У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Мельник Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА :
Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2010 року відмову відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано протиправною та зобов’язано відповідача провести нарахування й виплату із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, місцевий суд обгрунтовано за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Разом з тим, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону не врахував, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом. ( ст.99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом до суду).
Позивач не просив поновити строк звернення до суду, а суд першої інстанції цей строк не поновлював.
Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 46 ЗУ “Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування”, як на обґрунтування незастосування строків звернення до суду з позовом, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює зазначені правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом. __________________________________
справа № 22-а-3688/11 Головуючий в суді 1 інст. Мельник В.Я.
Суддя доповідач Мельник Ю.М.
Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС ( в редакції на час звернення з позовом ) річний строк звернення до суду задміністративним позовом обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було визнано неконституційним , то колегія суддів прийшла до висновку, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у 2007 році, позивач мав дізнатися 9 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати перебіг строку звернення з позовом до суду.
Із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 16 березня 2009 року .
Статтею 100 КАС ( в редакції на час вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом (а.с. 14-16).
Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Згідно ст. 100 КАС (в редакції на час вирішення справи апеляційним судом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин суд першої інстанції в межах річного строку звернення з позовом до суду - за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року обгрунтовано задовольнив вказаний позов, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
В той же час адміністративний позов з вимогами за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року був поданий позивачем поза межами річного строку звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню , а адміністративний позов відповідно до ст. 100 КАС підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду слід скасувати частково і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Керуючись ст. 100 , ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі –задовольнити частково.
Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2010 року в частині задоволення позову за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: