ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        05.07.2007                                                                                               Справа № 21/35

за позовом Прокурора Зінківського району Полтавської області в інтересах держави в особі 1. Зіньківської міської ради м. Зіньків, вул. Леніна, 67; 2. Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Зіньків, вул. Дзержинського, 117

          до Відкритого акціонерного товариства “Зіньківська сільгосптехніка” м. Зіньків, вул. Прохорова, 4

          про стягнення грошових коштів

          Суддя: Тимченко Б.П.

          Представники:

          від позивача:           Шум М.О. -  міський голова,

посвідчення № 1 дійсне до квітня 2011 р.

                                        Гриненко Н.В., дор. № 1 від 21.05.2007 р  

          від відповідача:           Храпач О.С., дов. № 1 від 01.12.2006 р.

                                        Васильченко М.В. –голова правління,

протокол № 1 від 17.07.2001 р.

          від прокуратури:           Ленець Н.О., посвідчення № 77 від 12.06.2002 р.

За згодою представників сторін та прокурора в судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява прокурора Зіньківського району Полтавської області в інтересах держави в особі: 1. Зіньківської міської ради та 2. Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства до Відкритого акціонерного товариства “Зіньківська сільгосптехніка” про стягнення шкоди в розмірі 315 000,00 грн., завданої внаслідок неправомірного володіння та розпорядження чужим майном, а саме зовнішньою тепловою мережею від котельні підприємства до будинків № 7а, 7б, 11 та 13 по вулиці Леніна в місті Зінькові.

Вищезазначена позовна заява подана прокурором Зінківського району Полтавської області в інтересах держави в порядку п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач позов не визнав з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що його право володіння, користування та розпорядження даною зовнішньою тепловою мережею ґрунтується на ст. 41 Конституції України, ст. 30 Закону України “Про власність” та ст. 319 ЦК України, відповідно до власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В судовому засіданні представники позивача 1 та позивача 2 позовні вимоги підтримали з  мотивів, зазначених  у позовній заяві, додатково пояснивши, що відповідач неправомірно заволодів та розпорядився зовнішньою тепловою мережею, яка належить до комунальної власності міста, чим завдав позивачам збитки в розмірі 315 000,00 грн., що дорівнюються ринкової вартості цього майна.

Представники відповідача в судовому засіданні також не визнали позов, з мотивів, зазначених у відзиві, посилаючись на правомірність розпорядження майном, право власності на яке відповідач набув за результатами приватизації, що підтверджується наказом Регіонального відділення фонду державного майна України в Полтавській області від 10.08.1996 р. № 486-а-ПР. В якості заперечення проти позовних вимог представники відповідача посилаються на ті обставини, що впродовж 1985-2002 років Зіньківське ремонтно-транспортне підприємство, а в подальшому сам відповідач, як правонаступник, здійснювали експлуатацію зовнішньої тепломережі, що проходить від СТОА по вул. Польовій та Леніна і надавали послуги по теплопостачанню підприємствам та громадянам за договорами, жодний з яких не визнаний в судовому порядку недійсним. На підставі договорів ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” серед інших споживачів надавало послуги по теплопостачанню Зіньківської міської раді, яка в свою чергу приймала ці послуги від ВАТ “Зіньківска сільгосптехніка” та оплачувала ці послуги ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка”, як належному власнику зовнішньої теплової мережі від котельні до будинків № 7а, 7б, 11 та 13 по вулиці Леніна в місті Зінькові.  

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази та заслухавши представників позивача, відповідача та  прокурора,  суд встановив:

Відповідно до ст. 2           ГПК України, рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., Роз’яснення Вищого Господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.2002 р. прокурор або його заступник подають до господарського суду позови в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і є належним позивачем по справі.

Під “органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” розуміється орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом  надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках. визначених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду або господарського суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадян і держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства щодо збереження та використання комунального майна прокуратурою Зінківського району Полтавської області були виявлені порушення вчиненні працівниками ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” щодо комунального  майна.

