Справа № 2-189/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

  15.06.2011  Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді:                                         Трофименко Л. Р.

при секретарі:                                         Тюшкевич Г. В.

за участю позивача:                                        ОСОБА_1                                        

представника позивача:                              ОСОБА_2

відповідача:                                                  ОСОБА_3           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома донецька державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про усунення від права на спадщину. В обґрунтування своїх вимог вказала, що відповідно до заповіту від 02.12.1997 року ОСОБА_4 заповідала належні 30% домоволодіння по АДРЕСА_1 в рівних частках їй та ОСОБА_5. ОСОБА_5 помер до відкриття вказаної спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті спадкоємицею залишилася донька –ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, у зв`язку з чим відкрилася спадщина у вигляді вказаної частки домоволодіння. Інші 70% вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 належали на праві власності ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаних 70%. Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, як дочка померлої. Через те, що вона знаходилась за межами України до вересня 2007 року, вона не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11.01.2008 р. ОСОБА_1 наданий додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, до 21 лютого 2008 року. 07.02.2008 року позивачка подала заяву до Сьомої державної нотаріальної контори Ленінського району м. Донецька про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_6. Крім позивачки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась її племінниця - ОСОБА_3, яка є дочкою її рідного брата ОСОБА_5. Однак позивачка вважає, що ОСОБА_3 повинна бути усунена від права на спадкування за законом оскільки спадкодавець ОСОБА_6 померла у віці 78 років. Останні роки свого життя вона тяжко хворіла, перебувала у безпорадному стані, не могла самостійно себе обслуговувати та забезпечити умови свого проживання, потребувала стороннього догляду і допомоги, тому догляд за хворою та усі матеріальні витрати проводила позивачка та її донька, ОСОБА_7 Ще за життя спадкодавця ОСОБА_6 відношення між нею та онукою ОСОБА_3 погіршились. Протягом останніх 5 років відповідачка ОСОБА_3 перестала спілкуватись зі своєю бабусею та надавати їй будь-яку допомогу. Мешкаючи в одному місті разом ОСОБА_6, вона ухилялася від надання їй допомоги. ОСОБА_6 у квітні 2006 року була госпіталізована до Донецького обласного психоневрологічного диспансеру, а у грудні 2006 році вона померла у міській лікарні №26. ОСОБА_4 також тяжко хворіла. У 2005 році була прооперована у Донецькій лікарні №6, потім знаходилась на лікуванні у міській лікарні №7, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_3. На підставі викладеного, позивачка просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6.     

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6. Пояснила, що її мати потребувала сторонньої допомоги, однак до відповідачки ані сама позивачка, ані її донька за допомогою не зверталися. Їй відомо зі слів доньки, що ОСОБА_3 до лікарні не приїжджала. До Греції вона поїхала у 2001 році. Приїжджала у 2004 році на святкування сторіччя ОСОБА_4 Також приїжджала у 2003 році, коли матері, ОСОБА_6 робили операцію. Була у Донецьку протягом трьох та шести місяців. У 2005 році знайшла доглядальницю на ім`я Людмила, який сплачувала по 100 доларів на місяць, оскільки мати страждала психічним розладом. Потім приїжджала 08 жовтня 2006 року за викликом доньки, оскільки мати лежала у лікарні з березня 2006 року. В листопаді вона поїхала, а мати померла 26.12.2006 року. Допомогу своїй матері вона надавала грошима. ОСОБА_3 допомогу пропонувала, але не надавала, оскільки її ніхто не просив. До лікарні приїздила одного разу. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримували пенсію та отримували дохід від будинку, який вони здавали в оренду.  

Представник позивачки ОСОБА_8, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив задовольнити позов.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що ОСОБА_4 є її прабабусею, а ОСОБА_6 –бабусею. Вона не ухилялась від надання їм допомоги, за наявності можливості відвідувала, привозила їм продукти харчування. Однак, через те, що у 2005 році вона завагітніла та народила дитину, а протягом 2006 р. годувала її груддю, тому не могла з об'єктивних причин приділити бабусям більше уваги та надати більше допомоги.  Окрім того, до пологів вона переїхала у п. Сєдово. Після пологів вона не працювала та здійснювала догляд за дитиною. Їй зі слів її сестри ОСОБА_7 було відомо, що бабуся ОСОБА_6 і прабабка ОСОБА_4 дуже хворіють, що вони неодноразово потрапляли у лікарню та що за ними потрібен постійний догляд, оскільки вони не можуть себе обслуговувати. Вона пропонувала свою допомогу, але ОСОБА_7 від неї відмовилась. Окрім того, їй відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 утримували за їх власний кошт, оскільки вони отримували пенсії. Участь у похованні приймала її мати, вона сама була присутня на похороні ОСОБА_6 Матеріальну допомогу на поховання надавав завод.  

Представник третьої особи, Сьомої державної нотаріальної контори м. Донецька, у судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив слухати справу у його відсутність та винести рішення на розсуд суду.

