Справа №295/1849/25

1-кп/295/593/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025 року м. Житомир

               Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

учасників судового провадження:

прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого  ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене 03.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060400003778 про обвинувачення

ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, зі слів одруженого та маючого малолітню дитину,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, головного сержанта 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

                                        В С Т А Н О В И В :

03.12.2024 близько 16 години 45 хвилин головний сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 у порушення вимог пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та всупереч вимогам пункту 2.9.а ПДР, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно-справним автомобілем Volkswagen Amarok, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у м. Житомирі по проїзній частині проспекту Миру зі сторони вулиці Козацька у напрямку проспекту Незалежності.

У порушення вимог пунктів 2.3.б, 18.4 ПДР водій ОСОБА_9 проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку № 3-Д по проспекту Миру та позначений дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 ПДР «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою «Зебра» 1.14.2 ПДР, перед яким зупинились транспортні засоби у сусідніх смугах руху, не знизив швидкість, а в разі потреби повністю не зупинив автомобіль, внаслідок чого передньою частиною керованого ним транспортного засобу марки Volkswagen Amarok, реєстраційний номер НОМЕР_3 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину проспекту Миру у межах нерегульованого на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) пішохідного переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок вказаної ДТП пішохід  ОСОБА_11  отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна лівого передпліччя, синця лівої ліктьової ділянки, садна та синця з крововиливом у м`які тканини правої гомілки по передньо-внутрішній поверхні, синця та крововиливу у м`які тканини лівого стегна по зовнішній поверхні, садна поперекової ділянки, синця та крововиливу правої сідниці (внутрішні квадранти), лінійного перелому крижі без зміщення, перелому поперечного відростку справа 5-го поперекового хребця, крововиливу у навколониркову клітковину, розриву капсули селезінки з гемоперітонеумом (кров у черевній порожнині до 400 мл), вогнищевих крововиливів у прикореневих ділянках легень, забою нижньої долі лівої легені, крововиливу у м`які тканини голови зліва, лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа з носовою кровотечею, крововиливу під тверду мозкову оболонку зліва, крововиливу під м`яку мозкову оболонку, забою головного мозку зліва, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебувають у причинному зв`язку з його смертю, яка настала 04.12.2024 у КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради.

Отже, порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3б, 2.9а, 18.4 ПДР знаходиться у прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної ДТП та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення. Зазначив, що перебував у відпустці, алкоголь вживав напередодні, тому стан сп`яніння був незначний. ОСОБА_9 підтвердив, що автомобілем керував, не маючи права керування транспортними засобами, у період блекауту, під час відсутності вуличного освітлення та вимкнутих світлофорах за несприятливих погодних умов, тому завчасно не помітив пішохода, який був одягнутий в одяг чорного кольору. Після наїзду автомобілем на ОСОБА_11 відразу загальмував і вийшов із машини, не залишаючи місце ДТП, намагався надати першу медичну допомогу неповнолітньому пішоходу. Обвинувачений дійсно жалкує про те, що сталося, у вчиненому щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілої, цивільний позов про стягнення моральної шкоди визнав у повному обсязі.

Показання обвинуваченого послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались.

Потерпіла та її представник у судовому засіданні підтримали цивільний позов про стягнення моральної шкоди, акцентували увагу на тому, що обвинувачений не мав права керування транспортними засобами, просили призначити найсуворіше покарання у виді позбавлення волі у максимальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 268-1 КК України, зважаючи на те, що внаслідок ДТП загинула неповнолітня дитина, єдиний син у матері, втрату якого неможливо компенсувати жодними матеріальними цінностями.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів у справі, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням окремих документів, які характеризують його особу, стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Обвинувачений, його захисник, потерпіла та її представник підтримали думку прокурора щодо запропонованого ним порядку дослідження доказів.

При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності та істиності позицій учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними обставин.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_9 , стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи щодо спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд шляхом спрощеного і скороченого розгляду розгляду кримінальних проваджень.

Допитавши обвинуваченого, заслухавши думку потерпілої та її представника з приводу цивільного позову та щодо міри покарання обвинуваченого, дослідивши надані учасниками судового провадження документи, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину доведена повністю поза розумним сумнівом і кваліфікує його умисні дії за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України).

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статтей 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

У рішенні ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно зі статтею 12 КК України вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості є необережним тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тяжкість якого обумовлена надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки дій обвинуваченого, який керував транспортним засобом, не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, водночас у стані алкогольного сп`яніння, свідомо наражаючи на небезпеку крім себе інших учасників дорожнього руху, оскільки вірогідність настання ДТП у такому випадку є значно вищою.

ОСОБА_9 є військовослужбовцем, який із 2012 року проходить службу за контрактом у складі Збройних Сил України (далі – ЗСУ), на даний час на посаді головного сержанта у військовій частині НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується позитивно, з 2015 року є учасником бойових дій, бере участь у захисті держави в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації, отримав понад 15 державних нагород і відзнак, мав декілька поранень, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що полягає у визнанні ним своєї вини, критичному ставленні до вчиненого, правдивій розповіді про відомі обставини кримінального правопорушення, визнанні у повному обсязі цивільного позову, готовності нести кримінальну відповідальність.

Посилання прокурора в обвинувальному акті на участь ОСОБА_9 у відбитті збройної агресії російської федерації, як на обставину, яка пом`якшує покарання, суд відхиляє, оскільки виконання останнім свого конституційного обов`язку істотно не знижує ступінь тяжкості і суспільної небезпеки вчиненого злочину і враховано судом при призначенні покарання, як дані, що характеризують особу обвинуваченого з позитивної сторони.

Натомість суд зауважує, що за змістом п. 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби ЗСУ» на військовослужбовця покладений обов`язок постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про ЗСУ в цілому. Військовослужбовці підлягають кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Водночас при призначенні покарання суд бере до уваги думку потерпілої та її представника, які наполягали на суворості покарання ОСОБА_9 , до якого пред`явили цивільний позов, а також позицію державного обвинувача.

Суд враховує думку сторін кримінального провадження при визначенні виду і міри покарання, проте вона не має вирішального значення, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння у сфері безпеки руху, що узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 12.04.2023 у справі № 606/1059/22 (провадження № 51-253км23).

Отже, враховуючи сукупність усіх обставин та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, зважаючи на безальтернативний характер санкції статті щодо міри покарання, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України наближене до максимальної межі.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до правового висновку, викладеного у рішенні об`єднаної палати ККС у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Оскільки ОСОБА_9 під час вчинення злочину, внаслідок якого загинула неповнолітня дитина, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, не набувши у передбаченому законом порядку права керування транспортними засобами та грубо порушив ПДР, які регламентують безпечне управління транспортними засобами, що призвело до фатальних наслідків, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у межах санкції статті на строк наближчений до максимального.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.12.2025 щодо ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено ухвалою суду від 11.02.2025 строком на 60 днів, тобто до 11.04.2025 включно.

Виходячи з положень статтей 177, 178, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, враховуючи призначене покарання та продовження існування ризиків, встановлених при обранні і продовженні запобіжного заходу, суд вважає, що стосовно ОСОБА_9 слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого слід зарахувати його попереднє ув`язнення з 09.12.2024 до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

У кримінальному проваджені потерпілою у порядку статті 128 КК України заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 1 500 000 гривень, в обгрунтування вимог якого зазначено, що у зв`язку зі смертю єдиного сина позивачу та всій родині заподіяно моральну шкоду, що полягає у негативних переживаннях і спогадах, емоційному виснаженні, порушенні сну, постійній нервовій напрузі, внаслідок чого мати загиблого проходить реабілітацію у спеціалізованому медичному закладі.

У судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали позов із підстав, наведених у ньому, та просили його задовольнити.

Обвинувачений позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення, відзив на цивільний позов не надходив.

