Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Григоренка М.П., Хилевича С.В.;
секретар судового засідання Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду від 3 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області, про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, та зобов’язання зняти їх з реєстрації,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Володимирецького районного суду від 3 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області, про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, та зобов’язання зняти їх з реєстрації, задоволено частково. Відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано такими, що втратили право користування житловим АДРЕСА_1. Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області зобов’язано зняти їх з реєстрації за зазначеною адресою. У задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відмови йому у задоволенні вимог про зняття з реєстрації неповнолітніх дітей, незаконним, просив апеляційний суд його у зазначеній частині змінити та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим АДРЕСА_1, місцевий суд виходив з того, що відповідачі були відсутніми у спірному житловому приміщенні понад установлений законом 6-місячний строк без поважних причин та керувався при цьому правилами ст.ст. 71 і 72 ЖК України.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що житловий АДРЕСА_1 належить позивачу, а відповідачі у даній справі, які є колишньою дружиною позивача та його сином, раніше проживали в ньому як члени його сім’ї.
Стаття ж 71 ЖК України, якою керувався місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення, стосується лише наймачів та членів їх сім’ї, а не власників житлових приміщень і членів їх сімей.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Таке право вони втрачають лише в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків з власником.
Однак таких позовних вимог позивачем у даній справі не заявлено.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проте достовірних доказів про те, що відповідачі були відсутні у спірному житловому будинку без поважних причин понад один рік, в матеріалах справи немає.
Тому зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, у зв’язку з чим ухвалене місцевим судом рішення у даній справі підлягає скасуванню.
Крім того, покладаючи на Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області обов’язок зняти відповідачів з реєстрації, суду першої інстанції відповідно до правил ст. 30 ЦПК України належало було перевірити чи наділене це відділення правами юридичної особи та врахувати те, що воно бере участь у справі не як відповідач, а лише як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору. Не зважив суд і та те, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в обов’язковому порядку тягне за собою зняття її з реєстрації у цьому приміщенні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду від 3 серпня 2011 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області, про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, та зобов’язання зняти їх з реєстрації відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: