Справа № 303/10118/24

2/303/2181/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Мукачево

       Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (представник - Тараненко Артем Ігорович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

       ТОВ «ФК «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 01.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №837134692 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV22QT4. Зокрема, 01.03.2023 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. 01.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6000,00 грн на банківську карту відповідача № 4149-43XX-XXXX-3226 що, в свою чергу є доказом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №223 від 04.04.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 11 920,80 грн. Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022 . Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 837134692 від 01.03.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 04.04.2023 відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 223. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 837134692 від 01.03.2023 до ТОВ «Таліон Плюс». Реєстр прав вимог №223 від 04.04.2023 підписаний після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 01.03.2023. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27655,20 грн. 07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 0711/24/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27655,20 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №837134692 від 01.03.2023, становить - 27655,20 грн, яка складається з наступного: 6000 грн - заборгованість по кредиту; 21655,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 07.11.2024 – 12.11.2024. Відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі за умовами договору, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню. Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №83713434692 від 01.03.2023 у розмірі 27 655,20 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

       Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2024 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

       У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

       Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

       Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України для такого порядку розгляду.

       З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

       Судом встановлено, що 01.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 837134692, що підтверджується копією зазначеного договору, паспортом споживчого кредиту, заявкою на отримання грошових коштів в кредит, що підписані відповідачем в електронному вигляді.

       01.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 6000,00 грн, згідно договору №837134692 від 01.03.2023, що підтверджується платіжним дорученням № bf6cb474-a2c7-4450-a2ff-f36166dfb359 та довідкою виданою ПАТ КБ «Приватбанк» № 10/2024 від 29/10.2024.

       28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`яхується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

       Пунктом 8.2 вищезазначеного договору факторингу передбачено, що строк дії цього договору закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

       28.11.2019 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у відповідності до умов якої, сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

       31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у відповідності до умов якої, сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

       31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у відповідності до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022.

       31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

       Згідно з реєстром прав вимоги № 223 від 04.04.2022 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №837134692 від 01.03.2023 у розмірі 11 920,80 грн.

       30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

       Згідно з реєстром прав вимоги № 2 від 20.12.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №837134692 від 01.03.2023 у розмірі 27655,20 грн.

       07.11.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 0711/24/Е, у відповідності до умов якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому.

       Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №0711/24/Е від 07.11.2024, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №837134692 від 01.03.2023 у розмірі 27655,20 грн.

       Таким чином, судом встановлено факт набуття права вимоги позивачем до відповідача за кредитним договором №837134692 від 01.03.2023 у розмірі 27655,20 грн.

       Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

       Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

       Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

       Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

       Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

       Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

       Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       У судовому засіданні встановлено, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» обґрунтовані та наявні підстави для їх задоволення, оскільки відповідач умови договору не виконує, тому з нього підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту на користь позивача.

       Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

       Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

       У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

       Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.        

       Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

       1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

       2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

       3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

       4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

       У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

       Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

       При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

       Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

       Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

       1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

       2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

       При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

       Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19.

       Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

       Судом встановлено, що 08.11.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатом Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 08/11/24-01.

       З акта прийому-передачі наданих послуг від 08.11.2024 вбачається, що Адвокатське бюро «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І. надало ТОВ «ФК «Ейс» наступні юридичні послуги:

       - складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, якою є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 837134692 від 01.03.2023 (період надання послуги – 2 години, вартість – 5000,00 грн);

       - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, якою є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 837134692 від 01.03.2023 (період надання послуги – 2 години, вартість – 1000,00 грн);

       Загальна вартість наданих послуг складає 6000,00 грн.

       Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

       Враховуючи вищезазначене з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч.3 ст.133 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 6000,00 грн.

       Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у сумі 3028,00 гривень також підлягає стягненню з відповідача.        Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 273,280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 207, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1069 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

       Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: шосе Харківське, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956) заборгованість за кредитним договором у розмірі 27655,20 гривень (двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять двадцять копійок).

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень (шість тисяч гривень, 00 копійок).

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

       Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

       Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

       Суддя