Вивчивши зміст позовної заяви та заслухавши думку учасників судового провадження щодо цивільного позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як слідує з пунктів 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. 

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується, зокрема, її батькам.

Згідно з практикою ЄСПЛ порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, рішення у справі «Савула проти України» № 12868/05 від 10.12.2009, «Войтенко проти України» № 18966/02 від 29.06.2004).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на характер та обсяг завданої моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях потерпілої, порушенні її звичного устрою і ритму життя, погіршенні психо-емоційного здоров`я, відсутність спокою у результаті постійного стресового стану, сильного емоційного потрясіння і переживань матері внаслідок втрати єдиного неповнолітнього сина, який був сенсом її життя, думки і спогади про негативні наслідки цієї трагічної події, усвідомлення неправомірності дій обвинуваченого, наявність причинного зв`язку між злочином і моральною шкодою, сукупність і тривалість цих негативних факторів, які виміряти у грошовому еквіваленті неможливо, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, враховуючи здатність обвинуваченого реально відшкодувати заподіяну шкоду, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

При цьому, суд приймає визнання обвинуваченим позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, що є підставою для задоволення позову на підставі ч. 4 ст. 206 ЦК України.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешти, накладені ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 17.12.2024 на речові докази підлягають скасуванню.

Питання стосовно речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні експертиз: технічного стану транспортного засобу № СЕ–19/106-24/18135-ІТ від 12.12.2024 у сумі 3183 грн 95 коп., механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди № СЕ–19/106-24/18053-ІТ від 06.12.2024 у сумі 7959 грн 00 коп., транспортно-трасологічної № СЕ–19/106-24/18136-ІТ від 12.12.2024 у сумі 5679 грн 60 коп., судової-одорологічної № СЕ–19/106-24/904-БД від 31.01.2025 у сумі 3207 грн 36 коп., а всього у розмірі 20 029 грн 91 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 65 - 67, ч. 3 ст. 286-1 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368 - 374, 394 - 395 КПК України, суд –

                                У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 (дев`ять) років.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_9 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_9 його попереднє ув`язнення з 09.12.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Залишити стосовно  ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовживши його дію до набрання вироком суду законної сили, але не довше ніж на 60 днів із дня ухвалення вироку, тобто до 07.05.2025.

На підставі ч. 3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_9 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі 1 500 0000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 20 029 (двадцять тисяч двадцять дев`ять) гривень 91 копійку судових витрат на залучення експертів при проведенні судових експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 17.12.2024 на автомобіль марки Volkswagen Amarok, реєстраційний номер  НОМЕР_3 , змиви з керма автомобіля, з важеля передач та з внутрішньої поверхні лівих передніх дверей автомобіля, які запаковані у паперові конверти № 1 NPU-0039817, № 2 NPU-0039816, № 3NPU-0039818, запаховий слід, запакований до спец пакету № SA-0608859 - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки Volkswagen Amarok, реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути власнику / законному володільцю.

- змиви з керма, з важеля передач автомобіля та внутрішньої поверхні лівих передніх дверей транспортного засобу Volkswagen Amarok, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які запаковані у паперові конверти № 1 NPU-0039817, № 2 NPU-0039816, № 3 NPU-0039818, запаховий слід, запакований до спец пакету № SA-0608859, фланелеву серветку, поміщену до спец пакету № 5378484 - знищити.

- особисті речі ОСОБА_11 , в яких він перебував на момент ДТП, запаковані до спец пакетів ЕХР 0411523, PSP 4236220, ЕХР 0411322 – повернути потерпілій ОСОБА_7

- футболку чорного кольору, поміщену до спец пакету ЕХР 0411521, яку ОСОБА_9 добровільно надав у ході проведення огляду місця події – повернути ОСОБА_9

- оптичний DVD – диск із відеозаписом із портативних відеореєстраторів працівників УПП у Житомирській області ДПП – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя                                                                         ОСОБА_1