ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 березня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2621/24

Головуючий у першій інстанції – Циганко М. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/753/25, № 22-ц/4823/754/25, № 22-ц/4823/755/25, № 22-ц/4823/756/25, № 22-ц/4823/757/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів Шитченко Н.В., Висоцької Н.В., Онищенко О.І., вивчивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію,

                                       У С Т А Н О В И В:

29 квітня 2024 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію у період з 01 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 4 425,81 грн.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду.

16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду.

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 знову звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду.

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 вкотре звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду.

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду.

03 березня 2025 року (згідно з відбитком штампу відділення поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року про повернення заяви про скасування судового наказу, в якій просить скасувати оскаржувані ухвали суду із закриттям провадження у справі.

Вивчивши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та дані Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без розгляду, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що 29 квітня 2024 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію у період з 01 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 4 425,81 грн (т. 1 а.с. 17).

ОСОБА_1 неодноразово подавалися заяви про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду від 29 квітня 2024 року та апеляційні скарги на ухвали цього суду за результатами розгляду вказаних заяв.

13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 19-24).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявниці без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору (т. 1 а.с. 49).

28 травня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 51-56).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 1 а.с. 79).

12 червня 2024 року ОСОБА_1 втретє звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 81-86).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 1 а.с. 95).

28 червня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2024 року (т. 1 а.с. 122-128).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та несплатою судового збору, а заявниці надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 133-134).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала (т. 1 а.с. 151).

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у справі за заявою ТОВ «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію.

02 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 98-108).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 1 а.с. 118).

16 липня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2024 року (т. 1 а.с. 136-138).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала (т. 1 а.с. 175).

11 вересня 2024 року ОСОБА_1 вдруге подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2024 року (т. 1 а.с. 160-164).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2024 року у справі за заявою ТОВ «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала (т. 1 а.с. 176-177). Апеляційний суд зазначив, що, подавши у вересні 2024 року повторно апеляційну скаргу на ухвалу суду від 18 червня 2024 року без сплати судового збору з клопотанням про звільнення від його сплати з тими самими доводами, яким вже судом надано оцінку в ухвалі Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, ОСОБА_1 не усунула недоліки, які стали перешкодою для відкриття апеляційного провадження за попередньою її апеляційною скаргою, поданою у червні 2024 року.

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з черговою заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 225-230).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 1 а.с. 241).

16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала  апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року (т. 2 а.с. 129-132).

16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 знову звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 1-7).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 2 а.с. 11).

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала  апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2024 року (т. 2 а.с. 139-141).

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вкотре звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 13-18).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 2 а.с. 30).

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 листопада 2024 року (т. 2 а.с. 158-160).

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 107-112).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 2 а.с. 125-126).

27 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року (т. 2 а.с. 180-185).

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 32-37).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто без розгляду через несплату судового збору (т. 2 а.с. 43-44).

13 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала  апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 року (т. 2 а.с. 188-190).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року про повернення без розгляду заяв ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишені без руху, оскільки заявницею не дотримано вимог п. 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та не сплачено судовий збір за подання кожної апеляційної скарги в загальному розмірі 3 028 грн, тому заявниці запропоновано усунути зазначені недоліки апеляційних скарг з наданням 10-денного строку з дня отримання копії даної ухвали (т. 2 а.с. 194-196).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для належного виконання вимог ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року про залишення без руху її апеляційних скарг (т. 2 а.с. 198-199).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року визнані неподаними та повернуті заявниці (т. 2 а.с. 206-208). Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції указав, що станом на 06 лютого 2025 року вимоги ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 не виконано і відомості про те, що ОСОБА_1 вживала заходів щодо усунення недоліків апеляційної скарги відсутні, тому суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження за поданою апеляційною скаргою.

З інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про скасування судового наказу (повторно), про поновлення пропущеного строку, про захист в усіх судових інстанціях прав та інтересів інших осіб (провадження 2-с/742/81/24, єдиний унікальний № 742/2621/24).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н/742/556/24 (єдиний унікальний № 742/2621/24) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто заявнику без розгляду через несплату судового збору (провадження № 2-с/742/81/24, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 227).

