Справа № 11-677/2006 p.                           Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.

Категорія ст.389 ч.2 КК                              Доповідач Трейтяк О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 вересня 2006 року                Колегія судців судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого ТРЕЙТЯК О.П.

Суддів БОРИСЕНКА І.П., КОЗАКА В.І.

з участю прокурора ЩЕРБАКА О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка і мешканка м. Чернігова, українка, громадянка України, раніше судима: 1) 24.05.1994 року за ст. 140 ч.1 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі; 2) 19.08.1996 року за ст.ст. 140 ч.2, 17 4.2-140 ч.2, 229-6 ч.1, 42 КК України до 4 років позбавлення волі; 3) 05.08.1999 року за ст. 140 ч.2, 43 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 17.11.2003 року за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 5) 20.04.2004 року за ст. 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі, 04.08.2005 року постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова відповідно до ст.82 КК України не відбуте покарання 1 рік 5 місяців 6 днів замінено на виправні роботи за місцем проживання з відрахуванням на користь держави 10 % щомісячного заробітку, засуджена за ч.2 ст.389 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком від 20.04.2004 року остаточно ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено 2 роки позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_1 була засуджена 20 квітня 2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2005 року не відбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі було замінено на виправні роботи строком на один рік 5 місяців 6 днів за місцем проживання з відрахуванням на користь держави 10 % щомісячного заробітку.

26 серпня 2005 року ОСОБА_1 була поставлена на облік в Чернігівському MB КВІ УДД ПВП України в Чернігівській області, їй було роз'яснено порядок та умови відбування покарання, а також: наслідки, які настають у разі їх невиконання. ОСОБА_1 з 01 вересня 2005 року по 24 листопада 2005 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_2. 28 грудня 2005 року вона була звільнена наказом по підприємству в зв'язку з відсутністю на робочому місці з 24 по 27 листопада 2005 року відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, після чого працевлаштуватись не намагалась, до центру зайнятості з приводу працевлаштування не зверталась.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 вважає призначене їй покарання надто суворим, просить врахувати, що вона позитивно характеризується, покинула роботу через труднощі в особистому житті, самостійно працевлаштуватись не могла, має малолітню дитину, щиро кається та призначити їй мінімальний термін покарання за ч.2 ст.389 КК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає задоволенню частково.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 в ухиленні від відбування виправних робіт за викладених у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів і в апеляції не оспорюється.

Фактичні обставини справи, доведеність винності і кваліфікація дій ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі і підсудною, не оспорювались і згідно ст.299 КПК України не досліджувались.

Відповідно до ч.З ст.299 КПК України у випадку розгляду справи без дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, учасники судового розгляду позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Ці наслідки були роз'яснені всім учасникам судового розгляду, в тому числи і підсудній, і вона добровільно погодились на скорочений порядок судового слідства.

Покарання, яке призначено засудженій ОСОБА_1 за ч.2 ст.389 КК України, відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, даним, що характеризують її особу, та всім обставинам справи і є справедливим.

Що стосується призначеного засудженій ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, то вирок суду в цій частині підлягає зміні в зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, 04 серпня 2005 року постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова відповідно до ст.82 КК України не відбута частина покарання за вироком від 20 квітня 2004 року ОСОБА_1 була замінена на виправні роботи строком на 1 рік 5 місяців 6 днів.

Згідно ч.6 ст.82 КК України, якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує не відбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК України.

Суд же до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднав покарання у вигляді позбавлення волі, не відбуте за вироком від 20 квітня 2004 року, без врахування постанови суду від 04 серпня 2005 року про заміну ОСОБА_1 не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням, що суперечить положенням ч.6 ст.82 КК України.

Таким чином, до призначеного ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 389 КК України у вигляді обмеження волі підлягає частковому приєднанню не відбуте покарання у вигляді виправних робіт за правилами, передбаченими ст.ст.71, 72 КК України і остаточне покарання ОСОБА_1 повинно бути призначене у вигляді обмеження волі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судилась, судимості не погашені, та з врахуванням обставин справи, суд вважає необхідним відповідно до ч.2 ст.57 КВК України направити засуджену ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ст.389 ч.2 КК України до покарання призначеного судом, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання ОСОБА_1 вважати засудженою до 2 років 3 місяців обмеження волі.

Відповідно до ч.2 ст.57 КВК України направити засуджену ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Зарахувати засудженій ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час утримання її під вартою з 20 червня 2006 року до дня звільнення її з-під варти при прибутті до місця виконання покарання, за правилами, передбаченими п.1 ч.1 ст.72 КК України.

В решті цей же вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

БОРИСЕНКО  І.П.  ТРЕЙТЯК О.П.       КОЗАК В.І.