справа №22ас/1859 гол. в суді 1 інст. Зайцев А.В.
категорія 42 доповідач Франовська К.С.
УХВАЛА
Іменем України
5 липня 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Франовської К.С.
суддів Широкової Л.В., Павицької Т.М.
при секретарі Забеліній О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби у Бердичівському районі про скасування постанови про накладення штрафу ,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року позивачі звернулись в суд із позовом до Державної виконавчої служби у Бердичівському районі про скасування постанов державного виконавця від З лютого 2006 року про накладення на них штрафів в сумі 170 грн. на кожного за невиконання законних вимог державного виконавця при виконанні судового рішення. На обгрунтування доводів позивачі зазначали про неправомірні дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження у справі та на обставини 2 лютого 2006 року, коли державний виконавець Масловська Т.Л., у провадженні якої знаходиться виконавчий лист №1-73, виданий Бердичівським міськрайсудом на виконання вироку цього ж суду від 10 жовтня 2001 року, яким засуджено ОСОБА_2 за вчинення злочину і стягнуто з нього та інших осіб у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_3 1609грн.90 коп, повторно прийшла в будинок позивача ОСОБА_1 з метою накласти арешт на належне ОСОБА_2 йому майно для виконання вироку суду. Посилаючись на недоторканість житла, він відмовив державному виконавцю впустити в будинок, у зв»язку з чим державний виконавець постановила про накладення штрафу в розмірі 170 грн. як на нього, так і на сина. Вважаючи постанови незаконними, позивачі просили їх скасувати та зобов»язати державну виконавчу службу утриматись від проведення стягнення на майно.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 11 травня 2006 .року у позові
відмовлено за безпідставністю вимог.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати/справу направити на
новий розгляд з підстав неповного з»ясування обставин справи , зокрема, в частині вимог
про незаконність дій державного виконавця по виконанню вироку суду та невирішення
судом вимог про зобов»язання утриматись від проведення стягнення на належне йому
майно.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець
зобов»язаний вжити заходів примусового виконання рішення, встановленого цим
Законом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право :
при виконанні судових рішень безперешкодно входити в жилі та інші приміщення
боржників- фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності
примусово відкривати їх у встановленому порядку із залученням працівників органів
внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати
належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути
стягнення.
Суд встановив, що виконавчий лист №1-73 від 10 жовтня 2001 року, виданий
Бердичівським місцевим судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 солідарно з іншими 1609грн.90 коп. на відшкодування вартості викраденого майна,
надійшов на виконання до ДВС у Бердичівському районі 27 липня 2005 року. Відповідно
до вимог закону, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого
провадження і боржнику надано 7 денний термін для добровільного виконання .
Постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не оскаржена.
Добровільно судове рішення боржником також не виконано.
Виконавче провадження державним виконавцем здійснено відповідно до Закону «Про
виконавче провадження» (а.с.27). Відповідно до вимог ст.50 цього Закону державним
виконавцем прийнято рішення про звернення стягнення на майно боржника та його арешт,
у зв»язку з чим державний виконавець двічі виходив за місцем проживання боржника для
опису та арешту майна - АДРЕСА_1, проте двічі йому чинились
перешкоди у виконанні обов»язку щодо опису майна. 2 лютого 2006 року, під час
повторного візиту державного виконавця в будинок АДРЕСА_1, який належить
ОСОБА_1 і в якому мешкає ОСОБА_2, останні не впустили державного
виконавця в будинок для опису майна, чим перешкодили виконати покладений на нього
державою обов»язок. Ці обставини позивачі не оспорюють.
Відповідно до ст.6 Закону невиконання вимог державного виконавця тягне за собою
відповідальність згідно із законом.
На підставі актів про перешкоди у виконанні судового рішення, 3 лютого 2006 року
державним виконавцем було винесено постанови щодо накладення на ОСОБА_1
та ОСОБА_2 штрафів у розмірі 170 грн. на кожного (а.с. 15,16).
Постанови є законними, підстав для їх скасування немає.
Доводи апелянта про порушення його конституційних прав власника будинку є
безпідставними. Так, оскільки будинок власника є місцем проживання ОСОБА_2 і
в ньому може знаходитись майно боржника, державний виконавець прийняв правильне
рішення про огляд будинку і встановлення майна, що підлягає опису.
Такі дії державного виконавця мають бути вчинені без будь-яких зволікань, є
невідкладними, і не є протиправним проникненням до житла (ч.З ст.30 Конституції
України).
Законом передбачено також і порядок оспорювання акту опису майна та звільнення його
з-під арешту. Таким чином, доводи апелянта про неприпустимість проникнення
державного виконавця у належний йому будинок за обставин, які встановив суд, є
помилковим тлумаченням чинного законодавства.
Що стосується доводів апелянта про невирішення судом вимоги про покладення на ДВС
зобов»язання утриматись від проведення стягнення, вони є також безпідставними,
оскільки суд у рішенні зазначив про відмову у позові в повному об»ємі.
Вирішуючи позов, суд першої інстанції допустив помилку щодо процедури розгляду
позову- відкривши провадження за нормами КАС, суд змінив порядок і розглянув позов за
нормами ЦПК. Однак це процесуальне порушення не ущімлює прав сторін і не може бути
підставою для скасування правильного по суті рішення.
На підставі наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198,199,200,205„206 Кодексу Адміністративного судочинства, Апеляційний суд ,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.