ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.02.08 р.                                                                               Справа № 7/315                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання Максимовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” м. Запоріжжя

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія         „Донбасвуглезбагачення”  м. Донецьк

Предмет спору: стягнення суми витрат з користування вагонами в розмірі 72 068,40 грн. та штрафу в розмірі 7 671,99 грн.

За участю представників:

від позивача: Дригайло Т.В. (довіреність від 26.11.07 №10/11625-212);

від відповідача: Нагорна Т.Д. (довіреність від 14.01.08 б/н).

СУТЬ СПРАВИ.

ВАТ „Дніпроенерго” м. Запоріжжя звернулося з позовом до ВАТ „Державна холдінгова компанія   „Донбасвуглезбагачення”  м. Донецьк про  стягнення 79 740, 39 грн., з яких 72 068,40 грн. – збитки понесені внаслідок проведених витрат за користування вагонами;  7 671,99  грн. – штраф за порушення умов договору.

Відповідач, у відзиві, вимоги заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем понесених збитків, вини відповідача в їх заподіянні та причинного зв’язку між протиправною поведінкою постачальника і збитками отримувача. Крім того, відповідач вказує на наявність порушеної ухвалою суду від 16.03.07 у відношенні нього справи про банкрутство №42/50б. Справа була порушена та оголошення про таке опубліковано вже після періоду, в якому, як вважає позивач, виникли збитки. Тому, після відхилення вимог кредитора (позивача) боржником, позивач мав право на оскарження рішення боржника до Господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. Оскільки позивач не скористався таким правом, його вимоги не були включені до реєстру вимог кредиторів затвердженого ухвалою суду і задоволенню не підлягають.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін, у відповідності до ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ

Між сторонами справи був укладений договір від 19.01.06 №131-ДПО/24 на постачання вугілля, за яким постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та сплатити за вугілля кам’яне енергетичне. Орієнтований обсяг вугілля, яке повинно бути поставлено – 11,0 тис. тн. на орієнтовану суму 2772,0 тис. грн..

До договору узгоджувалися протокол від 19.01.06 №1, угода про договірну ціну на послуги відповідального зберігання, специфікації від 19.01.06 №1, від 28.02.06 №3, а, також, укладені додаткові угоди від 28.01.06, 28.02.06, якими змінювалися терміни дії договору та орієнтована вартість вугільної продукції, що постачається.

На виконання умов договору, відповідачем відвантажено 30 січня 2006 року, за залізничною накладною №52720409 у вагонах №№65948473, 66378142, 66233719, 64844277, 66787201, 63855910, а, також, 31 січня 2006 року за залізничною накладною №52720418 у вагонах №№66839481, 65725244, 66011073, 65518334, 65809139, 65729337 на адресу позивача вугілля у загальній кількості 821 тис. кг.

Про відповідність вугілля нормам встановленим технічними умовами, постачальником виписані і передані отримувачу посвідчення від 30.01.06 №70 та від 31.01.06 №71 про якість.

Перелічені вагони з вугіллям прибули на станцію призначення та видані вантажоотримувачу відповідно 04 та 05 лютого 2006 року, про що залізницею (станцією Енергодар) проставлені штемпелі у відповідних графах залізничних накладних.

Станцією Енергодар Придніпровської залізниці, (станція призначення) 15.02.06, були складені акти загальної форми, з яких вбачається, що внаслідок огляду вагонів, в яких навантажено вугілля отримане від  позивача, виявлено відсутність заходів проти змерзання вугілля, вагони не розвантажуються навіть після розігріву та застосування ручного пневматичного інструмента. Внаслідок проведення додаткових робіт для розвантаження вагонів, значно збільшився час користування вагонами. Зокрема, вказано, що: по вагонах №№66839481, 66011073, 65809139, 65729337, 65518334 такий час склав – 1785,45 в/год; по вагонах №№66787201, 64844277, 66233719, 66378142, 65948473, 63855910 час склав – 2513,25 в/год.

