АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а -1506/ 2006 Головуючий по 1 -й інстанції
Соболєв В.А. Суддя-доповідач:Дорош А.І. УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня2006 року м. Полтава
Колегія судців Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І. Суддів: Обідіної О.І., Абрамова П.С. при секретарі Рибак О.В. за участю
неповнолітньої ОСОБА_3. представника неповнолітньої ОСОБА_4 відповідачів ОСОБА_1.,ОСОБА_2 представників відповідачів Омельченко В.К., Горбенко Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року
по справі за позовом прокурора м. Кременчука в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до комунального підприємства "Квартирне управління ",ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання угоди обміну квартири недійсною, визнання обмінних ордерів недійсними, визнання розпорядження КП "Квартирне управління" недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування квартири недійсним, про проведення двосторонньої реституції
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року позов прокурора м. Кременчука задоволений.
Визнано недійсним угоду обміну квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 здійснену 19 серпня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, та обмінні ордери НОМЕР_1
від 19 серпня 2004 року, виданий на ім"яОСОБА_7 і №НОМЕР_2 , виданий на ім"я ОСОБА_5 Визнано недійсним розпорядження КП "Квартирне управління", видане на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради №1260 від 22.12.2003 року про дозвіл обміну та бронювання жилих приміщень громадянам міста та п. З додатку № 1 до розпорядження № 1260/15 від 19.08.2004 року в частині обміну квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 між громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_5.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 06 березня 2004 року УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради, на ім"я ОСОБА_5 та визнана недійсною реєстрація права власності квартири АДРЕСА_2 на ім"я ОСОБА_5
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений 07 жовтня 2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_8
Сторони повернуто в попереднє становище: неповнолітній ОСОБА_3 повернуто у користування квартиру АДРЕСА_2, вселено її в дану квартиру та визнано право користування неповнолітньою ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_2; ОСОБА_5 повернути квартиру АДРЕСА_1
Роз"яснено прокурору м. Кременчука та ОСОБА_3 необхідність встановлення повної цивільної дієздатності останній згідно ст. 34 ЦК України, оскільки суб"єктом Житлового кодексу України може бути лише повнолітній громадянин.
В апеляційній скарзі відповідач Пишняк Л.О. просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд, визнаючи недійсними всі правочини, що вчинялися відносно спірної квартири, не взяв до уваги ту обставину, що фактично обміном житла ОСОБА_7 почала займатися задовго до своєї хвороби, рішення міськради про обмін спірної квартири було прийняте ще 22.12.2003 p., всі документи необхідні для здійснення обміну житла були нею надані в КП "Квартирне управління"на початку 2004 року; судом не було добуто ніяких доказів, що на момент вчинення обміну були порушені вимоги ст. 203 ЦК України; жодна сторона не заперечувала, що в результаті обміну житла сім"ї ОСОБА_7 була надана у користування квартира АДРЕСА_2, неповнолітня ОСОБА_3. має доступ у неї та зареєстрована в ній на законних підставах, тобто відсутні дані про те, що вона чи її мати були введені в оману при здійсненні обміну житлових приміщень; ніяких порушень законодавства на момент вчинення обміну житла не було, вказаний обмін був здійснений за власною згодою та з ініціативи квартиронаймача ОСОБА_7.; при ухваленні рішення судом були порушені вимоги ст. 201 ЦПК України, яка зобов"язує суд зупинити провадження по цивільній справі в разі, коли для її рогляду є суттєвим вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, що має місце в даному випадку, оскільки у провадженні прокуратури м. Кременчука знаходиться у кримінальна справа за обвинуваченням співробітниці КП "Квартирне управління" Омельченко В. А., у скоєнні посадового злочину, що безпосередньо стосується обміну спірної квартири.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
Задовільняючи позовні вимоги, суд прийшов до правильного висновку про те, що угода обміну квартир була укладена з порушенням ч.З, 4. ст.203 ЦК України, ст. ст. 79,83,84,86 ЖК України, тому є недійсною. На підставі цього, суд правомірно визнав недійсними обмінні договори, видані сторонам; розпорядження про дозвіл обміну квартир, на підставі якого цей обмін здійснювався; свідоцтво про право власності /на підставі приватизації/, видане ОСОБА_5 на спірну квартиру; договір дарування, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_6 спірної квартири та повернув сторони у попереднє становище.
З врахуванням встановлених фактичних обставин по справі, зібраних доказів, колегія судців приходить до висноку, що вказівка суду у мотивувальній частині рішення про те, що у судовому засідання не знайшли свого підтвердження ствердження прокурора м. Кременчука, що фактично вказаний обмін ОСОБА_7 не здійснювала, документи в КП "Квартирне управління" особисто не підписувала і не отримувала, кошти за прибутковим касовим ордером НОМЕР_1 не вносила, є опискою, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження як в ході розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, тому посилання на це в апеляційній скарзі не заслуговує на увагу.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача Пишняк Л.О. про порушення судом вимог п.4 ст. 201 ЦПК України, про неможливість об"єктивного вирішення даної цивільної справи до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_10. за ст. 367 ч.2 КК України не грунтуються на вимогах закону, оскільки остання обвинувачується у вчиненні посадового злочину, вона не є стороною правочинів, це не впливає на правовідносини сторін у договорах, які оспорені у судовому порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбаається.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У ХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.