Біляївський районний суд Одеської області

11.11.2011                                                               Справа  № 2-82/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 р.                  Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого – судді Дранікова С.М.

При секретарі -           Шофул І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з нього кошти за придбання домобудівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 192000 грн., матеріальну шкоду в сумі 129600 грн., моральну шкоду в сумі 100000 грн. та судові витрати.

           В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, посилаючись на те, що 28 березня 2007 року відповідач, який перед тим придбав вищевказаний будинок у третьої особи – ОСОБА_3, продав будинок позивачеві. На укладання договору позивач передав відповідачу гроші в сумі 24000 доларів США, та отримав від нього розписку та ключі. Розписка була написана безпосередньо відповідачем в робочому блокноті моряка, який належить позивачеві. Після цього, фактично вступив у користування будинком, позивач розпочав там ремонт, підготував газифікацію, оплатив борги за воду і електроенергію. Усі ці витрати склали 192000 грн. Однак, у подальшому відповідач відмовився від нотаріального оформлення угоди, після чого позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на вказаний будинок, але рішенням суду від 1 лютого 2010 року йому було відмовлено. Також, діями відповідача позивачеві спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 100000 грн. У зв*язку з наведеним позивач просить позов задовольнити. Представник позивача підтримав його доводи та правову позицію, наполягає на задоволенні позову.

            Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, та пояснив, що ніяких домовленостей з приводу продажу будинку між ним та позивачем не було, грошей від позивача відповідач не отримував. Дійсно, ним складалася розписка на вказану суму, однак гроші він отримав від ОСОБА_4 Відповідач не заперечує проти факту, що позивач мешкав в цьому будинку та робив там ремонт, однак ані він, ані третя особа – ОСОБА_3 – дозволу позивачу на це не надавали. У зв*язку з цім в задоволенні позову просить відмовити.

           Третя особа – ОСОБА_3 – спочатку судового розгляду справи позов визнав, підтримав позицію позивача. У подальшому відмовився від визнання позову, про що надав письмову заяву, підтримав правову позицію відповідача. Будучи допитаним в якості свідка, підтримав аргументи позивача.

            Вислухав пояснення сторін, свідків, вивчив матеріали справи, суд приходить до наступного:

            Згідно зі ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

            Згідно з ч.ч.3,4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

            Позивачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що між ним та відповідачем відбувся договір купівлі-продажу будинку, на виконання якого позивач передав відповідачеві гроші у вказаній сумі. Суд не вважає таким доказом розписку, надану позивачем в обґрунтування своїх пояснень, оскільки з тексту розписки не вбачається, хто саме сплатив гроші відповідачу. У той же час, за поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, вказана розписка писалася відповідачем у блокноті, належному йому, гроші у вказаній в розписці сумі також передавав відповідачеві свідок. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення коштів в сумі 192000 грн.

           Згідно з ч.1 ст. 61 ЦК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

           За поясненнями обох сторін, позивач на протязі двох місяців робив ремонт у вказаному будинку. Вказані обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5 Таким чином, судом встановлений факт проведення позивачем ремонту у вказаному будинку. У той же час, суду не доведені витрати позивача на проведення вказаного ремонту, не надані квитанції на придбання будматеріалів, клопотання про призначення експертизи з приводу встановлення вартості ремонту не заявлялося. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди в сумі 129600 грн.

           Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.                   

           Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 661,1166,1167 ЦК України,  суд:

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди – відмовити.  

              Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення або отримання його копії.

ГоловуючийС. М. Драніков