Справа 688/2619/24

№ 2-др/688/2/25

Ухвала

Іменем України

10 березня 2025 року                                         м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Березюк Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці заяву представника відповідача адвоката Рівнячка Л.С. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів Приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Петровська Людмила Олексіївна про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив

05.02.2025 Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області проголосив вступну та резолютивну частину рішення у даній справі. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів Приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Петровська Людмила Олексіївна, про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та звернення стягнення на предмет іпотеки  відмовив. Повний текст рішення виготовлено 21.02.2025.

27.02.2025 на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Рівнячка Л.С. про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені відповідачем у цій справі в сумі 20000 грн. В обгрунтування своєї заяви надав три квитанції до прибуткового касового ордера, акт приймання-передачі виконаних робіт, опис робіт та розрахунок. Зазначає, що не пропустив строк подання цієї заяви, оскільки повний текст рішення складений 21.02.2025, копію якого отримав 25.02.2025.

10.03.2025 до суду надійшов відзив представника позивача на заяву про стягнення судових витрат, у якому представник позивача Рокіщук М.Ю. просила відмовити у задоволенні заяви за безпідставністю.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Рівнячок Л.С. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву підтримав та просив задовольнити.

У зв`язку з відсутністю технічної можливості (незадовільний інтернет зв`язок), суд розглянув питання про ухвалення додаткового рішення без участі представника позивача Рокіщук М.Ю., яка подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали заяви , заслухавши позицію представника позивача, суд дійшов висновку, що заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Рівнячка Л.С. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14- 382цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).

Отже, нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.

При цьому про необхідність дотримання вказаного ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів неодноразово вказував Верховний Суд.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді апеляційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Так, розгляд цієї справи здійснювався за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, представники сторін безпосередньо брали участь судових засіданнях, заявляли клопотання та подавали докази, що стосувалися суті спору. Протягом розгляду справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи не подавала.

До закінчення судових дебатів представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Рівнячок Л.С. заявив, що докази понесення судових витрат відповідачкою ОСОБА_1 для їх компенсації шляхом постановлення додаткового рішення надасть суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду ухвалено 05.02.2025, про дату проголошення вступної та резолютивної частини рішення відповідачці ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_3 було достеменно відомо, оскільки останній приймав участь в судовому засіданні та повідомлений про судове рішення через електронний суд.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_3 подав 27.02.2025, зазначаючи, що не пропустив строк, оскільки повний текст рішення отримав 25.02.2025.

Суд зауважує, що визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України п`ятиденний процесуальний строк для подання стороною доказів понесення судових витрат не пов`язаний із часом виготовлення судом повного тексту судового рішення, оскільки право сторони на відшкодування таких витрат залежить не від змісту чи мотивів судового рішення, а лише від розміру задоволених судом вимог.

       Відтак відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 пропустили строк для звернення до суду з заявою про постановлення додаткового рішення. Крім того, у своїй заяві представник відповідачки ОСОБА_3 не просив поновити пропущений процесуальний строк та не вказав про поважність причин його пропуску.

Відповідно до

       Враховуючи, що представник відповідачки ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додаткового рішення та докази підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу поза межами п`ятиденного строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску, суд дійшов висновку про залишення його заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Керуючись ст. ст. 133,135,137,141,258-261, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив

       Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Рівнячка Леоніда Степановича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат залишити без розгляду.

       На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя:                                                                        Неоніла БЕРЕЗЮК