Справа № 632/2056/24

провадження № 1-кп/632/98/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року                                                                      м. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді   ОСОБА_1 ,  за участю секретаря ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілих – адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221120000119 від 12.04.2023, за обвинуваченням  ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

           Зі Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ухвалою суду від 04.12.2024 вказані матеріали призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні, а ухвалою суду від 04.02.2025 - до судового розгляду.

       Під час судового розгляду захисником ОСОБА_5 подано скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора (в порядку ч. 2 ст.303, ч. 3 ст. 309 КПК України).

       Скарга вмотивована тим, що КПК України на стадії підготовчого судового засідання дозволяє оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора та подавати заперечення на ті ухвали слідчого судді, які не підлягали оскарженню. Захисником також зазначено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні тривало значний проміжок часу, під час якого слідством винесено низку протиправних рішень та допущено протиправні дії та бездіяльність. Слідство проведено упереджено та не об`єктивно, а справа, в багатьох моментах, - сфальсифікована. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

Щодо упередженості органу досудового розслідування сторона захисту звертає увагу суду на те, що завданням Кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тобто, неупередженість стосується способу мислення або ставлення органу досудового розслідування до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність»), а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Під час виконання вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту стало відомо, що орган досудового розслідування здійснював досудове розслідування упереджено з наступного, так за одних тих самих обставинах слідчий одних учасників кримінального провадження визнає потерпілими ( ОСОБА_7 по заяві від 13.07.2023; ОСОБА_8 по заяві від 16.06.2023; ОСОБА_9 по заяві від 16.06.2023; ОСОБА_10 по заяві від 16.06.2023), іншим відмовляє ( ОСОБА_4 по заяві від 05.09.2024).

Відповідно до постанови про відмову у задоволені клопотання про визнання та долучення в якості потерпілого ОСОБА_4 слідчий зазначає, що ОСОБА_4 був допитаний у кримінальному проваджені як свідок ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також допитувались в якості свідків), при цьому на той час тривало проведення судової авто-технічної експертизи, щодо дій водіїв ТЗ та відповідальності вимогам ПДД. Також не встановлена ступень тяжкості тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_4 .

Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, висновок судової авто технічної експертизи складено лише 01.10.2024, що не заважало слідчому одних осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнати потерпілими, а ОСОБА_4 відмовити. Також, відповідно до висновків судово - медичних експертиз ОСОБА_9 та ОСОБА_10 останнім не заподіяно тілесних ушкоджень. А ОСОБА_4 з вказаних обставин відмовлено.

Також, сторона захисту під час судового розгляду буде акцентувати увагу на наступному, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №09- 1502/2024 від 18.11.2024, у ОСОБА_4 також встановлені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, яким орган досудового розслідування не надав належної правової оцінки.

Щодо проведення слідчих дій «необхідних» органу досудового розслідування для притягнення особи, то зазначив що під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню органом досудового розслідування призначалось 2 судові авто технічні експертизи.

За висновком експерта №СЕ-19/121-23/27108-ІТ від 28.02.2024 в п.3 значиться, що місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось в районі осипу уламків (поз. 5 зображення 1). З причин вказаних в дослідницький частині висновку, встановити більше точніше розташування місця зіткнення транспортних засобів, відносно меж проїжджої частини, не представляється можливим.

За висновком експерта №СЕ-19/121-24/15738-ІТ від 01.10.2024 в п.7 значиться аналогічний висновок викладений у висновку експерта №СЕ-19/121-23/27108-ІТ від 28.02.2024 в п.3.

Згідно з п.1.10 ПДР України визначено - проїзна частина це елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Під час проведення досудового розслідування орган досудового розслідування так і не встановив місце здійснення ДТП (смугу руху).

Окрім того, щодо заяви сторони захисту про «необхідні» слідчі дії та процесуальні рішення, звертаємо увагу, що органом досудового розслідування призначались ті експертизи та ставились ті питання, які вони вважали за необхідними. Так, під час призначення судової авто-технічної експертизи (постанова від 05.06.2024) взагалі не ставляться питання, щодо 3 транспортного засобу, на які посилаються ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №09-1502/2024 від 18.11.2024, відносно ОСОБА_4 проведеного судово-медичним експертом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я ХОДА, зазначає, що для надання висновку на питання «Чи характерні виявлені тілесні ушкодження, для отриманих в результаті ДТП, для водія?» «Дане питання постанови входить до компетенції комісійної (комплексної) судово-медичної та авто-технічної експертизи. Що передбачає надання у розпорядження експертів матеріалів справи та даних огляду автомобіля».

Так до примітки до п.1.15 «Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово - медичної експертизи», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, визначено, що: «Експертиза у відділенні може проводитись на підставі постанови про призначення експертизи у іншому підрозділі бюро у випадку, якщо відповіді на деякі з поставлених питань є компетенцією судово- медичного експерта-криміналіста. При цьому він дає відповідь лише на запитання з профілю роботи відділення. Якщо для вирішення питань постанови крім медичних потрібні знання з інших галузей науки (криміналістики, автосправи, авіації, фізики тощо), експерт повинен сповістити про це особу, яка призначила експертизу, і клопотатися про призначення комплексної експертизи чи розподіл поставлених питань з метою проведення фахівцями різних галузей знань самостійних експертиз.

Щодо невідповідність обвинувального акту матеріалам кримінального провадження, то зазначено, що відповідно до обвинувального акту врученого ОСОБА_4 значиться, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення при наступних обставинах: «...на ділянці вказаної дороги 34 км + 350 м перед ним в попутному напрямку їхав не встановлений в ході досудового розслідування вантажний автомобіль. Після чого ОСОБА_4 почав виконувати маневр, а саме обгін. При цьому в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України перед зміною напрямку руху ОСОБА_4 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення п.14.2 Правил дорожнього руху України перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, в результаті чого здійснив зіткнення...».

Сторона захисту, звертає увагу суду, що органом досудового розслідування проведена судова авто-технічна експертиза за матеріалами кримінального провадження. Про вантажний автомобіль посилаються лише ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак вказаний автомобіль так і не встановлено.

Під час проведення експертизи, вказаний вантажний автомобіль не ставлять у питання експертам.

Окрім того, орган досудового розслідування намагається на стадії направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023221120000119 від 12.04.2023, сховати той факт, що відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121- 24/15738-ІТ від 01.10.2024 п. 5 встановлено, що в діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП.

За вказаним висновком органом досудового розслідування не виділені матеріали кримінального провадження в окреме провадження та не надано жодної правової оцінки діям ОСОБА_7 .

Щодо порушення строків досудового розслідування зазначив, що положення ч. І ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Розумність строків - є однією із засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК.

Згідно з п.14 ч.1 ст.3 КПК України - притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України - кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.5 ч ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Тобто, чинними нормами КПК України встановлені два різновиди обрахування строків досудового розслідування: перші строки визначені ч.2 ст.219 КПК України, щодо загального строку до дня повідомлення особі про підозру; другі строки визначені п.4 ч.3 ст.219 КПК України, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

З огляду на положення статті 2 КПК, згідно з яким до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура, та істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК щодо розумних строків, сторона захисту вважає, що ОСОБА_4 слід вважати таким, що не набув процесуального статусу обвинуваченого (підсудного).

Відповідно ж до змісту частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому Законом.

Також, Постановою Верховного суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові по справі № 711/3111/19 ( провадження № 51-2890км19) від 15 вересня 2021 року, сформовано правовий висновок: Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя таздоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

З огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 412 КПК, яка передбачає у будь-якому разі скасування судового рішення, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито, статті 415 КПК, яка визначає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, статті 417 КПК, яка уповноважує суд апеляційної інстанції закрити кримінальне провадження у разі встановлення усіх без виключення підстав, передбачених статтею 284 КПК, та статтею 440 КПК, яка надає такі ж повноваження суду касаційної інстанції, у разі встановлення обставини, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, суд апеляційної чи касаційної інстанцій зобов`язаний скасувати судові рішення нижчих інстанцій і закрити кримінальне провадження.

Виходячи із вимог ст.5 КПК України та вищенаведених змін, у кримінальному провадженні, що розглядається, підлягає застосуванню закон, який діяв на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття процесуального рішення.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Аналогічна судова практика (позиції щодо застосування зазначених положень процесуального закону сформульовані ККС ВС також в постановах від 25.11.2021 у справі № 146/140/21, від 01.07.2021 у справі № 752/3218/20, від 15.12.2021 у справі 483/911/20, від 21.04.2021 у справі № 991/6516/20, від 16.01.2023 у справі № 635/7519/20, а також у пунктах 18-20 мотивувальної частини постанови Об`єднаної палати ККС ВС від 24.10.2022 у справі № 216/4805/20 та інших) прийняття слідчим, дізнавачем, прокурором процесуальних рішень, проведення слідчих дій після закінчення досудового розслідування поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Тобто, до 30.10.2024 року (винесена постанова про зміну кваліфікації з ч. 1 ст. 286 на ч. 2 ст. 286), досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023221120000119 від 12.04.2023, проводилось за ч. 1 ст. 286 КК України (понад 16 місяців).

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є нетяжким злочином, тому з огляду на положення ст. 219 КПК України (у редакції станом на 05 червня 2018 року) строк досудового розслідування для даного кримінального провадження становив дванадцять місяців.

За таких обставин виключає набуття ОСОБА_4 процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Під час судового розгляду захисник підтримав свою скаргу з викладених в ній підстав, погодившись, що на даному етапі суд не може оцінювати докази, які суду ще не надані.

        ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення скарги, зазначивши, що дана стадія судового процесу не передбачає розгляду скарг на дії, бездіяльність та рішення органу досудового розслідування під час досудового розслідування. Окрім цього зазначив, що оцінку доказам суд надасть під час прийняття рішення у справі.

Прокурор ОСОБА_3 також заперечував проти задоволення скарги, зазначивши, що у сторони захисту були усі можливості заявляти клопотання та оскаржувати рішення слідчого та прокурора. Дослідження доказів буде здійснено під час судового розгляду та проаналізовано судом при прийнятті рішення у справі. Окрім цього, щодо порушення строків досудового розслідування, зазначив, що з цього питання слідчим виносилася постанова 13.09.2024, яка була вручена стороні захисту та не оскаржена до слідчого судді. Просив долучити її до матеріалів справи.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові докази з цього питання, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу, які віднесено до Глави 27 КПК України.

Глава 28 КПК України - Судовий розгляд не містить норми щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (надалі – КПК України) передбачено: Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Кожний доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості, достовірності, а всі зібрані докази в їх сукупності – до статності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що стороною захисту під час підготовчого судового розгляду не було заявлено про розгляд скарги, про яку йдеться, а під час судового розгляду дані питання не розглядаються, згідно вимог чинного законодавства.

Щодо порушення строків досудового розслідування, то вказане клопотання захисника було розглянуто слідчим під час досудового розслідування, відповідно до вимог чинного законодавства, винесено вмотивоване рішення, яке набрало законної сили, а отже підстав для задоволення скарги не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 337, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221120000119 від 12.04.2023, під час досудового розслідування - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1