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2024 року (провадження № 2-с/742/81/24, єдиний унікальний № 742/2621/24).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявницею не виконано вимоги п. 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та не сплачено судовий збір за її подання в розмірі 605,60 грн (провадження № 2-с/742/81/24, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 228-229).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2024 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію визнано неподаною та повернуто заявниці (провадження № 2-с/742/81/24, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 230-231).

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про скасування судового наказу (повторно), про поновлення пропущеного строку, про захист в усіх судових інстанціях прав та інтересів інших осіб (провадження № 2-с/742/1/25, єдиний унікальний № 742/2621/24).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н/742/556/24 (єдиний унікальний № 742/2621/24) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію повернуто заявнику без розгляду через несплату судового збору (провадження № 2-с/742/1/25, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 232).

17 січня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2025 року (провадження № 2-с/742/1/25, єдиний унікальний № 742/2621/24).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявницею не виконано вимоги п. 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та не сплачено судовий збір за її подання у розмірі 605,60 грн (провадження № 2-с/742/1/25, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 233-234).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 (провадження № 2-с/742/1/25, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 235-236).

17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про скасування судового наказу (провадження 2-с/742/3/25, єдиний унікальний № 742/2621/24).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 742/2621/24 (провадження № 2-н/742/556/24) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 4 425,81 та 302,80 грн судового збору повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 5, ч. 6 ст. 170 ЦК України через несплату судового збору (провадження № 2-с/742/3/25, єдиний унікальний № 742/2621/24) (т. 2 а.с. 237).

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2025 року, в якій просила указану ухвалу скасувати із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості за спожиту електроенергію залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 3 028 грн (т. 2 а.с. 238-241). Апеляційним судом констатовано процесуальні зловживання заявниці в ході звернення до судів першої та апеляційної інстанцій.

03 березня 2025 року ОСОБА_1 вчергове звернулася з апеляційною скаргою на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року про повернення заяви про скасування судового наказу, зазначивши, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (т. 2 а.с. 212-219).

З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово протягом останнього року подавалися заяви про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року та аналогічні за змістом апеляційні скарги на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області про повернення без розгляду її заяв про скасування судового наказу. Жодного разу заявницею не сплачено судовий збір, про що неодноразового наголошувалося в ухвалах судів першої та апеляційної інстанцій.

За змістом ст. 185, 187 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали перешкодою для повернення скарги.

Проте обставини, що стали підставою для неодноразового повернення апеляційних скарг ОСОБА_1 у цій справі не перестали існувати, оскільки заявниця, ігноруючи викладені в ухвалах апеляційного суду роз`яснення щодо відсутності у неї пільг зі сплати судового збору, 03 березня 2025 року подала чергову апеляційну скаргу, не сплативши при цьому судовий збір. Такі її дії вкотре свідчать про те, що ОСОБА_1 не шукає судового захисту, а намагається отримати протилежну оцінку обставин, які апеляційний суд у цій справі неодноразово визнавав підставою для повернення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 2, 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово констатував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п. 28 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України») і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п. 24 рішення від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України).

Відповідно до п. 1-3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Частинами 3, 4 ст. 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок  добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги процесуальну поведінку заявниці (неодноразове подання заяв про скасування судового наказу та апеляційних скарг з одними й тими самими недоліками, ігнорування вже вирішених судом однакових клопотань щодо звільнення її від сплати судового збору), апеляційний суд розцінює її як вияв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами з метою ухилення від виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 901/278/21 зробив висновок, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Таким чином, у цій справі ОСОБА_1 на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З  матеріалів справи вбачається, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово та послідовно указувалося на одні й ті ж самі недоліки при поданні ОСОБА_1 заяв та скарг, проте, заявниця зазначені судами недоліки ігнорує, не усуває та подає аналогічні чергові скарги, не сплачуючи судовий збір і зловживаючи наданим процесуальним правом на оскарження судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та залишення її апеляційної скарги, поданої 03 березня 2025 року, на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року про повернення заяв ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.

Керуючись  ст. 44, 260, 357, 368, 389, 390 ЦПК України, -

                                     П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію – залишити без розгляду.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. 

Головуюча:                                                                     Н.В. Шитченко

         Судді:                                                                     Н.В. Висоцька

                                                                                        О.І. Онищенко