          Виявлені порушення стали підставою для звернення прокурора Зінківьського району Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради та Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, але не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

          В 1983 році було здано в експлуатацію Станцію технічного обслуговування автомобілів на 800 вантажних автомобілів Зінківської “Райсільгосптехніки” по вул. Польова, 5 до складу якої входила котельня та внутрішня тепломережа, що проходила по території СТОА. В 1985 року внутрішня тепломережа вийшла з ладу і виробничий корпус СТОА залишився без опалення, в зв’язку з чим в цьому ж році Зінківською “Райсільгосптехнікою” господарським способом була побудована та введена в експлуатацію зовнішня тепломережа, яка проходила від котельні СТОА по вулиці Польовій до розподільчого вузла на розі вулиць Польової та Леніна по повітрю на блоках та під землею у лотка з/б із труб діаметром 273, 219, 159 мм, загальною довжиною 476 м.  До належної Зінківської “Райсільгосптехніки” внутрішньої тепломережі були підключені бази Автоколони райспоживспілки, комбінату комунальних підприємств, ПМК-293, виробничий корпус СТОА, виробнича база Райсільгоспенерго і нафтобаза Зінківської “Райсільгосптехніки”.

          Згідно з постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14.11.1986 р. № 11 Зінківська “Райсільгосптехніка” була перетворена з Зіньківське  ремонтне-транспортне підприємство.

          На підставі рішення Інспекції ГАСК Зіньківського району № 5 від 16.07.1987 р.  на виконання будівельних робіт Зіньківське ремонтне-транспортне підприємство розпочало будівництво 32-х квартирного житлового будинку по вулиці Леніна, 11 у місті Зінькові.  

          30.09.1988 р. Державною приймальною комісією 32-х квартирний житловий будинок був прийнятий в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 30.09.1988 р., затвердженого рішенням районної ради народних депутатів 30.09.1988 р. № 170.

          В пункті 12 акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 30.09.1988 р. зазначено, що “внешние наружные коммуникации  холодного  и горячего водоснабжения, канализации, теплоснабжения, газоснабжения, энергоснабжения и связи, обеспечивающие  нормальную эксплуатацию объекта, приняты городскими организациями по актам приёмки от: - теплоснабжение від 19.09.1988 року”.

          Згідно з рішенням виконавчого комітету Зіньківської міської ради народних депутатів Полтавської області від 19.10.1988 р. № 392 Зіньківське ремонтне-транспортне підприємство  передало побудований 32-х квартирний житловий будинок по вулиці Леніна, 11 на баланс Зіньківського будинкоуправління.

          З аналізу вищезазначених фактів та календарних дат вбачається, що 30.09.1988 р. комунікації теплопостачання, до складу яких входять зовнішні тепломережі, на баланс Зіньківському будинкоуправління не передавалися, так як 19.09.1988 р. були передані міським організаціям.   

          За дозволом Зіньківського ремонтно-транспортного підприємства до теплової мережі по вулиці Леніна були підключені житлові будинки по вулиці Леніна, 7а, 7б, 13 та пожежна частина по вулиці Леніна, 9.

          Згідно з рішенням РВ ФДМ України по Полтавській області від 10.07.1996 р. № 143 Зінькіське ремонтно-транспортне підприємство  було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство “Зіньківська сільгосптехніка”, до статутного фонду якого увійшли  основні засоби, в тому числі зовнішні тепломережі в місті Зіньків по вулиці Прохорова вартістю  21 053,00 грн. і по вулиці Польова вартістю 366 479,00 грн.

          Згідно з планом приватизації, затвердженим наказом  РВ ФДМ України по Полтавській області від 10.07.1996 р. № 486-а-ПР, котельня № 2 на майданчику СТОА здійснює теплопостачання організацій, а саме: автоколони райспоживспілки, пожежної частини, комбінату комунальний підприємств і житлових будинків по вул. Леніна.

          Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про власність” ВАТ “Зінківська сільгосптехніка” є суб’єктом права колективної власності.

          Відповідно до ст. 21 Закону України “Про власність” право колективної власності виникає на підставі перетворення державних в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу...

Вищезазначені обставини свідчать про законність набуття ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” права власності на зовнішню  теплову мережу від котельні підприємства до будинків № 7а, 7б, 11 та 13 по вулиці Леніна в місті Зінькові.

Впродовж 1985-2002 років право власності відповідача не заперечувалося та визнавалося споживачами тепла, серед яких були фізичні та юридичні особа, а також Зіньківська міська рада.

Між Зіньківською. міською радою та ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” були укладені договори, за якими Зіньківська міська рада відшкодовувала ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” різницю у вартості послуг по теплопостачанню для населення та встановленими для населення державними тарифами, сальдо за якими на користь ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” складає 383 000,00 грн.