Свідок, ОСОБА_9, у судовому засіданні пояснила, що позивачку знає з 1950 року, підтримувала добрі сусідські відносини. Знає, що відповідачка є племінницею ОСОБА_1, але з нею ніяких відносин вона не підтримує. Вказала, що ОСОБА_1 не мешкає у м. Донецьку вже 9-10 років, приїздить на один-два місяці. Також приїжджала перед смертю ОСОБА_6 у листопаді 2006 року. ОСОБА_6 до 2005 року ще пересувалася, розмовляла, але заговорювалася. У 2006 році лежала у психіатричній лікарні, а потім померла у лікарні №26. За нею доглядала ОСОБА_7, донька позивачки. З її слів їй відомо, що ОСОБА_1 надавала матеріальну допомогу, більше їм ніхто не допомагав. Але їй невідомо, чи зверталися вони за допомогою до відповідачки. Їй відомо, що позивачка тільки дзвонила та приносила харчі, коли була у відпустці.  

Суд, вислухавши сторони та представника позивача, свідка ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданою відділом РАЦС Ленінського РУЮ м. Донецька (а.с.13 Т.1).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді 70/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які належали спадкодавцю на праві власності. Заповіту ОСОБА_6 не залишила.

Згідно із ч. 2 ст. 1223, ч. 1 ст. 1258 ЦК України у разі відсутності заповіту спадкоємці право на спадкування за законом одержують почергово.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3.(а.с. 14- 16 Т.1) та є спадкоємцем першої черги.

Судом встановлено, що через те, що позивачка знаходилась за межами України до вересня 2007 року, вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, та після її повернення до України звернулась до суду із позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11.01.2008 р. ОСОБА_1 визначений додатковий строк до 21.02.2008 р. для подачі заяви про прийняття спадщини за законом на 70/100 часток спірного домоволодіння від ОСОБА_6

З дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 221, що була заведена на ім'я спадкодавця ОСОБА_6, вбачається, що у визначений судом додатковий строк, а саме, 07.02.2008 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її матері, ОСОБА_6, тобто є такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що інший спадкоємець 1-ої черги син померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, тобто до відкриття спадщини, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом РАЦС Новоазовського районного управління юстиції Донецької області (а.с.12 Т.1).

Відповідно до ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 його дочка ОСОБА_3 отримала право на спадкування після смерті своєї бабусі ОСОБА_6 за правом представлення, передбаченому ч. 1 ст. 1266 ЦК України, яка звернулась з заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, 23.03.2007 р.(у продовж 6 місяців з дня відкриття спадщини) до нотаріальної контори.

До видачі нотаріусом спадкоємцям, що прийняли спадщину за законом, свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

На підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. При цьому пункт 6 вищевказаної Постанови роз'яснює, що під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно з довідкою Обласної клінічної психіатричної лікарні від 25.05.09 р., яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_6 з 28.02.06 р. по 05.10.06 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом: судинна деменція, супутні діагнози: ішемічна хвороба серця, атеросклеротивний і постінфарктний кардіосклероз Н2А з артеріальною гіпертензією, порушенням по типу екстрасистол, гіпертонічною хворобою 2-3 ступеню, церебральний атеросклероз 2-3 ступеню з розсіяною органічною, неврологічною симптоматикою, початковою катарактою обох очей, ангіосклерозу судин сітчатки обох очей. З виписного епікрізу вбачається, що при надходженні у хворої виявлені чисельні пролежні крестцово-копчикової області, сідниць, нижніх кінцівок. Поступила до лікарні із скаргами на недоступність контакту.

Згідно із довідками Міської клінічної лікарні №26 м. Донецька від 21.05.2008 р. 22.07.08 р. та випискою з історії хвороби, ОСОБА_6 знаходилась на лікуванні у терапевтичному відділенні MKJI №26 з 06.10.2006 р. по 04.11.06 р., з 05.11.2006 р. по 05.12.06 р., та з 06.12.06 р. по день смерті 07.12.06 р.. з діагнозом церебральний атеросклероз, судинна деменція, чисельні пролежні, сепсис. Потребувала сторонньої допомоги, яку під час лікування надавала ОСОБА_7, що не оспорювалось сторонами у судовому засіданні.

За таких підстав суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_6 через похилий вік і тяжкі хвороби дійсно знаходилась у безпорадному стані і потребувала стороннього догляду.

За змістом ст. 1224 ЦК України ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, та не спростовувалося позивачем, що за допомогою до ОСОБА_3 ані вона, ані спадкодавець ОСОБА_6 не зверталися. ОСОБА_3 пропонувала свою допомогу, але вони від неї відмовилися. ОСОБА_6 отримувала пенсію та кошти від оренди будинку, тому матеріально була забезпечена. Окрім того, позивачка зазначила, що вона допомагала матері матеріально, а її донька ОСОБА_7 доглядала ОСОБА_6 до дня її смерті.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 у 2005 році завагітніла та народила дитину –ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження, актовий запис №№557 (а.с. 29 Т.1), а протягом 2006 р. годувала її груддю, тому не могла з об'єктивних причин приділити бабусям більше уваги та надати більше допомоги. Окрім того, до пологів вона переїхала у п. Сєдово. Після пологів вона не працювала та здійснювала догляд за дитиною.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_6 не потребувала допомоги саме від спадкоємця ОСОБА_3, оскільки отримувала її від інших осіб, а саме онуки ОСОБА_11 та доньки ОСОБА_12 Окрім того, факт умисного ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги позивачем доведено не було ані матеріалами справи, ані в судовому засіданні. Тому, на думку суду спадкоємець ОСОБА_3 не має бути усунена від права на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4

На підставі викладеного та керуючись ст.ст., ч. 2 ст. 1223, 1224, ч. 1 ст. 1258, 1261, 1266 ЦК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Сьома донецька державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадщину –відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко