОСОБА_4  перед банком.

Після оформлення та реєстрації в Кіровоградському БТІ за договором купівлі - продажу № 6288 права власності ОСОБА_4 на вказане житло, на виконання умов договору про іпотечний кредит,  01 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4  укладено іпотечний договір, згідно з яким Іпотекодавець - ОСОБА_4 з метою забезпечення належного виконання зобов’язань по договору іпотечного кредиту передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру ( а.с. 5-12 ).

Зазначені договір купівлі - продажу та іпотечний договір були посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у присутності сторін, зареєстровані в Державному реєстрі правочинів за № 6288 та № 6297.

На момент укладення оспорюваного договору позивач ОСОБА_1 перебувала з     ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі і згідно заяви, посвідченою нотаріусом, надала згоду на передачу квартири в заставу банку та її подальшу реалізацію у разі невиконання ОСОБА_4 зобов’язань перед Іпотекодержателем ( банком ),  зазначивши, про те, що ознайомлена з усіма умовами кредитного договору, що  іпотечний договір відповідає інтересам сім’ї ( а.с 23 ).

Відповідач ОСОБА_4 при укладення оспорюваного ОСОБА_1 договору також  звернувся до нотаріуса з відповідною заявою в якій зазначив, що в квартирі зареєстрованих  члени сім’ї, у тому числі малолітніх або неповнолітніх дітей, які б мали права проживання - немає, зміст законодавства та наслідки вчинення правочину без попередньої згоди органів опіки та піклування нотаріусом роз’ясненні і йому зрозумілі, в якості підтвердження даного факту представив довідку з ЖЕК про відсутність зареєстрованих ( а.с 22, 24 ).

          Згідно рішення Кіровоградського районного суду від 11 листопада 2009 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як поручителя та солідарного боржника на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто - 192031, 49 грн. кредитної заборгованості ( а.с 26 ).  

     Згідно постанови державного виконавця Кіровоградського районного управління юстиції від 30 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 вказаної суми  кредитної заборгованості в ході якого, згідно актів проведено опис та накладено арешт на майно боржників, у тому числі житлового будинку ОСОБА_4 в селищі Соколівському та квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 91-93 ).

          Як вбачається з акту експерта - оцінювача Спіцина І.А., під час огляду зазначеної квартири для визначення її ринкової вартості, встановлено факт перепланування квартири під офісне приміщення, які в технічній документації не відображені ( а.с. 94-96 ).

          Наведені обставини повністю підтверджуються оголошеними та дослідженими в судовому засіданні доказами і по суті ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

         Частина 1 ст.203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

         Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п’ятою, шостою ст.203 ЦК України.

         Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник  ОСОБА_7 з посиланням на ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 224 ЦПК України, норми Сімейного кодексу та Закону України « Про охорону дитинства « стверджують, що оспорюваний іпотечний договір та передача квартиру в заставу банку суперечить вимогам закону та інтересам неповнолітніх дітей, про те, що для укладення даного договору необхідна була згода органу опіки та піклування ОСОБА_1 не було відомо і приватний нотаріус ОСОБА_3 не мала права без такої згоди посвідчувати даний договір.

         При цьому ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що на момент придбання         ОСОБА_4 квартири та передачі її в заставу банку вона разом з неповнолітніми дітьми проживали в АДРЕСА_2, що на придбання квартири в кредит та умовами іпотечного договору, а також наслідками невиконання зобов’язань ОСОБА_4 перед банком вона погодилась, вважає, що банк при наявності у її колишнього чоловіка ОСОБА_4 іншого майна, безпідставно намагається звернути стягнення на квартиру, позбавивши її та дітей житла.

          З цього приводу представник ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 зазначив, що під час оформлення іпотечного кредиту, договору купівлі - продажу квартири та іпотечного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, проживали разом з неповнолітніми дітьми в с. Соколівському, що було встановлено та перевірено нотаріусом при посвідченні оспорюваного договору, а тому в отриманні дозволу органу опіки та піклування на передачу квартири в іпотеку необхідності не було, з чим позивач фактично погодилась.

          Крім того пояснив, що ОСОБА_1 умисно, з метою перешкодити виконанню рішення суду та зверненню стягнення на заставне майно, умисно після опису та накладення арешту на квартиру у 2010 році прописала двох неповнолітніх дітей, фактично квартира являється нежитловою і використовується ОСОБА_1 як офісне приміщення туристичного агентство, директором якого вона являється.

           Статтями 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони  є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Виходячи зі змісту зазначеної норми свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь - які договірні відносини.

         Також свобода договору проявляється у наданій сторонам можливості визначати умови такого договору.

         Оспорюваний ОСОБА_1 іпотечний договір був укладений відповідачами ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» з урахуванням їх спільного волевиявлення, позивач ОСОБА_1 по суті погодилась з усіма умовами договору, зазначивши у присутності нотаріуса про те, що придбання ОСОБА_4 квартири в кредит та її передача в іпотеку банку відповідає інтересам всіх членів сім’ї.

         Відповідно до частини 1 та 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

         Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.  

          Відповідно до  ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.  

          За правилами ч.4 ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних   громадян і безпритульних дітей”, в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин, для здійснення   будь-яких   правочинів  стосовно  нерухомого майна,  право власності на яке або право користування  яким  мають діти,  потрібна  попередня  згода  органів  опіки  та  піклування.

         Посадові особи органів  опіки  та  піклування  несуть  персональну відповідальність  за  захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди  на  вчинення  правочинів  щодо  належного дітям нерухомого майна.

         Фактичні обставини справи, які не оспорюються сторонами, свідчать про те, що придбання ОСОБА_4 квартири в кредит та передача її в заставу банку відбулось за згодою ОСОБА_1, на момент укладення іпотечного договору ніхто з членів сім’ї ОСОБА_4 ( іпотекодавця ) в квартирі не проживав, неповнолітні діти ОСОБА_4 були забезпечені іншим житлом.     

         В ході судового розгляду позивачем та її представником не представлено належних та допустимих доказів, з якими закон пов’язує недійсність укладеного відповідачами іпотечного договору.

          Суд вважає, що в даному конкретному випадку факт порушення приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 встановленого порядку вчинення нотаріальних дій та відсутність згоди органу опіки та піклування на передачу житлового приміщення в заставу констатується ОСОБА_1 - формально.

Об’єктивно, судом не встановлено порушень цивільних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей, в той час як судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 22, 203 - 205, 209, 215 - 217, 224, 368, 369, 509 , 510, 526, 530, 546 - 548,572 - 578, 626, 627, 656, 657, 1054   ЦК України,  ст. ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Кіровоградського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення - апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Д. Л. Іванов