Внаслідок того, що позивачем плата за користування вагонами, в яких було відвантажено відповідачем вугілля, сплачена в більшому розмірі ніж обумовлено, причинами цього була неможливість своєчасного розвантаження вагонів через змерзання вугілля з вини відповідача, позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 72 068,40 – сплаченої ним плати за фактичне користування вагонами та 7 671,99 грн. – штрафу за порушення умов договору.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені) є правовими наслідками, які настають у разі порушення зобов’язання.

Порушенням зобов’язання ст. 610 ЦК України визнає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позивач вказує на понесені ним збитки внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо зобов’язання вжити заходи проти змерзання вугілля. Зокрема, такі умови встановлені пунктом 2.9 договору, який визначено, що при мінусових температурах оточуючого повітря, постачальник вживає заходи проти змерзання вантажів, які змерзаються, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.00 №644 та з ДСТУ 4083-2002 і робить відповідну відмітку в залізничній накладній. На підтвердження факту прибуття вугілля у змерзлому стані, вантажоотримувач (ТЄС покупця) одержує від ДП “Укрзалізниця” акт загальної форми, згідно “Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України”, який надається постачальнику. В акті визначається час, витрачений на вивантаження такого вугілля.

У випадку, згідно п.п.2.9 цього договору, постачальник відшкодовує покупцю фактичні витрати на плату за користування вагонами за ставками згідно “Правил користування вагонами і контейнерами” (п.2.11 договору).

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріали справи долучені копії залізничних накладних за якими відвантажувалося (отримувалося) вугілля. Оригінали цих документів оглянуті в судовому засіданні. Виходячи з названих документальних доказів позивачем, на виконання п.2.9 договору, вживалися заходи проти змерзання вугілля про що, як і вимагає зазначений пункт договору, зроблені записи у розділах №1 залізничних накладних. Зокрема вказано: „Профілактика – вантаж проморожений”.

Акти загальної форми, на які посилається позивач як на доказ отримання вугілля від відповідача у змерзлому стані, були складені залізницею 15.02.06, тобто, відповідно через одинадцять та десять днів після прибуття вагонів та видачі вантажу позивачу (04, 05.02.06). Відомостей та документів про місцезнаходження вагонів з вантажем з моменту прибуття до 15.02.06 позивач не надав, хоча витрати за користування вагонів, за цей час, включив до складу збитків, що вимагає стягнути з відповідача. В актах загальної форми від 15.02.06, також, відсутні відомості про прибуття вугілля у змерзлому стані. В цих актах відображено, що внаслідок огляду виявлено відсутність заходів проти змерзання вугілля, але враховуючи час складення актів та відсутність відомостей про місце та умови знаходження вагонів з вугіллям з моменту прибуття до складення актів, такий запис в акті не може вказувати на вину саме відповідача у відсутності таких заходів.

Як вказувалося вище, в актах загальної форми від 15.02.06 визначена кількість в/год на яку збільшився час користування вагонами. Разом з тим, відповідно даних з відомостей плати за користування вагонами за лютий 2006 р., копії яких додані до матеріалів справи, жоден з вагонів які перелічені в актах загальної форми, не був переданий залізниці 15.02.06, у день складення актів. Вагони передавалися (поверталися) позивачем з 17.02.06 по 28.02.06 і плата за користування вагонами проведена позивачем у відповідності до вказаних відомостей плати за користування вагонами,  що випливає з документів наданих позивачем (акт №12 „Про подання транспортних послуг”, акт №15 від 28.02.06 виконаних робіт у ВАТ „Енергодарське МППЗТ”, акт від 21.03.06 б/н зірки розрахунків, платіжні доручення про сплату залізничних послуг за лютий – березень 2006 року). Отже, якщо в актах загальної форми від 15.02.06 вказаний фактичний час (в/год) за який були розвантажені вагони, то включення позивачем до суми збитків за позовом плати за користування вагонами з 15.02.06 до моменту фактичної передачі вагонів залізниці необґрунтовано. Документів та пояснень про причини нездачі вагонів одразу після вивантаження не надано. Причинний зв’язок між нездачею вагонів після вивантаження 15 лютого 2006 року та начебто наявним порушенням відповідачем зобов’язань за договором, позивач не довів.

