У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів :
Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі на рішення Сарненського районного суду від 7 червня 2010 року в справі за позовом прокурора Сарненського району в інтересах ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання дій протиправними та зобов”язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року прокурор в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом в якому вказував, що відповідач всупереч вимогам ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплачує ОСОБА_4 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду , заподіяну здоров"ю , й просив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити їх відповідно до вимог цього закону за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Рішенням Сарненського районного суду від 7 червня 2010 року відмову відповідача виплатити позивачці державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду , заподіяну здоров"ю в розмірах, визначених ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року було визнано протиправною та зобов"язано відповідача нарахувати й виплатити заборгованість по вказаних пенсіях за цей період.
У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказував на його незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права й просив оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 1 групи, захворювання якого пов”вязане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника. При цьому визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів I групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими десяти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам I групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідач із 22 травня 2008 року виплачував позивачу державну та додаткову пенсію в розмірі , визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 та від 28 травня 2008 року № 530 , що був меншим за розмір пенсії , визначений Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.________________________________
Справа №22-а-22-а-2020-11 Головуючий суддя у 1 інст.- Болотвіна Л.О.
Суддя-доповідач- Мельник Ю.М.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів прийшла до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 та 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку , що позивач має право на отримання із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі встановленому Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того , вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення ч. 3 ст. ст. 28 "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов”язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). За таких обставин колегія суддів вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
На застосуванні наслідків пропущення строків звернення з позовом до суду ні в запереченнях на позов , ні в апеляційній скарзі відповідач не наполягав, а суд першої інстанції правомірно ці наслідки не застосував.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. 195, п.13 ч. 1 ст. 198, , ст. 200 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі - відхилити , а рішення Сарненського районного суду від 7 червня 2010 року - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: