Справа № 202/2073/25

Провадження № 2/202/2393/2025

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 березня 2025 року суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Недобитюк Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з цією позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у розгляду вказаної справи визначено суддю Недобитюк Н.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви, встановлюю, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач заявив вимогу про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, однак у позові не зазначив положеннями якого закону чи договору визначено такий спосіб захисту її прав.

Суд зауважує, що правовий наслідок, передбачений частиною першою статті 220 ЦК України, а саме недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору у виді нікчемності такого правочину, застосовується щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 цього Кодексу, зокрема й щодо його форми, що передбачає його підписання сторонами. (Постанова ВП ВС від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, № в ЄДРСР 123780071).

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги: 1) визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся - немайнового характеру; 2) визнання права власності на нерухоме майно - майнового характеру.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Суд також звертає увагу на те, що у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В порушення вказаних вимог закону позовна заява не містить зазначення ціни позову, що в свою чергу унеможливлює визначення судом ціни позову та розміру судового збору, належного до сплати відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

При цьому суд не наділений правом визначати ціну позову, у зв`язку з чим позивач повинен надати суду оцінку (висновок про вартість) майна на день подачі позову та доплатити судовий збір з урахуванням визначеної ціни позову.

Під час звернення до суду з позовом позивачем не надано суду доказів сплати судового збору, відсутня ціна позову та відсутня оцінка вартості майна, яка необхідна для визначення ціни позову та розміру судового збору.

Також, суд звертає увагу позивача, що поняття домоволодіння визначається як житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці (Державна служба статистики України, Наказ "Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах" від 11.04.2016 N 56).

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

З урахуванням викладеного, позивачу слід зазначити в позовній заяві ціну позову з урахуванням здійсненої оцінки майна, доповнити позов відомостями та вимогами щодо земельної ділянки, на якій розміщено спірний будинок, доплатити судовий збір за позовну вимогу майнового та немайнового характеру з урахуванням визначеної ціни позову, а також зазначити положення закону чи договору стосовно обраного способу захисту порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Зазначений строк не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.185, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали надати суду.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                                Н.В. Недобитюк