Не беруться до уваги посилання позивача на ті обставини, що відповідачем був визнаний факт порушення ним умов договору – неприйняття заходів проти змерзання вугілля. Позивач посилається на листування між ним та відповідачем, яке відбулося за допомогою факсимільного зв’язку після отримання вантажу. Зокрема, до справи позивач долучив факсові копії листів від 15.02.06 №№87/24, 88/24 підписані директором ЗаТЄС адресованих заступнику директора ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення”, в яких повідомляється про результати хіманалізу, за яким деякі показники вугілля перевищують допустимі значення і пропонується дати згоду на результати аналізу та наявність факту змерзання, а, також, згоду на розвантаження і письмову гарантію сплати наднормативного простою вагонів. Разом з тим, належних доказів відсилки (передачі) відповідачу таких листів позивач не надав. Посилання на факсимільну копію відповідача від 15.02.06 №15-в2, яким, начебто, надана відповідь  та підтвердження факту змерзлого вугілля, також, безпідставні. Відповідач заперечує складення, підписання та відсилку позивачу такого листа. За довідкою від 11.02.08 №13/2-11-705 Донецької філії ВАТ “Укртелеком” номер телефону, вказаний на факсимільній копії листа від 15.02.06 №15-в2, не належав відповідачу. Зазначений лист , у вихідній кореспонденції відповідача не зареєстрований. Позивач не надав суду екземпляр такого листа з оригінальним підписом повноваженої посадової особи відповідача.

За таких умов, суд, виходячи з приписів ст.36 ГПК України, не може визнати перелічені листи належними письмовими доказами у справі. Крім того, листи позивача, виходячи з дат зазначених у їх копіях листів, складалися 15.02.06, тобто, значно пізніше отримання позивачем вагонів, що, також, робить сумнівним факт отримання  позивачем вугілля у змерзлому стані, та не виключає змерзання цього вугілля вже після отримання його позивачем від залізниці в період до розвантаження вагонів.

За перелічених обставин, слід вважати, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов’язань за договором та заподіяння ним збитків, а, також, розмір таких збитків. Отже, виходячи з приписів ст.611 Цивільного кодексу України та умов договору, відсутні підстави для настання правових наслідків для відповідача у вигляді сплати неустойки (штрафу) у сумі 7671,99 грн. та відшкодування збитків у сумі 72068,40 грн.

Судом не взяті до уваги посилання відповідача на наявність порушеної у відношенні нього справи про банкрутство та затвердженого реєстру вимог кредиторів. Ухвалою суду від 07.08.07 у справі №42/50б про банкрутство відповідача, залишеною без змін вищестоящими судами, не були визнані вимоги позивача про наявність у відповідача перед ним заборгованості у сумах 72068,40 грн. – збитки (витрати за користування вагонами) та штрафу 7671,99 грн., оскільки така заборгованість не була безспірною та не визнавалася боржником. Для підтвердження наявності та стягнення такого боргу, позивач мав право звернутися до господарського суду а порядку позовного провадження.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст.525, 526, 546, 559, 550, 554, 610, 611, 623, 624 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193, 224-226, 230 Господарського кодексу України,  ст.ст.33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ

Відмовити у задоволенні вимог Відкритому акціонерному товариству „Дніпроенерго” м. Запоріжжя про  стягнення з Відкритого акціонерного товариствва „Державна холдінгова компанія   „Донбасвуглезбагачення”  м. Донецьк 79 740, 39 грн., з яких: 72 068,40 грн. – збитки понесені внаслідок проведених витрат за користування вагонами;  7 671,99  грн. – штраф за порушення умов договору.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому гл.XII Господарського процесуального кодексу України.

У засіданні суду сторонам оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.02.08.   

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати підписання повного тексту рішення.

          

Суддя                                                                         Малашкевич С.А.