Між Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” також укладалися договору на теплопостачання, умови яких приймалися та виконувалися обома сторонами.

За вищезазначеними договорами ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” реалізовувала права власника зовнішньої тепломережі, і це право продовж строку дії договорів позивачами не заперечувалося і не оскаржувалося.

          Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що його належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Продовж  1985-2004 років для підтримки технічного стану зовнішньої тепломережі та її охорони при підготовці до кожного опалювального сезону Зіньківським ремонтне-транспортним підприємством, а в подальшому ВАТ “Зіньківська сільгостехніка” проводилися ремонтні роботи по теплоізоляції на дільниці 232  проходження тепломережі по повітрю, на що витрачалися кошти та будівельні матеріали.

Зіньківське ремонтне-транспортне підприємство, а в подальшому ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” за рахунок власних коштів здійснювало поточний ремонт і обслуговування тепломережі, утримання персоналу та несло інші витрати власника тепломережі.

Актом від 10.11.2004 р. комісією ВАТ “Зінькіська сільгосптехніка” встановлено, що зовнішня тепломережа частково розкрадена, не використовується у виробництві майна три роки, комплектуючи частини відсутні. За висновком комісії зовнішня тепломережа від котельні до житлових будинків 7а, 7б, 11, 13 по вулиці Леніна та пожежної частини по вулиці Леніна була списана. Частини зовнішньої тепломережі, отримані від демонтажу були реалізовані у листопаді 2004 року фізичним особам на загальну суму 27 700,00 грн., які були використані на виплату заробітної плати і податків.

Вищезазначені обставини підтверджують право власності ВАТ “Зінківське сільгосптехніка” на зовнішню тепломережу від котельні до житлових будинків 7а, 7б, 11, 13 по вулиці Леніна у місті Зінькові, яке було набуто та реалізовано відповідачем на підставах, передбачених законом, а саме ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 20-22, 30 Закону України “Про власність”, ст.ст. 317, 319, 322, 328 ЦК України.

Суд критично ставиться до доводів позивача 1 та позивача 2, викладених у позовній заяві, через їх недоведеність та суперечливість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання вищезазначених законодавчих норм позивачі не надали суду доказів на підтвердження свого права власності на тепломережі, рівно як не надали доказів набуття права власності на тепломережу.

Відсутність у позивачів права власності на зовнішню тепломережу виключає порушення права власності позивачів і позбавляє права на звернення до господарського суду в порядку ст. ст. ст. 1, 2 ГПК України.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що право на відшкодування завданої  майнової та моральної шкоди має лише власник, права якого порушені.

Позивачі не надали доказів свого права власності на тепломережу і не довели порушення їх права власності з боку відповідача.

В розумінні ст. 62 Конституції України та ч. 3 ст. 35 ГПК України не може являтися доказом неправомірних дії посадових осіб ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка”, внаслідок яких позивачам була завдана майнова шкода і порушено їх право власності, постанова про скасування постанови про закриття кримінальної справи від 07.06.2007 р.

Наявність кримінальної справи № 06060032, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України по факту заволодіння посадовими особами ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” майном на суму 301 389,00 грн. не підтверджує  право власності позивачів на зовнішню тепломережу і не доводить, що діями відповідача порушено це право власності.

При прийнятті рішення судом також приймаються до уваги те, що позивачі не виконали вимоги ухвали суду від 14.06.2007 р., якою позивачів було зобов’язано надати документальні докази, що підтверджують передачу зовнішньої тепломережі із загальнодержавної  до комунальної власності.

Клопотання позивача 1 та прокурора Зіньківського району Полтавської області  про витребування від відповідача документів щодо передачі зовнішніх тепломереж до комунальної власності та копії акту ревізії ГКРУ в Полтавській області не підлягає задоволенню з огляду на те, що в порушення ч. 3 ст. 38 ГПК України позивач 1 та прокурор Зіньківського району Полтавської області докладно не зазначили в клопотаннях підстави, з яких вони вважають, що ці докази має відповідач.

В судовому засіданні представники відповідача заперечувати факт наявності у відповідача вищеперелічених документів, що не було спростовано доводами позивачів та прокурора Зіньківського району Полтавської області.  

Враховуючи наведені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.   

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 45, 47, 12, 13, 34, 49, 69, 74, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя                                                                                Тимченко Б.П.  

Повний текст рішення підписано 09.07.2007 р.

З оригіналом згідно

Помічник судді                      О.С.Мацко